1 N ow Jacob lived in the land where his father had sojourned, in the land of Canaan.

І осівся Яків у Краї мешкання батька свого, в Краї ханаанському.

2 T hese are the records of the generations of Jacob. Joseph, when seventeen years of age, was pasturing the flock with his brothers while he was still a youth, along with the sons of Bilhah and the sons of Zilpah, his father’s wives. And Joseph brought back a bad report about them to their father.

Оце оповість про Якова. Йосип, віку сімнадцяти літ, пас, як юнак, отару з братами своїми, з синами Білги та з синами Зілпи, жінок батька свого. І Йосип доносив недобрі звістки про них до їхнього батька.

3 N ow Israel loved Joseph more than all his sons, because he was the son of his old age; and he made him a varicolored tunic.

А Ізраїль любив Йосипа над усіх синів своїх, бо він був у нього сином старости. І він справив йому квітчасте вбрання.

4 H is brothers saw that their father loved him more than all his brothers; and so they hated him and could not speak to him on friendly terms.

І бачили його браття, що їх батько полюбив його над усіх братів його, і зненавиділи його, і не могли говорити з ним спокійно.

5 T hen Joseph had a dream, and when he told it to his brothers, they hated him even more.

І снився був Йосипові сон, і він розповів своїм браттям, а вони ще збільшили ненависть до нього.

6 H e said to them, “Please listen to this dream which I have had;

І сказав він до них: Послухайте но про той сон, що снився мені.

7 f or behold, we were binding sheaves in the field, and lo, my sheaf rose up and also stood erect; and behold, your sheaves gathered around and bowed down to my sheaf.”

А ото ми в'яжемо снопи серед поля, і ось мій сніп зачав уставати, та й став. І ось оточують ваші снопи, та й вклоняються снопові моєму.

8 T hen his brothers said to him, “ Are you actually going to reign over us? Or are you really going to rule over us?” So they hated him even more for his dreams and for his words.

І сказали йому його браття: Чи справді ти будеш царювати над нами, чи теж справді ти будеш панувати над нами? І вони збільшили ненависть до нього через сни його та через слова його.

9 N ow he had still another dream, and related it to his brothers, and said, “Lo, I have had still another dream; and behold, the sun and the moon and eleven stars were bowing down to me.”

І снився йому ще сон інший, і він оповів його братам своїм, та й сказав: Оце снився мені ще сон, і ось сонце та місяць та одинадцять зір вклоняються мені.

10 H e related it to his father and to his brothers; and his father rebuked him and said to him, “What is this dream that you have had? Shall I and your mother and your brothers actually come to bow ourselves down before you to the ground?”

І він розповів це батькові своєму та браттям своїм. І докорив йому батько його, та й промовив до нього: Що то за сон, що снився тобі? Чи справді прийдемо ми, я та мати твоя та брати твої, щоб уклонитися тобі до землі?

11 H is brothers were jealous of him, but his father kept the saying in mind.

І заздрили йому брати його, а батько його запам'ятав ці слова.

12 T hen his brothers went to pasture their father’s flock in Shechem.

І пішли брати його пасти отару свого батька в Сихем.

13 I srael said to Joseph, “Are not your brothers pasturing the flock in Shechem? Come, and I will send you to them.” And he said to him, “ I will go.”

І сказав Ізраїль до Йосипа: Таж брати твої пасуть у Сихемі! Іди ж, і я пошлю тебе до них! А той відказав йому: Ось я!

14 T hen he said to him, “Go now and see about the welfare of your brothers and the welfare of the flock, and bring word back to me.” So he sent him from the valley of Hebron, and he came to Shechem.

І сказав він до нього: Піди но, побач стан братів твоїх і стан отари, та й дай мені відповідь. І він послав його з долини Хеврону, і той прибув до Сихему.

15 A man found him, and behold, he was wandering in the field; and the man asked him, “ What are you looking for?”

І знайшов його один чоловік, а він ось блукає по полю. І запитав його той чоловік, кажучи: Чого ти шукаєш?

16 H e said, “I am looking for my brothers; please tell me where they are pasturing the flock.”

А той відказав: Я шукаю братів своїх. Скажи ж мені, де вони випасають?

17 T hen the man said, “They have moved from here; for I heard them say, ‘Let us go to Dothan.’” So Joseph went after his brothers and found them at Dothan. The Plot against Joseph

І сказав той чоловік: Вони пішли звідси, бо я чув, як казали вони: Ходімо до Дотаїну. І пішов Йосип за своїми братами, і знайшов їх у Дотаїні.

18 W hen they saw him from a distance and before he came close to them, they plotted against him to put him to death.

А вони побачили його здалека, і поки він наблизився до них, то змовлялися на нього, щоб убити його.

