1 И рече им: Истина ви казвам: Има някои, от тук стоящите, които никак няма да вкусят смърт, докле не видят Божието царство дошло в сила.

І сказав Він до них: Поправді кажу вам, що деякі з тут-о приявних не скуштують смерти, аж поки не бачитимуть Царства Божого, що прийшло воно в силі.

2 И след шест дни Исус взема Петра, Якова и Йоана, и завежда само тях на една висока планина насаме; и преобрази се пред тях.

А через шість день забирає Ісус Петра, і Якова, і Івана, та й веде їх осібно на гору високу самих. І Він переобразивсь перед ними.

3 Д рехите му станаха бляскави, твърде бели, каквито никой белач на земята не може така да избели.

І стала одежа Його осяйна, дуже біла, як сніг, якої білильник не зміг би так вибілити на землі!

4 И яви им се Илия с Мойсея, които се разговаряха с Исуса.

І з'явивсь їм Ілля та Мойсей, і розмовляли з Ісусом.

5 А Петър проговори, казвайки на Исуса: Учителю, добре е да сме тука; и нека направим три шатри, за Тебе една, за Мойсея една и една за Илия;

І озвався Петро та й сказав до Ісуса: Учителю, добре бути нам тут! Поставмо ж собі три шатрі: для Тебе одне, і одне для Мойсея, і одне для Іллі...

6 з ащото не знаеше какво да отговори, понеже почнаха да се плашат много.

Бо не знав, що казати, бо були перелякані.

7 И яви се облак и ги засени; и глас дойде из облака, който каза: Този е Моят възлюблен Син; Него слушайте.

Та хмара ось їх заслонила, і голос почувся із хмари: Це Син Мій Улюблений, Його слухайтеся!

8 И внезапно, като се озърнаха, не видяха вече никого при себе си, освен Исуса.

І зараз, звівши очі свої, вони вже нікого з собою не бачили, крім Самого Ісуса.

9 И като слизаха от планината, заръча им да не казват никому това що бяха видели, освен когато Човешкият Син бъде възкресен от мъртвите.

А коли з гори сходили, Він їм наказав, щоб нікому того не казали, що бачили, аж поки Син Людський із мертвих воскресне.

10 И те пазеха тая поръчка, като разискваха помежду си що значи да възкръсне от мъртвите.

І вони заховали те слово в собі, сперечаючися, що то є: воскреснути з мертвих.

11 И попитаха Го, казвайки: Защо думат книжниците, че трябва първо Илия да дойде?

І вони запитали Його та сказали: Що це книжники кажуть, ніби треба Іллі перш прийти?

12 А Той им каза: Наистина, Илия първо ще дойде и ще възстанови всичко. И как е писано за Човешкия Син?_

А Він відказав їм: Тож Ілля, коли прийде попереду, усе приготує. Та як же про Людського Сина написано, що мусить багато Він витерпіти, і буде зневажений?

13 Н о казвам ви, че Илия е вече дошъл, и те постъпиха с него както си искаха, според както си искаха, според както е писано за него.

Але вам кажу, що й Ілля був прийшов, та зробили йому, що тільки хотіли, як про нього написано...

14 И когато дойдоха при учениците, видяха около тях едно голямо множество, и книжници, които се препираха с тях.

А коли повернулись до учнів, коло них вони вгледіли безліч народу та книжників, що сперечалися з ними.

15 И веднага като Го видя цялото множество, смая се, стекоха се и Го поздравяваха.

І негайно ввесь натовп, як побачив Його, сполохнувся із дива, і назустріч побіг, і став вітати Його.

16 И Той ги попита: 3а какво се препирате с тях?

І запитався Він їх: Про що сперечаєтесь з ними?

17 И един от народа Му отговори: Учителю, доведох при Тебе сина си, който има ням дух.

І Йому відповів один із натовпу: Учителю, привів я до Тебе ось сина свого, що духа німого він має.

