1 П рочее, Когато Господ узна, че фарисеите чули, какво Исус придобивал и кръщавал повече ученици от Иоана,

Як Господь же довідався, що почули фарисеї, що Ісус учнів більше збирає та христить, як Іван,

2 ( не че сам Исус кръщаваше, а учениците Му),

хоч Ісус не христив Сам, а учні Його,

3 н апусна Юдея и отиде пак в Галилея.

Він покинув Юдею та знову пішов у Галілею.

4 И трябваше да мине през Самария.

І потрібно було Самарію Йому переходити.

5 И така, дойде в един самарийски град наречен Сихар, близо до землището, което Яков даде на сина си Иосифа.

Отож, прибуває Він до самарійського міста, що зветься Сіхар, недалеко від поля, яке Яків був дав своєму синові Йосипові.

6 Т ам беше Яковият кладенец Гръцки: Извор.>. Исус, прочее, уморен от пътуването, седеше така на кладенеца. Беше около шестият час.

Там же була Яковова криниця. І Ісус, дорогою зморений, сів отак край криниці. Було коло години десь шостої.

7 Д охожда една самарянка да си начерпи вода. Казва - Исус: Дай Ми да пия.

Надходить ось жінка одна з Самарії набрати води. Ісус каже до неї: Дай напитись Мені!

8 ( Защото учениците Му бяха отишли в града да купят храна).

Бо учні Його відійшли були в місто, щоб купити поживи.

9 В прочем, самарянката Му казва: Как Ти, Който си юдеин, искаш вода от мене, която съм самарянка? (Защото юдеите не се сношават със самаряните).

Тоді каже Йому самарянка: Як же Ти, юдеянин бувши, та просиш напитись від мене, самарянки? Бо юдеї не сходяться із самарянами.

10 И сус в отговор - каза: Ако би знаела Божия дар, и Кой е Онзи, Който ти казва: Дай Ми да пия, ти би поискала от Него и Той би ти дал жива вода?

Ісус відповів і промовив до неї: Коли б знала ти Божий дар, і Хто Той, Хто говорить тобі: Дай напитись Мені, ти б у Нього просила, і Він тобі дав би живої води.

11 К азва Му жената: Господине, нито почерпало имаш, и кладенецът е дълбок; тогава отгде имаш живата вода?

Каже жінка до Нього: І черпака в Тебе, Пане, нема, а криниця глибока, звідки ж маєш Ти воду живу?

12 Н има си по-голям от баща ни Якова, който ни е дал кладенеца, и сам той е пил от него, и чадата му, и добитъкът му?

Чи Ти більший за нашого отця Якова, що нам дав цю криницю, і він сам із неї пив, і сини його, і худоба його?

13 И сус в отговор - каза: Всеки, който пие от тая вода, пак ще ожаднее;

Ісус відповів і сказав їй: Кожен, хто воду цю п'є, буде прагнути знову.

14 а който пие от водата, която Аз ще му дам, няма да ожаднее до века; но водата, която ще му дам, ще стане в него извор на вода, която извира за вечен живот.

А хто питиме воду, що Я йому дам, прагнути не буде повік, бо вода, що Я йому дам, стане в нім джерелом тієї води, що тече в життя вічне.

15 К азва Му жената: Господине, дай ми тая вода, за да не ожаднявам нито да извървявам толкова път до тук да изваждам.

Каже жінка до Нього: Дай мені, Пане, цієї води, щоб я пити не хотіла, і сюди не приходила брати.

16 К азва - Исус: Иди, повикай мъжа си и дойди тука.

Говорить до неї Ісус: Іди, поклич чоловіка свого та й вертайся сюди.

17 В отговор жената Му каза: Нямам мъж. Казва - Исус: Право каза, че нямаш мъж;

Жінка відповіла та й сказала: Чоловіка не маю... Відказав їй Ісус: Ти добре сказала: Чоловіка не маю.

18 з ащото петима мъже си водила, и този, който сега имаш не ти е мъж. Това си право казала.

Бо п'ятьох чоловіків ти мала, а той, кого маєш тепер, не муж він тобі. Це ти правду сказала.

