1 I said, I will take heed to my ways, that I sin not with my tongue: I will keep my mouth with a bridle, while the wicked is before me.

Для дириґетна хору. Єдутуна. Псалом Давидів. (39-2) Я сказав: Пильнувати я буду дороги свої, щоб своїм язиком не грішити, накладу я вуздечку на уста свої, поки передо мною безбожний.

2 I was dumb with silence, I held my peace, even from good; and my sorrow was stirred.

(39-3) Занімів я в мовчанні, замовк про добро, а мій біль був подражнений.

3 M y heart was hot within me, while I was musing the fire burned: then spake I with my tongue,

(39-4) Розпалилося серце моє у моєму нутрі, палає огонь від мого роздумування... Я став говорити своїм язиком:

4 L ord, make me to know mine end, and the measure of my days, what it is: that I may know how frail I am.

(39-5) Повідоми мене, Господи, про кінець мій та про днів моїх міру, яка то вона, нехай знаю, коли я помру!

5 B ehold, thou hast made my days as an handbreadth; and mine age is as nothing before thee: verily every man at his best state is altogether vanity. Selah.

(39-6) Ось відміряв долонею Ти мої дні, а мій вік як ніщо проти Тебе, і тільки марнота сама кожна людина жива! Села.

6 S urely every man walketh in a vain shew: surely they are disquieted in vain: he heapeth up riches, and knoweth not who shall gather them.

(39-7) У темноті лиш ходить людина, клопочеться тільки про марне: громадить вона, та не знає, хто звозити буде оте!

7 A nd now, Lord, what wait I for? my hope is in thee.

(39-8) А тепер на що маю надіятись, Господи? Надія моя на Тебе вона!

8 D eliver me from all my transgressions: make me not the reproach of the foolish.

(39-9) Від усіх моїх прогріхів визволи мене, не чини мене посміхом для нерозумного!

9 I was dumb, I opened not my mouth; because thou didst it.

(39-10) Занімів я та уст своїх не відкриваю, бо Ти те вчинив,

10 R emove thy stroke away from me: I am consumed by the blow of thine hand.

(39-11) забери Ти від мене Свій доторк, від порази Твоєї руки я кінчаюсь...

11 W hen thou with rebukes dost correct man for iniquity, thou makest his beauty to consume away like a moth: surely every man is vanity. Selah.

(39-12) Ти караєш людину докорами за беззаконня, Ти знищив, як міль, привабність її, кожна людина направду марнота! Села.

12 H ear my prayer, O Lord, and give ear unto my cry; hold not thy peace at my tears: for I am a stranger with thee, and a sojourner, as all my fathers were.

(39-13) Вислухай, Господи, молитву мою, і почуй благання моє, не будь мовчазний до моєї сльози, бо приходько я в Тебе, мандрівник, як батьки мої всі!

13 O spare me, that I may recover strength, before I go hence, and be no more.

(39-14) Відверни гнів від мене і я підкріплюся, перше ніж відійду, і не буде мене!