1 С ъбират се при Исуса фарисеите и някои от книжниците, които бяха дошли от Ерусалим,

І зібрались до Нього фарисеї та деякі з книжників, які прибули із Єрусалиму,

2 и бяха видели, че някои от учениците Му ядат хляб с ръце нечисти, сиреч, немити.

і побачили, що деякі з учнів Його їли хліб руками нечистими, цебто невмитими.

3 ( Защото фарисеите и всички юдеи, държейки преданието на старейшините, не ядат ако не си омият ръцете до лактите;

Бо фарисеї й усі юдеї, зберігаючи передання старших, не їдять, як старанно не вимиють рук;

4 и когато се връщат от пазар; не ядат ако се не омият. Има и много други неща, които са приели да държат, _

а вернувшися з ринку, вони ні їдять, поки не вмиються. Багато є й іншого, що вони прийняли, щоб додержувати: миття чаш, і глеків, і мідяного посуду.

5 И тъй, фарисеите и книжниците Го запитват: Защо не вървят Твоите ученици по преданието на старейшините, но ядат хляб с нечисти ръце?

І запитали Його фарисеї та книжники: Чому учні Твої не живуть за переданням старших, але хліб споживають руками нечистими?

6 А той им рече: Добре е пророкувал Исаия за вас лицемерите, както е писано: _

А Він їм відказав: Добре пророкував про вас, лицемірів, Ісая, як написано: Оці люди устами шанують Мене, серце ж їхнє далеко від Мене...

7 О баче напразно Ме почитат, като преподават за поучения човешки заповеди".

Та однак надаремне шанують Мене, бо навчають наук людських заповідей.

8 В ие оставяте Божията заповед и държите човешкото предание,.

Занехаявши заповідь Божу, передань людських ви тримаєтесь: обмиваєте глеки та чаші, і багато такого подібного й іншого робите ви.

9 И каза им: Хубаво! Вие осуетявате Божията заповед за да спазите своето предание!

І сказав Він до них: Спритно відкидаєте ви заповідь Божу, аби зберегти своє передання.

10 З ащото Мойсей рече: "Почитай баща си и майка си" и: "Който злослови баща или майка, непременно да се умъртви".

Бо Мойсей наказав: Шануй батька свого та матір свою, та: Хто злорічить на батька чи матір, нехай смертю помре.

11 Н о вие казвате: Ако рече човек на баща си или на майка си: Това мое имане, с което би могъл да си помогнеш, е курбан, сиреч, подарено Богу, това прави разлика;

А ви кажете: Коли скаже хто батьку чи матері: Корван, чи дар Богові те, чим би ти скористатись від мене хотів,

12 в ие не го оставяте вече да стори нищо за баща си или за майка си.

то вже вільно йому не робити нічого для батька чи матері,

13 И тъй, осуетявате Божието слово заради вашето предание, което сте предали; и вършите много такива неща подобни на това.

порушуючи Боже Слово вашим переданням, що його ви самі встановили. І багато такого ви іншого робите.

14 И пак повика народа и каза им: Слушайте Ме всички и разбирайте.

І Він знову покликав народ і промовив до нього: Послухайте Мене всі, і зрозумійте!

15 Н яма нищо извън човека, което, като влиза в него, може да го оскверни; но тия неща, които излизат от него, те оскверняват човека.

Немає нічого назовні людини, що, увіходячи в неї, могло б опоганити її; що ж із неї виходить, те людину опоганює.

16

Коли має хто вуха, щоб слухати, нехай слухає!

17 И като остави народа и влезе вкъщи учениците Му Го попитаха за притчата.

А коли від народу ввійшов Він до дому, тоді учні Його запиталися в Нього про притчу.

18 И каза им: Нима сте и вие тъй неразсъдливи? Не разбирате ли, че нищо, което влиза в човека отвън, не може да го оскверни?

І Він їм відказав: Чи ж і ви розуміння не маєте? Хіба ж не розумієте ви, що все те, що входить іззовні в людину, не може опоганити її?

