1 З атем пришли к Иисусу из Иерусалима фарисеи и учители Закона и сказали:

Тоді до Ісуса прийшли фарисеї та книжники з Єрусалиму й сказали:

2 – Почему Твои ученики нарушают предания наших предков? Они не омывают рук перед едой!

Чого Твої учні ламають передання старших? Бо не миють вони своїх рук, коли хліб споживають.

3 И исус ответил: – А почему вы ради соблюдения своего обычая нарушаете заповедь Божью?

А Він відповів і промовив до них: А чого й ви порушуєте Божу заповідь ради передання вашого?

4 В едь Бог сказал: «Почитай отца и мать», и «Кто злословит отца или мать, тот должен быть предан смерти».

Бо Бог заповів: Шануй батька та матір, та: Хто злорічить на батька чи матір, хай смертю помре.

5 В ы же говорите: если кто скажет своим родителям: «То, что я мог бы отдать вам, я пожертвовал Богу »,

А ви кажете: Коли скаже хто батьку чи матері: Те, чим би ви скористатись від мене хотіли, то дар Богові,

6 т о ему уже не обязательно помогать отцу. Тем самым вы ради своего обычая отменяете заповедь Божью.

то може вже й не шанувати той батька свого або матір свою. Так ви ради передання вашого знівечили Боже Слово.

7 Л ицемеры! Прав был Исаия, когда пророчествовал о вас:

Лицеміри! Про вас добре Ісая пророкував був, говорячи:

8 « Этот народ чтит Меня губами, но их сердца далеки от Меня.

Оці люди устами шанують Мене, серце ж їхнє далеко від Мене!

9 О ни поклоняются Мне впустую, и их учение состоит из человеческих предписаний».

Та однак надаремне шанують Мене, бо навчають наук людських заповідей...

10 О н подозвал к Себе народ и сказал: – Выслушайте и постарайтесь понять.

І Він покликав народ, і промовив до нього: Послухайте та зрозумійте!

11 Н е то, что входит в человека через рот, делает его нечистым; нечистым делает его то, что исходит из его уст.

Не те, що входить до уст, людину сквернить, але те, що виходить із уст, те людину сквернить.

12 П озже ученики сказали Иисусу: – Ты знаешь, что Твои слова обидели фарисеев?

Тоді учні Його приступили й сказали Йому: Чи Ти знаєш, що фарисеї, почувши це слово, спокусилися?

13 И исус ответил: – Каждое растение, посаженное не Моим Небесным Отцом, будет вырвано с корнем.

А Він відповів і сказав: Усяка рослина, яку насадив не Отець Мій Небесний, буде вирвана з коренем.

14 О ставьте их, они слепые поводыри слепых. А если слепой поведет слепого, то оба упадут в яму.

Залишіть ви їх: це сліпі поводатарі для сліпих. А коли сліпий водить сліпого, обоє до ями впадуть...

15 П етр же попросил: – Объясни нам эту притчу.

А Петро відповів і до Нього сказав: Поясни нам цю притчу.

16 – Так и вы тоже до сих пор не понимаете? – спросил Иисус. –

А Він відказав: Чи ж і ви розуміння не маєте?

17 Н еужели вы не понимаете, что все, что входит в человека через рот, проходит через желудок, а потом выходит вон?

Чи ж ви не розумієте, що все те, що входить до уст, вступає в живіт, та й назовні виходить?

18 Н о то, что исходит из уст, исходит из сердца, это и оскверняет человека.

Що ж виходить із уст, те походить із серця, і воно опоганює людину.

19 П отому что из сердца исходят злые мысли, убийства, супружеская неверность, разврат, воровство, лжесвидетельство, клевета.

Бо з серця виходять лихі думки, душогубства, перелюби, розпуста, крадіж, неправдиві засвідчення, богозневаги.

20 И менно это оскверняет человека, а не то, что он не омывает рук перед едой. Вера хананеянки (Мк. 7: 24-30)

Оце те, що людину опоганює. А їсти руками невмитими, не опоганює це людини!

21 П окинув это место, Иисус отправился в окрестности Тира и Сидона.

І, вийшовши звідти, Ісус відійшов у землі тирські й сидонські.

22 Т ам к Нему с плачем подошла местная женщина-хананеянка и стала кричать: – Господи, Сын Давидов, сжалься надо мной! Моя дочь одержима демоном и ужасно мучается!