19 T hey said to one another, “ Here comes this dreamer!

І сказали вони один одному: Ось іде той сновидець!

20 N ow then, come and let us kill him and throw him into one of the pits; and we will say, ‘A wild beast devoured him.’ Then let us see what will become of his dreams!”

А тепер давайте вбиймо його, і вкиньмо його до однієї з ям, та й скажемо: Дикий звір з'їв його! І побачимо, що буде з його снами.

21 B ut Reuben heard this and rescued him out of their hands and said, “Let us not take his life.”

І почув це Рувим, і визволив його з руки їхньої, і сказав: Не губімо душі його!

22 R euben further said to them, “Shed no blood. Throw him into this pit that is in the wilderness, but do not lay hands on him”—that he might rescue him out of their hands, to restore him to his father.

І сказав до них Рувим: Не проливайте крови, киньте його до ями тієї, що в пустині, а руки не кладіть на нього, щоб визволити його з їхньої руки, щоб вернути його до батька його.

23 S o it came about, when Joseph reached his brothers, that they stripped Joseph of his tunic, the varicolored tunic that was on him;

І сталося, коли прийшов Йосип до братів своїх, то вони стягнули з Йосипа вбрання його, вбрання квітчасте, що на ньому було.

24 a nd they took him and threw him into the pit. Now the pit was empty, without any water in it.

І взяли його, та й кинули його до ями, а яма та порожня була, не було в ній води.

25 T hen they sat down to eat a meal. And as they raised their eyes and looked, behold, a caravan of Ishmaelites was coming from Gilead, with their camels bearing aromatic gum and balm and myrrh, on their way to bring them down to Egypt.

І сіли вони попоїсти хліба. І звели вони очі свої та й побачили, ось караван ізмаїлітів іде з Ґілеаду, а верблюди їхні несуть пахощі, і бальзам, і ладан, іде він спровадити це до Єгипту.

26 J udah said to his brothers, “What profit is it for us to kill our brother and cover up his blood?

І сказав Юда до своїх братів: Яка користь, що вб'ємо нашого брата, і затаїмо його кров?

27 C ome and let us sell him to the Ishmaelites and not lay our hands on him, for he is our brother, our own flesh.” And his brothers listened to him.

Давайте продамо його ізмаїльтянам, і рука наша нехай не буде на ньому, бо він брат нам, він наше тіло. І послухалися брати його.

28 T hen some Midianite traders passed by, so they pulled him up and lifted Joseph out of the pit, and sold him to the Ishmaelites for twenty shekels of silver. Thus they brought Joseph into Egypt.

І коли проходили мідіяніти, купці, то витягли й підняли Йосипа з ями. І продали Йосипа ізмаїльтянам за двадцять срібняків, а ті повели Йосипа до Єгипту.

29 N ow Reuben returned to the pit, and behold, Joseph was not in the pit; so he tore his garments.

А Рувим вернувся до ями, аж нема Йосипа в ямі! І розірвав він одежу свою...

30 H e returned to his brothers and said, “ The boy is not there; as for me, where am I to go?”

І вернувся він до братів своїх, та й сказав: Немає хлопця! А я, куди я піду?

31 S o they took Joseph’s tunic, and slaughtered a male goat and dipped the tunic in the blood;

А вони взяли Йосипове вбрання, і зарізали козла, і вмочили вбрання в кров.

32 a nd they sent the varicolored tunic and brought it to their father and said, “We found this; please examine it to see whether it is your son’s tunic or not.”

І послали вони квітчасте вбрання, і принесли до свого батька, та й сказали: Оце ми знайшли. Пізнай но, чи це вбрання твого сина воно, чи ні?

33 T hen he examined it and said, “It is my son’s tunic. A wild beast has devoured him; Joseph has surely been torn to pieces!”

А він пізнав його та й сказав: Вбрання мого сина... Дикий звір його з'їв... Справді розшарпаний Йосип!

34 S o Jacob tore his clothes, and put sackcloth on his loins and mourned for his son many days.

І роздер Яків одіж свою, і зодягнув веретище на стегна свої, і багато днів справляв жалобу по синові своєму...

35 T hen all his sons and all his daughters arose to comfort him, but he refused to be comforted. And he said, “Surely I will go down to Sheol in mourning for my son.” So his father wept for him.

І зачали всі сини його та всі дочки його потішати його. Але він не міг утішитися, та й сказав: У жалобі зійду я до сина мого до шеолу. І плакав за ним його батько.

36 M eanwhile, the Midianites sold him in Egypt to Potiphar, Pharaoh’s officer, the captain of the bodyguard.

І мідіяніти продали Йосипа до Єгипту, до Потіфара, царедворця фараонового, начальника царської сторожі.