1 T herefore when the Lord knew that the Pharisees had heard that Jesus was making and baptizing more disciples than John

Як Господь же довідався, що почули фарисеї, що Ісус учнів більше збирає та христить, як Іван,

2 ( although Jesus Himself was not baptizing, but His disciples were),

хоч Ісус не христив Сам, а учні Його,

3 H e left Judea and went away again into Galilee.

Він покинув Юдею та знову пішов у Галілею.

4 A nd He had to pass through Samaria.

І потрібно було Самарію Йому переходити.

5 S o He came to a city of Samaria called Sychar, near the parcel of ground that Jacob gave to his son Joseph;

Отож, прибуває Він до самарійського міста, що зветься Сіхар, недалеко від поля, яке Яків був дав своєму синові Йосипові.

6 a nd Jacob’s well was there. So Jesus, being wearied from His journey, was sitting thus by the well. It was about the sixth hour. The Woman of Samaria

Там же була Яковова криниця. І Ісус, дорогою зморений, сів отак край криниці. Було коло години десь шостої.

7 T here came a woman of Samaria to draw water. Jesus said to her, “Give Me a drink.”

Надходить ось жінка одна з Самарії набрати води. Ісус каже до неї: Дай напитись Мені!

8 F or His disciples had gone away into the city to buy food.

Бо учні Його відійшли були в місто, щоб купити поживи.

9 T herefore the Samaritan woman said to Him, “How is it that You, being a Jew, ask me for a drink since I am a Samaritan woman?” (For Jews have no dealings with Samaritans.)

Тоді каже Йому самарянка: Як же Ти, юдеянин бувши, та просиш напитись від мене, самарянки? Бо юдеї не сходяться із самарянами.

10 J esus answered and said to her, “If you knew the gift of God, and who it is who says to you, ‘Give Me a drink,’ you would have asked Him, and He would have given you living water.”

Ісус відповів і промовив до неї: Коли б знала ти Божий дар, і Хто Той, Хто говорить тобі: Дай напитись Мені, ти б у Нього просила, і Він тобі дав би живої води.

11 S he said to Him, “ Sir, You have nothing to draw with and the well is deep; where then do You get that living water?

Каже жінка до Нього: І черпака в Тебе, Пане, нема, а криниця глибока, звідки ж маєш Ти воду живу?

12 Y ou are not greater than our father Jacob, are You, who gave us the well, and drank of it himself and his sons and his cattle?”

Чи Ти більший за нашого отця Якова, що нам дав цю криницю, і він сам із неї пив, і сини його, і худоба його?

13 J esus answered and said to her, “Everyone who drinks of this water will thirst again;

Ісус відповів і сказав їй: Кожен, хто воду цю п'є, буде прагнути знову.

14 b ut whoever drinks of the water that I will give him shall never thirst; but the water that I will give him will become in him a well of water springing up to eternal life.”

А хто питиме воду, що Я йому дам, прагнути не буде повік, бо вода, що Я йому дам, стане в нім джерелом тієї води, що тече в життя вічне.

15 T he woman said to Him, “ Sir, give me this water, so I will not be thirsty nor come all the way here to draw.”

Каже жінка до Нього: Дай мені, Пане, цієї води, щоб я пити не хотіла, і сюди не приходила брати.

16 H e said to her, “Go, call your husband and come here.”

Говорить до неї Ісус: Іди, поклич чоловіка свого та й вертайся сюди.

17 T he woman answered and said, “I have no husband.” Jesus said to her, “You have correctly said, ‘I have no husband’;

Жінка відповіла та й сказала: Чоловіка не маю... Відказав їй Ісус: Ти добре сказала: Чоловіка не маю.

18 f or you have had five husbands, and the one whom you now have is not your husband; this you have said truly.”

Бо п'ятьох чоловіків ти мала, а той, кого маєш тепер, не муж він тобі. Це ти правду сказала.

19 T he woman said to Him, “ Sir, I perceive that You are a prophet.

Каже жінка до Нього: Бачу, Пане, що Пророк Ти.

20 O ur fathers worshiped in this mountain, and you people say that in Jerusalem is the place where men ought to worship.”

Отці наші вклонялися Богу на цій ось горі, а ви твердите, що в Єрусалимі те місце, де потрібно вклонятись.

21 J esus said to her, “Woman, believe Me, an hour is coming when neither in this mountain nor in Jerusalem will you worship the Father.

Ісус промовляє до неї: Повір, жінко, Мені, що надходить година, коли ні на горі цій, ані в Єрусалимі вклонятись Отцеві не будете ви.

22 Y ou worship what you do not know; we worship what we know, for salvation is from the Jews.

Ви вклоняєтесь тому, чого ви не знаєте, ми вклоняємось тому, що знаємо, бо спасіння від юдеїв.

23 B ut an hour is coming, and now is, when the true worshipers will worship the Father in spirit and truth; for such people the Father seeks to be His worshipers.

Але наступає година, і тепер вона є, коли богомільці правдиві вклонятися будуть Отцеві в дусі та в правді, бо Отець Собі прагне таких богомільців.

24 G od is spirit, and those who worship Him must worship in spirit and truth.”

Бог є Дух, і ті, що Йому вклоняються, повинні в дусі та в правді вклонятись.

25 T he woman said to Him, “I know that Messiah is coming ( He who is called Christ); when that One comes, He will declare all things to us.”

Відказує жінка Йому: Я знаю, що прийде Месія, що зветься Христос, як Він прийде, то все розповість нам.

26 J esus said to her, “ I who speak to you am He.”

Промовляє до неї Ісус: Це Я, що розмовляю з тобою...

27 A t this point His disciples came, and they were amazed that He had been speaking with a woman, yet no one said, “What do You seek?” or, “Why do You speak with her?”

