1 A nd he said unto them, Verily I say unto you, That there be some of them that stand here, which shall not taste of death, till they have seen the kingdom of God come with power.

І сказав Він до них: Поправді кажу вам, що деякі з тут-о приявних не скуштують смерти, аж поки не бачитимуть Царства Божого, що прийшло воно в силі.

2 A nd after six days Jesus taketh with him Peter, and James, and John, and leadeth them up into an high mountain apart by themselves: and he was transfigured before them.

А через шість день забирає Ісус Петра, і Якова, і Івана, та й веде їх осібно на гору високу самих. І Він переобразивсь перед ними.

3 A nd his raiment became shining, exceeding white as snow; so as no fuller on earth can white them.

І стала одежа Його осяйна, дуже біла, як сніг, якої білильник не зміг би так вибілити на землі!

4 A nd there appeared unto them Elias with Moses: and they were talking with Jesus.

І з'явивсь їм Ілля та Мойсей, і розмовляли з Ісусом.

5 A nd Peter answered and said to Jesus, Master, it is good for us to be here: and let us make three tabernacles; one for thee, and one for Moses, and one for Elias.

І озвався Петро та й сказав до Ісуса: Учителю, добре бути нам тут! Поставмо ж собі три шатрі: для Тебе одне, і одне для Мойсея, і одне для Іллі...

6 F or he wist not what to say; for they were sore afraid.

Бо не знав, що казати, бо були перелякані.

7 A nd there was a cloud that overshadowed them: and a voice came out of the cloud, saying, This is my beloved Son: hear him.

Та хмара ось їх заслонила, і голос почувся із хмари: Це Син Мій Улюблений, Його слухайтеся!

8 A nd suddenly, when they had looked round about, they saw no man any more, save Jesus only with themselves.

І зараз, звівши очі свої, вони вже нікого з собою не бачили, крім Самого Ісуса.

9 A nd as they came down from the mountain, he charged them that they should tell no man what things they had seen, till the Son of man were risen from the dead.

А коли з гори сходили, Він їм наказав, щоб нікому того не казали, що бачили, аж поки Син Людський із мертвих воскресне.

10 A nd they kept that saying with themselves, questioning one with another what the rising from the dead should mean.

І вони заховали те слово в собі, сперечаючися, що то є: воскреснути з мертвих.

11 A nd they asked him, saying, Why say the scribes that Elias must first come?

І вони запитали Його та сказали: Що це книжники кажуть, ніби треба Іллі перш прийти?

12 A nd he answered and told them, Elias verily cometh first, and restoreth all things; and how it is written of the Son of man, that he must suffer many things, and be set at nought.

А Він відказав їм: Тож Ілля, коли прийде попереду, усе приготує. Та як же про Людського Сина написано, що мусить багато Він витерпіти, і буде зневажений?

13 B ut I say unto you, That Elias is indeed come, and they have done unto him whatsoever they listed, as it is written of him.

Але вам кажу, що й Ілля був прийшов, та зробили йому, що тільки хотіли, як про нього написано...

14 A nd when he came to his disciples, he saw a great multitude about them, and the scribes questioning with them.

А коли повернулись до учнів, коло них вони вгледіли безліч народу та книжників, що сперечалися з ними.

15 A nd straightway all the people, when they beheld him, were greatly amazed, and running to him saluted him.

І негайно ввесь натовп, як побачив Його, сполохнувся із дива, і назустріч побіг, і став вітати Його.

16 A nd he asked the scribes, What question ye with them?

І запитався Він їх: Про що сперечаєтесь з ними?

17 A nd one of the multitude answered and said, Master, I have brought unto thee my son, which hath a dumb spirit;

І Йому відповів один із натовпу: Учителю, привів я до Тебе ось сина свого, що духа німого він має.

18 A nd wheresoever he taketh him, he teareth him: and he foameth, and gnasheth with his teeth, and pineth away: and I spake to thy disciples that they should cast him out; and they could not.

А як він де схопить його, то об землю кидає ним, і він піну пускає й зубами скрегоче та сохне. Я казав Твоїм учням, щоб прогнали його, та вони не змогли.

19 H e answereth him, and saith, O faithless generation, how long shall I be with you? how long shall I suffer you? bring him unto me.

А Він їм у відповідь каже: О, роде невірний, доки буду Я з вами? Доки вас Я терпітиму? Приведіть до Мене його!

20 A nd they brought him unto him: and when he saw him, straightway the spirit tare him; and he fell on the ground, and wallowed foaming.

І до Нього того привели. І як тільки побачив Його, то дух зараз затряс ним. А той, повалившись на землю, став качатися та заливатися піною...

21 A nd he asked his father, How long is it ago since this came unto him? And he said, Of a child.

І Він запитав його батька: Як давно йому сталося це? Той сказав: Із дитинства.

22 A nd ofttimes it hath cast him into the fire, and into the waters, to destroy him: but if thou canst do any thing, have compassion on us, and help us.

І почасту кидав він ним і в огонь, і до води, щоб його погубити. Але коли можеш що Ти, то змилуйсь над нами, і нам поможи!

23 J esus said unto him, If thou canst believe, all things are possible to him that believeth.

Ісус же йому відказав: Щодо того твого коли можеш, то тому, хто вірує, все можливе!

24 A nd straightway the father of the child cried out, and said with tears, Lord, I believe; help thou mine unbelief.

Зараз батько хлоп'яти з слізьми закричав і сказав: Вірую, Господи, поможи недовірству моєму!

25 W hen Jesus saw that the people came running together, he rebuked the foul spirit, saying unto him, Thou dumb and deaf spirit, I charge thee, come out of him, and enter no more into him.

