1 I n Iconium they entered the synagogue of the Jews together, and spoke in such a manner that a large number of people believed, both of Jews and of Greeks.

І трапилось, що в Іконії вкупі ввійшли вони до синагоги юдейської, і промовили так, що безліч юдеїв й огречених увірували.

2 B ut the Jews who disbelieved stirred up the minds of the Gentiles and embittered them against the brethren.

Невірні ж юдеї підбурили та роз'ятрили душі поган на братів.

3 T herefore they spent a long time there speaking boldly with reliance upon the Lord, who was testifying to the word of His grace, granting that signs and wonders be done by their hands.

Та проте довгий час пробули вони там, промовляючи мужньо про Господа, що свідоцтво давав слову благодаті Своєї, і робив, щоб знамена та чуда чинились їхніми руками.

4 B ut the people of the city were divided; and some sided with the Jews, and some with the apostles.

А в місті народ поділився, і пристали одні до юдеїв, а інші тримались апостолів.

5 A nd when an attempt was made by both the Gentiles and the Jews with their rulers, to mistreat and to stone them,

Коли ж кинулися ті погани й юдеї з своїми старшими, щоб зневажити їх та камінням побити,

6 t hey became aware of it and fled to the cities of Lycaonia, Lystra and Derbe, and the surrounding region;

то, дізнавшись про це, вони повтікали до міст лікаонських, до Лістри та Дервії, та в околиці їхні,

7 a nd there they continued to preach the gospel.

і Євангелію там звіщали.

8 A t Lystra a man was sitting who had no strength in his feet, lame from his mother’s womb, who had never walked.

А в Лістрі сидів один чоловік, безвладний на ноги, що кривий був з утроби своєї матері, і ніколи ходити не міг.

9 T his man was listening to Paul as he spoke, who, when he had fixed his gaze on him and had seen that he had faith to be made well,

Він слухав, як Павло говорив, який пильно на нього споглянув, і побачив, що має він віру вздоровленим бути,

10 s aid with a loud voice, “Stand upright on your feet.” And he leaped up and began to walk.

то голосом гучним промовив: Устань просто на ноги свої! А той скочив, і ходити почав...

11 W hen the crowds saw what Paul had done, they raised their voice, saying in the Lycaonian language, “ The gods have become like men and have come down to us.”

А люди, побачивши, що Павло вчинив, піднесли свій голос, говорячи по-лікаонському: Боги людям вподібнились, та до нас ось зійшли!...

12 A nd they began calling Barnabas, Zeus, and Paul, Hermes, because he was the chief speaker.

І Варнаву вони звали Зевсом, а Гермесом Павла, бо він провід мав у слові.

13 T he priest of Zeus, whose temple was just outside the city, brought oxen and garlands to the gates, and wanted to offer sacrifice with the crowds.

А жрець Зевса, що святиня його перед містом була, припровадив бики та вінки до воріт, та й з народом приносити жертву хотів.

14 B ut when the apostles Barnabas and Paul heard of it, they tore their robes and rushed out into the crowd, crying out

Та коли про це почули апостоли Варнава й Павло, то роздерли одежі свої, та й кинулися між народ, кричачи

15 a nd saying, “Men, why are you doing these things? We are also men of the same nature as you, and preach the gospel to you that you should turn from these vain things to a living God, who made the heaven and the earth and the sea and all that is in them.

та говорячи: Що це робите, люди? Таж і ми такі самі смертельні, подібні вам люди, і благовістимо вам, від оцих ось марнот навернутись до Бога Живого, що створив небо й землю, і море, і все, що в них є.

16 I n the generations gone by He permitted all the nations to go their own ways;

За минулих родів попустив Він усім народам, щоб ходили стежками своїми,

17 a nd yet He did not leave Himself without witness, in that He did good and gave you rains from heaven and fruitful seasons, satisfying your hearts with food and gladness.”

але не зоставив Себе Він без свідчення, добро чинячи: подавав нам із неба дощі та врожайні часи, та наповнював їжею й радощами серця наші.

18 E ven saying these things, with difficulty they restrained the crowds from offering sacrifice to them.

І, говорячи це, заледве спинили народ не приносити їм жертов.

19 B ut Jews came from Antioch and Iconium, and having won over the crowds, they stoned Paul and dragged him out of the city, supposing him to be dead.

А з Антіохії та з Іконії посходились юдеї, і, підбуривши натовп, камінням побили Павла, та й за місто геть виволікли, мавши думку, що вмер він...

20 B ut while the disciples stood around him, he got up and entered the city. The next day he went away with Barnabas to Derbe.

Коли ж учні його оточили, то він устав, та й вернувся до міста. А наступного дня він відбув із Варнавою в Дервію.

21 A fter they had preached the gospel to that city and had made many disciples, they returned to Lystra and to Iconium and to Antioch,

І, як звістили Євангелію тому містові, і учнів багато придбали, вони повернулися в Лістру, та в Іконію, та в Антіохію,

22 s trengthening the souls of the disciples, encouraging them to continue in the faith, and saying, “ Through many tribulations we must enter the kingdom of God.”

душі учнів зміцняючи, просячи перебувати в вірі, та навчаючи, що через великі утиски треба нам входити у Боже Царство.

23 W hen they had appointed elders for them in every church, having prayed with fasting, they commended them to the Lord in whom they had believed.

І рукопоклали їм пресвітерів по Церквах, і помолилися з постом та й їх передали Господеві, в Якого ввірували.

24 T hey passed through Pisidia and came into Pamphylia.

Як вони ж перейшли Пісідію, прибули в Памфілію;

25 W hen they had spoken the word in Perga, they went down to Attalia.

і, звістивши Господнє Слово в Пергії, вони в Атталію ввійшли,

26 F rom there they sailed to Antioch, from which they had been commended to the grace of God for the work that they had accomplished.

а звідти поплинули в Антіохію, звідки були благодаті Божій віддані на діло, що його й закінчили.

27 W hen they had arrived and gathered the church together, they began to report all things that God had done with them and how He had opened a door of faith to the Gentiles.

А прибувши та скликавши Церкву, вони розповіли, як багато вчинив Бог із ними, і що відкрив двері і віри поганам.

28 A nd they spent a long time with the disciples.

І перебували вони немалий час із учнями.