І тоді надійшли Його учні, і дивувались, що з жінкою Він розмовляв. Проте жаден із них не спитав: Чого хочеш? або: Про що з нею говориш?

28 S o the woman left her waterpot, and went into the city and said to the men,

Покинула жінка тоді водоноса свого, і побігла до міста, та й людям говорить:

29 “ Come, see a man who told me all the things that I have done; this is not the Christ, is it?”

Ходіть но, побачте Того Чоловіка, що сказав мені все, що я вчинила. Чи Він не Христос?

30 T hey went out of the city, and were coming to Him.

І вони повиходили з міста, і до Нього прийшли.

31 M eanwhile the disciples were urging Him, saying, “ Rabbi, eat.”

Тим часом же учні просили Його та й казали: Учителю, їж!

32 B ut He said to them, “I have food to eat that you do not know about.”

А Він їм відказав: Я маю поживу на їдження, якої не знаєте ви.

33 S o the disciples were saying to one another, “No one brought Him anything to eat, did he?”

Питали тоді один одного учні: Хіба хто приніс Йому їсти?

34 J esus said to them, “My food is to do the will of Him who sent Me and to accomplish His work.

Ісус каже до них: Пожива Моя чинити волю Того, Хто послав Мене, і справу Його довершити.

35 D o you not say, ‘There are yet four months, and then comes the harvest’? Behold, I say to you, lift up your eyes and look on the fields, that they are white for harvest.

Чи не кажете ви: Ще чотири от місяці, і настануть жнива? А Я вам кажу: Підійміть свої очі, та гляньте на ниви, як для жнив уже пополовіли вони!

36 A lready he who reaps is receiving wages and is gathering fruit for life eternal; so that he who sows and he who reaps may rejoice together.

А хто жне, той заплату бере, та збирає врожай в життя вічне, щоб хто сіє й хто жне разом раділи.

37 F or in this case the saying is true, ‘ One sows and another reaps.’

Бо про це поговірка правдива: Хто інший сіє, а хто інший жне.

38 I sent you to reap that for which you have not labored; others have labored and you have entered into their labor.” The Samaritans

Я вас жати послав, де ви не працювали: працювали інші, ви ж до їхньої праці ввійшли.

39 F rom that city many of the Samaritans believed in Him because of the word of the woman who testified, “ He told me all the things that I have done.”

З того ж міста багато-хто із самарян в Нього ввірували через слово жінки, що свідчила: Він сказав мені все, що я вчинила була!

40 S o when the Samaritans came to Jesus, they were asking Him to stay with them; and He stayed there two days.

А коли самаряни до Нього прийшли, то благали Його, щоб у них позостався. І Він перебув там два дні.

41 M any more believed because of His word;

Значно ж більш вони ввірували через слово Його.

42 a nd they were saying to the woman, “It is no longer because of what you said that we believe, for we have heard for ourselves and know that this One is indeed the Savior of the world.”

А до жінки казали вони: Не за слово твоє ми вже віруємо, самі бо ми чули й пізнали, що справді Спаситель Він світу!

43 A fter the two days He went forth from there into Galilee.

Як минуло ж два дні, Він ізвідти пішов в Галілею.

44 F or Jesus Himself testified that a prophet has no honor in his own country.

Сам бо свідчив Ісус, що не має пошани пророк у вітчизні своїй.

45 S o when He came to Galilee, the Galileans received Him, having seen all the things that He did in Jerusalem at the feast; for they themselves also went to the feast. Healing a Nobleman’s Son

А коли Він прийшов в Галілею, Його прийняли галілеяни, побачивши все, що вчинив Він в Єрусалимі на святі, бо ходили на свято й вони.

46 T herefore He came again to Cana of Galilee where He had made the water wine. And there was a royal official whose son was sick at Capernaum.

Тоді знову прийшов Ісус у Кану Галілейську, де перемінив був Він воду на вино. І був там один царедворець, що син його хворів у Капернаумі.

47 W hen he heard that Jesus had come out of Judea into Galilee, he went to Him and was imploring Him to come down and heal his son; for he was at the point of death.

Він, почувши, що Ісус із Юдеї прибув в Галілею, до Нього прийшов і благав Його, щоб пішов і сина йому вздоровив, бо мав той умерти.

48 S o Jesus said to him, “Unless you people see signs and wonders, you simply will not believe.”

Ісус же промовив до нього: Як знамен тих та чуд не побачите, не ввіруєте!

49 T he royal official said to Him, “ Sir, come down before my child dies.”

Царедворець говорить до Нього: Піди, Господи, поки не вмерла дитина моя!

50 J esus said to him, “ Go; your son lives.” The man believed the word that Jesus spoke to him and started off.

Промовляє до нього Ісус: Іди, син твій живе! І повірив той слову, що до нього промовив Ісус, і пішов.

51 A s he was now going down, his slaves met him, saying that his son was living.

А коли ще в дорозі він був, то раби його перестріли його й сповістили, говорячи: Син твій живе.

52 S o he inquired of them the hour when he began to get better. Then they said to him, “Yesterday at the seventh hour the fever left him.”

А він їх запитав про годину, о котрій стало легше йому. Вони ж відказали до нього: Учора о сьомій годині гарячка покинула його.

53 S o the father knew that it was at that hour in which Jesus said to him, “Your son lives”; and he himself believed and his whole household.

Зрозумів тоді батько, що була то година, о котрій до нього промовив Ісус: Син твій живе. І ввірував сам і ввесь його дім.

54 T his is again a second sign that Jesus performed when He had come out of Judea into Galilee.

Це знов друге знамено Ісус учинив, як вернувся до Галілеї з Юдеї.