А Ісус, як побачив, що натовп збігається, то нечистому духові заказав, і сказав йому: Душе німий і глухий, тобі Я наказую: вийди з нього, і більше у нього не входь!

26 A nd the spirit cried, and rent him sore, and came out of him: and he was as one dead; insomuch that many said, He is dead.

І, закричавши та міцно затрясши, той вийшов. І він став, немов мертвий, аж багато-хто стали казати, що помер він...

27 B ut Jesus took him by the hand, and lifted him up; and he arose.

А Ісус узяв за руку його та й підвів його, і той устав.

28 A nd when he was come into the house, his disciples asked him privately, Why could not we cast him out?

Коли ж Він до дому прийшов, то учні питали Його самотою: Чому ми не могли його вигнати?

29 A nd he said unto them, This kind can come forth by nothing, but by prayer and fasting.

А Він їм сказав: Цей рід не виходить інакше, як тільки від молитви та посту.

30 A nd they departed thence, and passed through Galilee; and he would not that any man should know it.

І вони вийшли звідти, і проходили по Галілеї. А Він не хотів, щоб довідався хто.

31 F or he taught his disciples, and said unto them, The Son of man is delivered into the hands of men, and they shall kill him; and after that he is killed, he shall rise the third day.

Бо Він Своїх учнів навчав і казав їм: Людський Син буде виданий людям до рук, і вони Його вб'ють, але вбитий, воскресне Він третього дня!

32 B ut they understood not that saying, and were afraid to ask him.

Вони ж не зрозуміли цього слова, та боялись Його запитати.

33 A nd he came to Capernaum: and being in the house he asked them, What was it that ye disputed among yourselves by the way?

І прибули вони в Капернаум. А як був Він у домі, то їх запитав: Про що міркували в дорозі?

34 B ut they held their peace: for by the way they had disputed among themselves, who should be the greatest.

І мовчали вони, сперечалися бо проміж себе в дорозі, хто найбільший.

35 A nd he sat down, and called the twelve, and saith unto them, If any man desire to be first, the same shall be last of all, and servant of all.

А як сів, то покликав Він Дванадцятьох, і промовив до них: Коли хто бути першим бажає, нехай буде найменшим із усіх і слуга всім!

36 A nd he took a child, and set him in the midst of them: and when he had taken him in his arms, he said unto them,

І взяв Він дитину, і поставив її серед них. І, обнявши її, Він промовив до них:

37 W hosoever shall receive one of such children in my name, receiveth me: and whosoever shall receive me, receiveth not me, but him that sent me.

Коли хто в Ім'я Моє прийме одне з дітей таких, той приймає Мене. Хто ж приймає Мене, не Мене він приймає, а Того, Хто послав Мене!

38 A nd John answered him, saying, Master, we saw one casting out devils in thy name, and he followeth not us: and we forbad him, because he followeth not us.

Обізвався до нього Іван: Учителю, ми бачили одного чоловіка, який з нами не ходить, що виганяє Ім'ям Твоїм демонів; і ми заборонили йому, бо він із нами не ходить.

39 B ut Jesus said, Forbid him not: for there is no man which shall do a miracle in my name, that can lightly speak evil of me.

А Ісус відказав: Не забороняйте йому, бо немає такого, що Ім'ям Моїм чудо зробив би, і зміг би небаром лихословити Мене.

40 F or he that is not against us is on our part.

Хто бо не супроти нас, той за нас!

41 F or whosoever shall give you a cup of water to drink in my name, because ye belong to Christ, verily I say unto you, he shall not lose his reward.

І коли хто напоїть вас кухлем води в Ім'я Моє ради того, що ви Христові, поправді кажу вам: той не згубить своєї нагороди!

42 A nd whosoever shall offend one of these little ones that believe in me, it is better for him that a millstone were hanged about his neck, and he were cast into the sea.

Хто ж спокусить одного з малих цих, що вірять, то краще б такому було, коли б жорно млинове на шию йому почепити, та й кинути в море!

43 A nd if thy hand offend thee, cut it off: it is better for thee to enter into life maimed, than having two hands to go into hell, into the fire that never shall be quenched:

І коли рука твоя спокушає тебе, відітни її: краще тобі ввійти до життя одноруким, ніж з обома руками ввійти до геєнни, до огню невгасимого,

44 W here their worm dieth not, and the fire is not quenched.

де їхній червяк не вмирає, і не гасне огонь.

45 A nd if thy foot offend thee, cut it off: it is better for thee to enter halt into life, than having two feet to be cast into hell, into the fire that never shall be quenched:

І коли нога твоя спокушає тебе, відітни її: краще тобі ввійти до життя одноногим, ніж з обома ногами бути вкиненому до геєнни, до огню невгасимого,

46 W here their worm dieth not, and the fire is not quenched.

де їхній червяк не вмирає, і не гасне огонь.

47 A nd if thine eye offend thee, pluck it out: it is better for thee to enter into the kingdom of God with one eye, than having two eyes to be cast into hell fire:

І коли твоє око тебе спокушає, вибери його: краще тобі однооким ввійти в Царство Боже, ніж з обома очима бути вкиненому до геєнни огненної,

48 W here their worm dieth not, and the fire is not quenched.

де їхній червяк не вмирає, і не гасне огонь!

49 F or every one shall be salted with fire, and every sacrifice shall be salted with salt.

Бо посолиться кожен огнем, і кожна жертва посолиться сіллю.

50 S alt is good: but if the salt have lost his saltness, wherewith will ye season it? Have salt in yourselves, and have peace one with another.

Сіль добра річ. Коли ж сіль несолоною стане, чим поправити її? Майте сіль у собі, майте й мир між собою!