19 К азва Му жената: Господине, виждам, че Ти си пророк.

Каже жінка до Нього: Бачу, Пане, що Пророк Ти.

20 Н ашите бащи в тоя хълм са се покланяли; а вие казвате, че в Ерусалим е мястото гдето трябва да се покланяме.

Отці наші вклонялися Богу на цій ось горі, а ви твердите, що в Єрусалимі те місце, де потрібно вклонятись.

21 К азва - Исус: Жено, вярвай Ми, че иде час, когато нито само в тоя хълм, нито в Ерусалим ще се покланяте на Отца.

Ісус промовляє до неї: Повір, жінко, Мені, що надходить година, коли ні на горі цій, ані в Єрусалимі вклонятись Отцеві не будете ви.

22 В ие се покланяте на онова, което не знаете; ние се покланяме не онова, което знаем; защото спасението е от юдеите.

Ви вклоняєтесь тому, чого ви не знаєте, ми вклоняємось тому, що знаємо, бо спасіння від юдеїв.

23 Н о иде час, и сега е, когато истинските поклонници ще се покланят на Отца с дух и истина; защото такива иска Отец да бъдат поклонниците Му.

Але наступає година, і тепер вона є, коли богомільці правдиві вклонятися будуть Отцеві в дусі та в правді, бо Отець Собі прагне таких богомільців.

24 Б ог е дух; и ония, които Му се покланят, с дух и истина трябва да се покланят.

Бог є Дух, і ті, що Йому вклоняються, повинні в дусі та в правді вклонятись.

25 К азва му жената: Зная, че ще дойде Месия (който се нарича Христос); Той, когато дойде, ще ни яви всичко.

Відказує жінка Йому: Я знаю, що прийде Месія, що зветься Христос, як Він прийде, то все розповість нам.

26 К азва - Исус: Аз, Който се разговарям с тебе съм Месия.

Промовляє до неї Ісус: Це Я, що розмовляю з тобою...

27 В това време дойдоха учениците Му, и се почудиха, че се разговаря с жена; но никой не рече: Какво търсиш? или: Защо разговаряш с нея?

І тоді надійшли Його учні, і дивувались, що з жінкою Він розмовляв. Проте жаден із них не спитав: Чого хочеш? або: Про що з нею говориш?

28 Т огава жената остави стомната си, отиде в града и каза на хората:

Покинула жінка тоді водоноса свого, і побігла до міста, та й людям говорить:

29 Д ойдете да видите човек, който ми каза всичко, което съм сторила. Да не би Той да е Христос?

Ходіть но, побачте Того Чоловіка, що сказав мені все, що я вчинила. Чи Він не Христос?

30 Т е излязоха от града и отиваха към Него.

І вони повиходили з міста, і до Нього прийшли.

31 М ежду това учениците молеха Исуса, казвайки: Учителю, яж.

Тим часом же учні просили Його та й казали: Учителю, їж!

32 А Той им рече: Аз имам храна да ям, за която вие не знаете.

А Він їм відказав: Я маю поживу на їдження, якої не знаєте ви.

33 З атова учениците думаха помежду си: Да не би някой да Му е донесъл нещо за ядене?

Питали тоді один одного учні: Хіба хто приніс Йому їсти?

34 К аза им Исус: Моята храна е да върша волята на Онзи, Който ме е пратил, и да върша Неговата работа.

Ісус каже до них: Пожива Моя чинити волю Того, Хто послав Мене, і справу Його довершити.

35 Н е казвате ли: Още четири месеца и жетвата ще дойде? Ето, казвам ви, подигнете очите си и вижте, че нивите са вече бели за жетва.

Чи не кажете ви: Ще чотири от місяці, і настануть жнива? А Я вам кажу: Підійміть свої очі, та гляньте на ниви, як для жнив уже пополовіли вони!

36 К ойто жъне получава заплата, и събира плод за вечен живот, за да се радвате заедно и който сее и който жъне.

А хто жне, той заплату бере, та збирає врожай в життя вічне, щоб хто сіє й хто жне разом раділи.