18 И гдето и да го прехване, тръшка го; и той се запеня, скърца със зъби, и се вцепенява; и говорих на Твоите ученици да изгонят беса, но не можаха.

А як він де схопить його, то об землю кидає ним, і він піну пускає й зубами скрегоче та сохне. Я казав Твоїм учням, щоб прогнали його, та вони не змогли.

19 А Той в отговор им каза: О роде невярващ, докога ще бъда с вас? Докога ще ви търпя? Доведете го при Мене.

А Він їм у відповідь каже: О, роде невірний, доки буду Я з вами? Доки вас Я терпітиму? Приведіть до Мене його!

20 И доведоха го при Него. И като го видя хванатият от бяс, веднага духът го сгърчи; и той падна на земята и се валяше запенен.

І до Нього того привели. І як тільки побачив Його, то дух зараз затряс ним. А той, повалившись на землю, став качатися та заливатися піною...

21 И попита Исус баща му: Колко време има откак му е станало това? А той каза: От детинство.

І Він запитав його батька: Як давно йому сталося це? Той сказав: Із дитинства.

22 И много пъти го е хвърлял и в огън, и във вода, за да го погуби; но ако можеш стори нещо, смили се за нас и помогни ни.

І почасту кидав він ним і в огонь, і до води, щоб його погубити. Але коли можеш що Ти, то змилуйсь над нами, і нам поможи!

23 А Исус му рече: Ако можеш повярва! Всичко е възможно за този, който вярва.

Ісус же йому відказав: Щодо того твого коли можеш, то тому, хто вірує, все можливе!

24 В еднага бащата на детето извика, казвайки: Вярвам,! Помогни на моето неверие.

Зараз батько хлоп'яти з слізьми закричав і сказав: Вірую, Господи, поможи недовірству моєму!

25 А Исус, като видя, че се стича народ, смъмра нечистия дух, казвайки му: Душе неми и глухи, Аз ти заповядвам: излез от него, и да не влезеш вече в него.

А Ісус, як побачив, що натовп збігається, то нечистому духові заказав, і сказав йому: Душе німий і глухий, тобі Я наказую: вийди з нього, і більше у нього не входь!

26 И духът, като изпищя и го сгърчи силно, излезе; и детето стана като мъртво, така щото болшинството думаха, че е умряло.

І, закричавши та міцно затрясши, той вийшов. І він став, немов мертвий, аж багато-хто стали казати, що помер він...

27 Н о Исус го хвана за ръката и го дигна; и то стана.

А Ісус узяв за руку його та й підвів його, і той устав.

28 И когато влезе в къщи, учениците Му Го попитаха насаме: Защо ние не можахме да го изгоним?

Коли ж Він до дому прийшов, то учні питали Його самотою: Чому ми не могли його вигнати?

29 И каза им: Тоя род с нищо не може да излезе, освен с молитва.

А Він їм сказав: Цей рід не виходить інакше, як тільки від молитви та посту.

30 И като излязоха оттам, минаваха през Галилея; и Той искаше никой да не узнае това.

І вони вийшли звідти, і проходили по Галілеї. А Він не хотів, щоб довідався хто.

31 З ащото учеше учениците Си, като им казваше: Човешкият Син ще бъде предаден в ръцете на човеци, и ще Го убият; и след като Го убият, подир три дни ще възкръсне.

Бо Він Своїх учнів навчав і казав їм: Людський Син буде виданий людям до рук, і вони Його вб'ють, але вбитий, воскресне Він третього дня!

32 Н о те не разбраха думата, и бояха се да Го попитат.

Вони ж не зрозуміли цього слова, та боялись Його запитати.

33 И дойдоха в Капернаум; и когато влезе вкъщи попита ги: Какво разисквахте из пътя?

І прибули вони в Капернаум. А як був Він у домі, то їх запитав: Про що міркували в дорозі?

34 А те мълчаха, защото из пътя бяха се препирали помежду си кой е по-голям?