19 З ащото не влиза в сърцето му, а в корема, и излиза в захода. (Като каза това, Той направи всички ястия чисти).

Бо не входить до серця йому, але до живота, і виходить назовні, очищуючи всяку їжу.

20 К аза още: Което излиза от човека, то осквернява човека.

А далі сказав Він: Що з людини виходить, те людину опоганює.

21 З ащото отвътре, от сърцето на човеците, излизат зли помисли, блудства, кражби, убийства,

Бо зсередини, із людського серця виходять лихі думки, розпуста, крадіж, душогубства,

22 п релюбодейства, користолюбие, нечестие, коварство, сладострастие, лукаво око, хулене, гордост, безумство.

перелюби, здирства, лукавства, підступ, безстидства, завидющеє око, богозневага, гордощі, безум.

23 В сички тия зли неща излизат отвътре и оскверняват човека.

Усе зле це виходить зсередини, і людину опоганює!

24 И като стана оттам, отиде в тирските и сидонските предели; и влезе в една къща, и не искаше да Го знае никой; но не можа да се укрие.

І встав Він, і звідти пішов у землю тирську й сидонську. І, ввійшовши до дому, Він хотів, щоб ніхто не довідавсь, та не міг утаїтись.

25 А веднага чу за Него една жена, чиято малка дъщеря имаше нечист дух, и тя дойде та падна пред нозете Му.

Негайно бо жінка одна, якої дочка мала духа нечистого, прочула про Нього, і прийшла, та й припала до ніг Йому.

26 ( Жената бе елинка, родом сирофиникианка) И молеше Му се да изгони беса от дъщеря й.

А ця жінка грекиня була, родом сирофінікіянка. Вона стала благати Його, щоб із дочки її демона вигнав.

27 А Исус й рече: Остави да се наситят децата; защото не е прилично да се вземе хляба на децата и да се даде на кученцата.

А Він їй сказав: Дай, щоб перше наїлися діти, не годиться бо хліб забирати в дітей, і кинути щенятам!

28 А тя в отговор Му каза: Така Господи; но и кученцата под трапезата ядат от трохите паднали от децата.

А вона Йому в відповідь каже: Так, Господи! Але навіть щенята їдять під столом від дитячих кришок...

29 И рече й: 3а тая дума иди си; бесът излезе от дъщеря ти.

І Він їй сказав: За слово оце йди собі, демон вийшов із твоєї дочки!

30 И като си отиде у дома, намери детето легнало на постелката, и бесът излязъл.

А коли вона в дім свій вернулась, то знайшла, що дочка на постелі лежала, а демон вийшов із неї.

31 И като излезе пак из тирските предели, дойде през Сидон към галилейското езеро, през сред декаполските предели.

І вийшов Він знов із країв тирських і сидонських, і подався шляхом на Сидон над море Галілейське, через околиці Десятимістя.

32 И довеждат при Него един глух и заекващ човек, и молят Му се да положи ръка на него.

І приводять до Нього глухого немову, і благають Його, щоб руку на нього поклав.

33 И сус, като го отведе от народа насаме, вложи пръстите Си в ушите му, и, като плюна, докосна се до езика му;

І взяв Він його від народу самого, і вклав пальці Свої йому в вуха, і, сплюнувши, доторкнувся його язика.

34 и погледна към небето, въздъхна и му каза: Еффата, сиреч, Отвори се.

І, на небо споглянувши, Він зідхнув і промовив до нього: Еффата; цебто: Відкрийся!

35 И ушите му се отвориха, и връзката на езика му се развърза, и той говореше чисто.

І відкрилися вуха йому, і путо його язика розв'язалось негайно, і він став говорити виразно!

36 И заръча им никому да не кажат това; но колкото повече им заръчваше, толкова повече те го разгласяваха;

А Він їм звелів, щоб нікому цього не розповідали. Та що більше наказував їм, то ще більш розголошували.

37 з ащото се чудеха твърде много, и думаха: Всичко върши добре; и глухите прави да чуват, и немите да говорят.

І дуже всі дивувалися та говорили: Він добре все робить: глухим дає чути, а німим говорити!