1 B ut I determined this with myself, that I would not come again to you in heaviness.

А я постановив у собі те, щоб до вас не прийти знов у смутку.

2 F or if I make you sorry, who is he then that maketh me glad, but the same which is made sorry by me?

Бо коли я засмучую вас, то хто той, хто потішить мене, як не той, кого я засмутив?

3 A nd I wrote this same unto you, lest, when I came, I should have sorrow from them of whom I ought to rejoice; having confidence in you all, that my joy is the joy of you all.

І це саме писав я до вас, щоб, прийшовши, я смутку не мав би від тих, що від них мені тішитися належало, про всіх вас бувши певний, що радість моя то радість усіх вас!

4 F or out of much affliction and anguish of heart I wrote unto you with many tears; not that ye should be grieved, but that ye might know the love which I have more abundantly unto you.

Бо з великого горя та з туги сердечної я написав вам з рясними слізьми не на те, щоб були ви засмучені, але щоб пізнали любов, що в мене її пребагато до вас!

5 B ut if any have caused grief, he hath not grieved me, but in part: that I may not overcharge you all.

А як хто засмутив, не мене засмутив, а почасти щоб не пригнітити і всіх вас.

6 S ufficient to such a man is this punishment, which was inflicted of many.

Досить такому карання того, що від багатьох,

7 S o that contrariwise ye ought rather to forgive him, and comfort him, lest perhaps such a one should be swallowed up with overmuch sorrow.

через те навпаки, краще простити й потішити, щоб смуток великий його не пожер.

8 W herefore I beseech you that ye would confirm your love toward him.

Через те вас благаю: зміцніть до нього любов!

9 F or to this end also did I write, that I might know the proof of you, whether ye be obedient in all things.

Бо на це я й писав, щоб пізнати ваш досвід, чи в усім ви слухняні.

10 T o whom ye forgive any thing, I forgive also: for if I forgave any thing, to whom I forgave it, for your sakes forgave I it in the person of Christ;

А кому ви прощаєте що, тому й я; бо й я, як простив що кому, то кому я простив, зробив те через вас від Особи Христа,

11 L est Satan should get an advantage of us: for we are not ignorant of his devices.

щоб нас сатана не перехитрував, відомі бо нам його задуми!

12 F urthermore, when I came to Troas to preach Christ's gospel, and a door was opened unto me of the Lord,

А коли я прийшов до Троади звіщати Христову Євангелію, і були двері для мене відчинені в Господі,

13 I had no rest in my spirit, because I found not Titus my brother: but taking my leave of them, I went from thence into Macedonia.

не мав я спокою для духа свого, бо я не знайшов був свого брата Тита; але, попрощавшися з ними, я пішов в Македонію.

14 N ow thanks be unto God, which always causeth us to triumph in Christ, and maketh manifest the savour of his knowledge by us in every place.

А Богові подяка, що Він постійно чинить нас переможцями в Христі, і запашність знання про Себе через нас виявляє на всякому місці!

15 F or we are unto God a sweet savour of Christ, in them that are saved, and in them that perish:

Ми бо для Бога Христова запашність серед тих, хто спасається, і тих, які гинуть,

16 T o the one we are the savour of death unto death; and to the other the savour of life unto life. And who is sufficient for these things?

для одних бо смертельна запашність на смерть, а для других запашність життєва в життя. І хто здатен на це?

17 F or we are not as many, which corrupt the word of God: but as of sincerity, but as of God, in the sight of God speak we in Christ.

Бо ми не такі, як багато-хто, що Боже Слово фальшують, але ми провіщаємо, як із щирости, як від Бога, перед Богом, у Христі!