І мовчали вони, сперечалися бо проміж себе в дорозі, хто найбільший.

35 И като седна, повика дванадесетте и каза им: Който иска да бъде пръв, ще бъде от всички последен и на всички служител.

А як сів, то покликав Він Дванадцятьох, і промовив до них: Коли хто бути першим бажає, нехай буде найменшим із усіх і слуга всім!

36 Т огава взе едно детенце и го постави посред тях; и като го прегърна, рече им:

І взяв Він дитину, і поставив її серед них. І, обнявши її, Він промовив до них:

37 К ойто приеме едно от тези дечица в Мое име, и Мене приема; и който приеме Мене, приема не Мене, но Този, Който Ме е пратил.

Коли хто в Ім'я Моє прийме одне з дітей таких, той приймає Мене. Хто ж приймає Мене, не Мене він приймає, а Того, Хто послав Мене!

38 Й оан Му каза: Учителю, видяхме един човек да изгонва бесове в Твое име; и му запретихме, защото не следваше нас.

Обізвався до нього Іван: Учителю, ми бачили одного чоловіка, який з нами не ходить, що виганяє Ім'ям Твоїм демонів; і ми заборонили йому, бо він із нами не ходить.

39 А Исус рече: Недейте му запрещава; защото няма никой, който да извърши велико дело в Мое име, и да може скоро след това да Ме злослови.

А Ісус відказав: Не забороняйте йому, бо немає такого, що Ім'ям Моїм чудо зробив би, і зміг би небаром лихословити Мене.

40 П онеже оня, който не е против нас, е откъм нас.

Хто бо не супроти нас, той за нас!

41 З ащото който ви напои с чаша вода, понеже сте Христови, истина ви казвам: Той никак няма да изгуби наградата си.

І коли хто напоїть вас кухлем води в Ім'я Моє ради того, що ви Христові, поправді кажу вам: той не згубить своєї нагороди!

42 А който съблазни едно от тия скромните, които вярват в Мене, за него би било по-добре да се окачи голям воденичен камък на врата му и да бъде хвърлен в морето.

Хто ж спокусить одного з малих цих, що вірять, то краще б такому було, коли б жорно млинове на шию йому почепити, та й кинути в море!

43 И ако те съблазни ръката ти, отсечи я; по-добре е за тебе да влезеш в живота недъгав, отколкото да имаш двете си ръце и да отидеш в пъкъла, в неугасимия огън,

І коли рука твоя спокушає тебе, відітни її: краще тобі ввійти до життя одноруким, ніж з обома руками ввійти до геєнни, до огню невгасимого,

44

де їхній червяк не вмирає, і не гасне огонь.

45 И ако ногата ти те съблазни, отсечи я; по-добре е за тебе да влезеш в живота куц, отколкото да имаш двете си нозе и да бъдеш хвърлен в пъкъла,

І коли нога твоя спокушає тебе, відітни її: краще тобі ввійти до життя одноногим, ніж з обома ногами бути вкиненому до геєнни, до огню невгасимого,

46

де їхній червяк не вмирає, і не гасне огонь.

47 И ако окото ти те съблазни, извади го; по-добре е за тебе да влезеш в Божието царство с едно око, отколкото да имаш двете си очи и да бъдеш хвърлен в пъкъла,

І коли твоє око тебе спокушає, вибери його: краще тобі однооким ввійти в Царство Боже, ніж з обома очима бути вкиненому до геєнни огненної,

48 д ето "червеят им не умира, и огънят не угасва".

де їхній червяк не вмирає, і не гасне огонь!

49 З ащото всеки ще се осоли с огън,.

Бо посолиться кожен огнем, і кожна жертва посолиться сіллю.

50 Д обро нещо е солта; но ако солта стане безсолна, с какво ще я подправите? Имайте сол в себе си, и мир имайте помежду си.

Сіль добра річ. Коли ж сіль несолоною стане, чим поправити її? Майте сіль у собі, майте й мир між собою!