1 T hen came to Jesus scribes and Pharisees, which were of Jerusalem, saying,

Тоді до Ісуса прийшли фарисеї та книжники з Єрусалиму й сказали:

2 W hy do thy disciples transgress the tradition of the elders? for they wash not their hands when they eat bread.

Чого Твої учні ламають передання старших? Бо не миють вони своїх рук, коли хліб споживають.

3 B ut he answered and said unto them, Why do ye also transgress the commandment of God by your tradition?

А Він відповів і промовив до них: А чого й ви порушуєте Божу заповідь ради передання вашого?

4 F or God commanded, saying, Honour thy father and mother: and, He that curseth father or mother, let him die the death.

Бо Бог заповів: Шануй батька та матір, та: Хто злорічить на батька чи матір, хай смертю помре.

5 B ut ye say, Whosoever shall say to his father or his mother, It is a gift, by whatsoever thou mightest be profited by me;

А ви кажете: Коли скаже хто батьку чи матері: Те, чим би ви скористатись від мене хотіли, то дар Богові,

6 A nd honour not his father or his mother, he shall be free. Thus have ye made the commandment of God of none effect by your tradition.

то може вже й не шанувати той батька свого або матір свою. Так ви ради передання вашого знівечили Боже Слово.

7 Y e hypocrites, well did Esaias prophesy of you, saying,

Лицеміри! Про вас добре Ісая пророкував був, говорячи:

8 T his people draweth nigh unto me with their mouth, and honoureth me with their lips; but their heart is far from me.

Оці люди устами шанують Мене, серце ж їхнє далеко від Мене!

9 B ut in vain they do worship me, teaching for doctrines the commandments of men.

Та однак надаремне шанують Мене, бо навчають наук людських заповідей...

10 A nd he called the multitude, and said unto them, Hear, and understand:

І Він покликав народ, і промовив до нього: Послухайте та зрозумійте!

11 N ot that which goeth into the mouth defileth a man; but that which cometh out of the mouth, this defileth a man.

Не те, що входить до уст, людину сквернить, але те, що виходить із уст, те людину сквернить.

12 T hen came his disciples, and said unto him, Knowest thou that the Pharisees were offended, after they heard this saying?

Тоді учні Його приступили й сказали Йому: Чи Ти знаєш, що фарисеї, почувши це слово, спокусилися?

13 B ut he answered and said, Every plant, which my heavenly Father hath not planted, shall be rooted up.

А Він відповів і сказав: Усяка рослина, яку насадив не Отець Мій Небесний, буде вирвана з коренем.

14 L et them alone: they be blind leaders of the blind. And if the blind lead the blind, both shall fall into the ditch.

Залишіть ви їх: це сліпі поводатарі для сліпих. А коли сліпий водить сліпого, обоє до ями впадуть...

15 T hen answered Peter and said unto him, Declare unto us this parable.

А Петро відповів і до Нього сказав: Поясни нам цю притчу.

16 A nd Jesus said, Are ye also yet without understanding?

А Він відказав: Чи ж і ви розуміння не маєте?

17 D o not ye yet understand, that whatsoever entereth in at the mouth goeth into the belly, and is cast out into the draught?

Чи ж ви не розумієте, що все те, що входить до уст, вступає в живіт, та й назовні виходить?

18 B ut those things which proceed out of the mouth come forth from the heart; and they defile the man.

Що ж виходить із уст, те походить із серця, і воно опоганює людину.

19 F or out of the heart proceed evil thoughts, murders, adulteries, fornications, thefts, false witness, blasphemies:

Бо з серця виходять лихі думки, душогубства, перелюби, розпуста, крадіж, неправдиві засвідчення, богозневаги.

20 T hese are the things which defile a man: but to eat with unwashen hands defileth not a man.

Оце те, що людину опоганює. А їсти руками невмитими, не опоганює це людини!

21 T hen Jesus went thence, and departed into the coasts of Tyre and Sidon.

І, вийшовши звідти, Ісус відійшов у землі тирські й сидонські.

22 A nd, behold, a woman of Canaan came out of the same coasts, and cried unto him, saying, Have mercy on me, O Lord, thou son of David; my daughter is grievously vexed with a devil.

