1 Г осподь сказал Моисею:

І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:

2 – Посвяти Мне каждого первенца, каждого, открывающего чрево среди детей Израиля, от человека до скота. Праздник Пресных хлебов

Посвяти Мені кожного перворідного, що розкриває всяку утробу серед Ізраїлевих синів, серед людини й серед худоби, для Мене воно!

3 М оисей сказал народу: – Помните день, когда вы вышли из Египта, из земли рабства, потому что Господь вывел вас оттуда крепкой рукой, и не ешьте дрожжевого хлеба.

І сказав Мойсей до народу: Пам'ятайте той день, коли ви вийшли з Єгипту, із дому рабства! Бо силою руки Господь вивів вас ізвідти; і не будете їсти квашеного.

4 С егодня, в месяце авив, вы уходите.

Ви виходите сьогодні, у місяці авіві.

5 Г осподь клялся вашим отцам, что отдаст вам землю хананеев, хеттов, аморреев, иевусеев и хивеев, землю, где течет молоко и мед. Когда Он приведет вас туда, соблюдайте в этом месяце такой обычай:

І станеться, коли Господь уведе тебе до краю ханаанеянина, і хіттеянина, й амореянина, і хіввеянина, й євусеянина, що про нього присягнув був батькам твоїм, щоб дати тобі Край, який тече молоком та медом, то ти будеш служити ту службу того місяця.

6 с емь дней ешьте хлеб, приготовленный без закваски, а на седьмой день устраивайте праздник Господу.

Сім день будеш їсти опрісноки, а дня сьомого свято для Господа!

7 С емь дней ешьте пресный хлеб. У вас не должно быть ничего, приготовленного на закваске; в ваших землях не должно находиться никакой закваски.

Опрісноки будуть їстися сім тих день, і не побачиться в тебе квашене, і не побачиться в тебе квашене в усім Краї твоїм!

8 В тот день пусть каждый скажет своему сыну: «Я поступаю так в память о том, что Господь сделал для меня, когда я вышел из Египта».

І оповіси синові своєму того дня, говорячи: Це для того, що вчинив мені Господь, коли я виходив із Єгипту.

9 Э тот обычай будет вам как знак на руке, как памятка на лбу о том, что Закон Господа должен быть у вас на устах. Ведь Господь вывел вас из Египта могучей рукой.

І буде тобі це за знака на руці твоїй, і за пам'ятку між очима твоїми, щоб Господній Закон був в устах твоїх, бо сильною рукою Господь вивів тебе із Єгипту.

10 С облюдайте этот обычай в назначенное время из года в год. Правила о первенцах

І будеш додержуватися цієї постанови в означенім часі її з року в рік.

11 – После того, как Господь введет вас в землю хананеев и отдаст ее вам, как Он клялся вам и вашим отцам,

І станеться, коли введе тебе Господь до землі ханаанеянина, як присяг був тобі та батькам твоїм, і дасть її тобі,

12 п освящайте Господу всех первенцев. Все первенцы вашего скота мужского пола принадлежат Господу.

то відділиш усе, що розкриває утробу, для Господа, і все перворідне худоби, що буде в тебе, самці для Господа!

13 З а первородного ослика принесите выкуп – ягненка, а если не выкупите, то сверните ослику шею. За всех своих первенцев отдавайте выкуп.

А кожного віслюка, що розкриває утробу, викупиш овечкою; а коли не викупиш, то зламай йому шию. І кожного перворідного людського серед синів твоїх викупиш.

14 В будущем, когда сын спросит у тебя: «Что это значит?», – скажи ему: «Господь могучей рукой вывел нас из Египта, из земли рабства.

І станеться, коли взавтра запитає тебе син твій, говорячи: Що то? то відповіси йому: Силою Своєї руки вивів нас Господь із Єгипту, із дому рабства.

15 К огда сердцем фараона завладело упрямство, и он не хотел отпускать нас, Господь погубил в Египте всех первенцев мужского пола: и людей, и животных. Вот почему я приношу в жертву Господу всех первенцев мужского пола, а за своих первенцев отдаю выкуп».

І сталося, коли фараон учинив запеклим своє серце, щоб не відпустити нас, то Господь повбивав усіх перворідних в єгипетськім краї, від перворідного людського й аж до перворідного худоби. Тому то я приношу в жертву Господеві все чоловічої статі, що розкриває утробу, а кожного перворідного синів своїх викупляю.

16 Э то будет как знак у тебя на руке, как свидетельство на лбу, что Господь могучей рукой вывел нас из Египта. Бог сопровождает Свой народ

І станеться це за знака на руці твоїй, і за пов'язку поміж очима твоїми, бо силою Своєї руки вивів нас Господь із Єгипту.

17 К огда фараон отпустил народ, Бог не повел их через землю филистимлян, хотя так было ближе. Бог сказал: – Увидев войну, они могут передумать и вернуться в Египет.

І сталося, коли фараон відпустив був той народ, то Бог не повів їх дорогою землі филистимської, хоч була близька вона. Бо Бог сказав: Щоб не пожалкував той народ, коли він побачить війну, і не вернувся до Єгипту.

18 Б ог повел народ в обход, пустынной дорогой к Красному морю. Израильтяне ушли из Египта, вооруженные для битвы.

І повів Бог той народ окружною дорогою пустині аж до Червоного моря. І вийшли Ізраїлеві сини з єгипетського краю узброєні.

19 М оисей взял с собой останки Иосифа, потому что Иосиф в свое время взял с сыновей Израиля клятву, сказав: – Бог непременно придет к вам на помощь. Возьмите тогда отсюда с собой мои останки.

А Мойсей забрав із собою кості Йосипа, бо присягою той закляв був Ізраїлевих синів, кажучи: Напевно згадає Бог вас, і ви винесете з собою кості мої звідси.

20 О ставив Суккот, они расположились лагерем в Етаме, на краю пустыни.

І вони рушили з Суккоту, і розтаборилися в Етам, на границі пустині.

21 Д нем Господь шел впереди них в облачном столбе, указывая им путь, а ночью – в огненном столбе, чтобы давать им свет, поэтому так они могли передвигаться и днем, и ночью.

А Господь ішов перед ними вдень у стовпі хмари, щоб провадити їх дорогою, а вночі в стовпі огню, щоб світити їм, щоб ішли вдень та вночі.

22 Н и облачный столб днем, ни огненный столб ночью ни разу не отошли от народа.

Не відступав удень стовп хмари тієї, а вночі стовп огню з-перед обличчя народу!