37 З ащото в това отношение истинна е думата, че един сее, а друг жъне.

Бо про це поговірка правдива: Хто інший сіє, а хто інший жне.

38 А з ви пратих да жънете това, за което не сте се трудили; други се трудиха, а вие влязохте в наследството на техния труд.

Я вас жати послав, де ви не працювали: працювали інші, ви ж до їхньої праці ввійшли.

39 И от тоя град много самаряни повярваха в Него поради думите на жената, която свидетелствуваше: Той ми каза всичко, което съм сторила.

З того ж міста багато-хто із самарян в Нього ввірували через слово жінки, що свідчила: Він сказав мені все, що я вчинила була!

40 И тъй, когато дойдоха самаряните при Него, помолиха Го да остане при тях; и преседя там два дни.

А коли самаряни до Нього прийшли, то благали Його, щоб у них позостався. І Він перебув там два дні.

41 И още мнозина повярваха поради неговото учение;

Значно ж більш вони ввірували через слово Його.

42 и на жената казаха: Ние вярваме, не вече поради твоето говорене, понеже сами чухме и знаем, че той е наистина Спасителят на света.

А до жінки казали вони: Не за слово твоє ми вже віруємо, самі бо ми чули й пізнали, що справді Спаситель Він світу!

43 С лед два дни Той излезе оттам и отиде в Галилея.

Як минуло ж два дні, Він ізвідти пішов в Галілею.

44 З ащото сам Исус заяви, че пророк няма почит в родината си.

Сам бо свідчив Ісус, що не має пошани пророк у вітчизні своїй.

45 И тъй, когато дойде в Галилея, галилеяните Го приеха, като бяха видели всичко що стори в Ерусалим на празника; защото и те бяха отишли на празника.

А коли Він прийшов в Галілею, Його прийняли галілеяни, побачивши все, що вчинив Він в Єрусалимі на святі, бо ходили на свято й вони.

46 П рочее, Исус пак дойде в Кана Галилейска, гдето беше превърнал водата на вино. И имаше един царски чиновник, чиито син бе болен в Капериаум.

Тоді знову прийшов Ісус у Кану Галілейську, де перемінив був Він воду на вино. І був там один царедворець, що син його хворів у Капернаумі.

47 Т ой, като чу, че Исус дошъл от Юдея в Галилея отиде при него и Го помоли да слезе и да изцели сина му, защото беше на умиране.

Він, почувши, що Ісус із Юдеї прибув в Галілею, до Нього прийшов і благав Його, щоб пішов і сина йому вздоровив, бо мав той умерти.

48 Т огава Исус му рече: Ако не видите знамения и чудеса никак няма да повярвате.

Ісус же промовив до нього: Як знамен тих та чуд не побачите, не ввіруєте!

49 Ц арският чиновник Му каза: Господине, слез докле не е умряло детенцето ми.

Царедворець говорить до Нього: Піди, Господи, поки не вмерла дитина моя!

50 К аза му Исус: Иди си; син ти е жив. Човекът повярва думата, която му рече Исус, и си отиде.

Промовляє до нього Ісус: Іди, син твій живе! І повірив той слову, що до нього промовив Ісус, і пішов.

51 И когато той слизаше към дома си, слугите му го срещнаха и казаха, че син му е жив.

А коли ще в дорозі він був, то раби його перестріли його й сповістили, говорячи: Син твій живе.

52 А той ги попита в кой час му стана по-леко. Те му казаха: В седмия час треската го остави.

А він їх запитав про годину, о котрій стало легше йому. Вони ж відказали до нього: Учора о сьомій годині гарячка покинула його.

53 И така бащата разбра, че това е станало в същия час, когато Исус му рече: Син ти е жив. И повярва той и целия му дом.

Зрозумів тоді батько, що була то година, о котрій до нього промовив Ісус: Син твій живе. І ввірував сам і ввесь його дім.

54 Т ова второ знамение извърши Исус, като дойде пак из Юдея в Галилея.

Це знов друге знамено Ісус учинив, як вернувся до Галілеї з Юдеї.