І ось жінка одна хананеянка, із тих околиць прийшовши, заголосила до Нього й сказала: Змилуйся надо мною, Господи, Сину Давидів, демон тяжко дочку мою мучить!

23 B ut he answered her not a word. And his disciples came and besought him, saying, Send her away; for she crieth after us.

А Він їй не казав ані слова. Тоді учні Його, підійшовши, благали Його та казали: Відпусти її, бо кричить услід за нами!

24 B ut he answered and said, I am not sent but unto the lost sheep of the house of Israel.

А Він відповів і сказав: Я посланий тільки до овечок загинулих дому Ізраїлевого...

25 T hen came she and worshipped him, saying, Lord, help me.

А вона, підійшовши, уклонилась Йому та й сказала: Господи, допоможи мені!

26 B ut he answered and said, It is not meet to take the children's bread, and to cast it to dogs.

А Він відповів і сказав: Не годиться взяти хліб у дітей, і кинути щенятам...

27 A nd she said, Truth, Lord: yet the dogs eat of the crumbs which fall from their masters' table.

Вона ж відказала: Так, Господи! Але ж і щенята їдять ті кришки, що спадають зо столу їхніх панів.

28 T hen Jesus answered and said unto her, O woman, great is thy faith: be it unto thee even as thou wilt. And her daughter was made whole from that very hour.

Тоді відповів і сказав їй Ісус: О жінко, твоя віра велика, нехай буде тобі, як ти хочеш! І тієї години дочка її видужала.

29 A nd Jesus departed from thence, and came nigh unto the sea of Galilee; and went up into a mountain, and sat down there.

І, відійшовши звідти, Ісус прибув до Галілейського моря, і, зійшовши на гору, сів там.

30 A nd great multitudes came unto him, having with them those that were lame, blind, dumb, maimed, and many others, and cast them down at Jesus' feet; and he healed them:

І приступило до Нього багато народу, що мали з собою кривих, калік, сліпих, німих і інших багато, і клали їх до Ісусових ніг. І Він уздоровлював їх.

31 I nsomuch that the multitude wondered, when they saw the dumb to speak, the maimed to be whole, the lame to walk, and the blind to see: and they glorified the God of Israel.

А народ не виходив із дива, бо бачив, що говорять німі, каліки стають здорові, криві ходять, і бачать сліпі, і славив він Бога Ізраїлевого!

32 T hen Jesus called his disciples unto him, and said, I have compassion on the multitude, because they continue with me now three days, and have nothing to eat: and I will not send them away fasting, lest they faint in the way.

А Ісус Своїх учнів покликав і сказав: Жаль Мені цих людей, що вже три дні зо Мною знаходяться, але їсти не мають чого; відпустити їх без їжі не хочу, щоб вони не ослабли в дорозі.

33 A nd his disciples say unto him, Whence should we have so much bread in the wilderness, as to fill so great a multitude?

А учні Йому відказали: Де нам узяти стільки хліба в пустині, щоб нагодувати стільки народу?

34 A nd Jesus saith unto them, How many loaves have ye? And they said, Seven, and a few little fishes.

А Ісус запитав їх: Скільки маєте хліба? Вони ж відказали: Семеро, та трохи рибок.

35 A nd he commanded the multitude to sit down on the ground.

І Він ізвелів на землі посідати народові.

36 A nd he took the seven loaves and the fishes, and gave thanks, and brake them, and gave to his disciples, and the disciples to the multitude.

І, взявши сім хлібів і риби, віддавши Богу подяку, поламав і дав учням Своїм, а учні народові.

37 A nd they did all eat, and were filled: and they took up of the broken meat that was left seven baskets full.

І всі їли й наситилися, а з позосталих кусків назбирали сім кошиків повних...

38 A nd they that did eat were four thousand men, beside women and children.

Їдців же було чотири тисячі мужа, окрім жінок та дітей.

39 A nd he sent away the multitude, and took ship, and came into the coasts of Magdala.

І, відпустивши народ, усів Він до човна, і прибув до землі Магдалинської.