І ось жінка одна хананеянка, із тих околиць прийшовши, заголосила до Нього й сказала: Змилуйся надо мною, Господи, Сину Давидів, демон тяжко дочку мою мучить!

23 И исус не отвечал ей ни слова. Тогда Его ученики стали просить: – Отошли ее, а то она идет за нами и кричит.

А Він їй не казав ані слова. Тоді учні Його, підійшовши, благали Його та казали: Відпусти її, бо кричить услід за нами!

24 И исус сказал женщине: – Я послан только к заблудшим овцам Израиля.

А Він відповів і сказав: Я посланий тільки до овечок загинулих дому Ізраїлевого...

25 Ж енщина подошла и поклонилась Ему: – Господи, помоги мне!

А вона, підійшовши, уклонилась Йому та й сказала: Господи, допоможи мені!

26 И исус ответил: – Нехорошо будет забрать хлеб у детей и бросить собачкам.

А Він відповів і сказав: Не годиться взяти хліб у дітей, і кинути щенятам...

27 – Да, Господи, – ответила женщина, – но ведь и собачки едят крошки, которые падают со стола хозяев.

Вона ж відказала: Так, Господи! Але ж і щенята їдять ті кришки, що спадають зо столу їхніх панів.

28 Т огда Иисус сказал ей: – Женщина, у тебя великая вера! Пусть будет так, как ты хочешь. И в тот же час ее дочь исцелилась. Народ восхваляет Бога за исцеления (Мк. 7: 31-37)

Тоді відповів і сказав їй Ісус: О жінко, твоя віра велика, нехай буде тобі, як ти хочеш! І тієї години дочка її видужала.

29 И исус ушел оттуда и пошел вдоль Галилейского озера. В одном месте Он поднялся на склон горы и сел там.

І, відійшовши звідти, Ісус прибув до Галілейського моря, і, зійшовши на гору, сів там.

30 К Нему пришло множество людей, среди которых были хромые, слепые, калеки, немые и многие другие больные. Этих несчастных клали к ногам Иисуса, и Он исцелял их.

І приступило до Нього багато народу, що мали з собою кривих, калік, сліпих, німих і інших багато, і клали їх до Ісусових ніг. І Він уздоровлював їх.

31 Л юди удивлялись и славили Бога Израиля, когда видели немых говорящими, калек здоровыми, хромых ходящими и слепых зрячими. Насыщение четырех тысяч человек (Мк. 8: 1-10)

А народ не виходив із дива, бо бачив, що говорять німі, каліки стають здорові, криві ходять, і бачать сліпі, і славив він Бога Ізраїлевого!

32 И исус подозвал Своих учеников и сказал: – Мне жалко этих людей, они со Мной вот уже три дня, и у них не осталось еды. Я не хочу отпускать их голодными, ведь они могут ослабеть в дороге.

А Ісус Своїх учнів покликав і сказав: Жаль Мені цих людей, що вже три дні зо Мною знаходяться, але їсти не мають чого; відпустити їх без їжі не хочу, щоб вони не ослабли в дорозі.

33 У ченики Его ответили: – Где же мы возьмем здесь, в этой пустыне, столько хлеба, чтобы хватило на все это множество людей?

А учні Йому відказали: Де нам узяти стільки хліба в пустині, щоб нагодувати стільки народу?

34 – Сколько у вас есть хлебов? – спросил Иисус. – Семь хлебов и несколько рыбок, – ответили они.

А Ісус запитав їх: Скільки маєте хліба? Вони ж відказали: Семеро, та трохи рибок.

35 И исус велел людям возлечь на землю.

І Він ізвелів на землі посідати народові.

36 З атем Он взял семь хлебов и рыбу, и, поблагодарив за них Бога, стал разламывать на куски, передавая ученикам, а те, в свою очередь, – народу.

І, взявши сім хлібів і риби, віддавши Богу подяку, поламав і дав учням Своїм, а учні народові.

37 В се ели и насытились, и еще набралось семь полных корзин остатков.

І всі їли й наситилися, а з позосталих кусків назбирали сім кошиків повних...

38 В сего ело четыре тысячи одних только мужчин, не считая женщин и детей.

Їдців же було чотири тисячі мужа, окрім жінок та дітей.

39 О тпустив народ, Иисус сел в лодку и отправился в окрестности Магадана.

І, відпустивши народ, усів Він до човна, і прибув до землі Магдалинської.