1 J esus went out from there and came into His hometown; and His disciples followed Him.

І, вийшовши звідти, Він прийшов до Своєї батьківщини, а за Ним ішли учні Його.

2 W hen the Sabbath came, He began to teach in the synagogue; and the many listeners were astonished, saying, “Where did this man get these things, and what is this wisdom given to Him, and such miracles as these performed by His hands?

Як настала ж субота, Він навчати почав у синагозі. І багато-хто, чувши, дивуватися стали й питали: Звідки в Нього оце? І що за мудрість, що дана Йому? І що за чуда, що стаються руками Його?

3 I s not this the carpenter, the son of Mary, and brother of James and Joses and Judas and Simon? Are not His sisters here with us?” And they took offense at Him.

Хіба ж Він не тесля, син Маріїн, брат же Якову, і Йосипу, і Юді та Симонові? А сестри Його хіба тут не між нами? І вони спокушалися Ним...

4 J esus said to them, “ A prophet is not without honor except in his hometown and among his own relatives and in his own household.”

А Ісус їм сказав: Пророка нема без пошани, хіба тільки в вітчизні своїй, та в родині своїй, та в домі своїм.

5 A nd He could do no miracle there except that He laid His hands on a few sick people and healed them.

І Він тут учинити не міг чуда жадного, тільки деяких хворих, руки поклавши на них, уздоровив.

6 A nd He wondered at their unbelief. And He was going around the villages teaching. The Twelve Sent Out

І Він дивувавсь їх невірству. І ходив Він по селах навкруг та навчав.

7 A nd He summoned the twelve and began to send them out in pairs, and gave them authority over the unclean spirits;

І, закликавши Дванадцятьох, зачав їх по двох посилати, і владу їм дав над нечистими духами.

8 a nd He instructed them that they should take nothing for their journey, except a mere staff—no bread, no bag, no money in their belt—

І звелів їм нічого в дорогу не брати, крім палиці тільки самої: ні торби, ні хліба, ані мідяків у свій черес,

9 b ut to wear sandals; and He added, “Do not put on two tunics.”

а ходити в сандалях, і двох убрань не носити.

10 A nd He said to them, “Wherever you enter a house, stay there until you leave town.

І промовив до них: Коли ви де ввійдете в дім, залишайтеся там, аж поки не вийдете звідти.

11 A ny place that does not receive you or listen to you, as you go out from there, shake the dust off the soles of your feet for a testimony against them.”

А як місто яке вас не прийме, і не послухають вас, то, виходячи звідти, обтрусіть порох, що в вас під ногами, на свідчення супроти них. Поправді кажу вам, легше буде Содому й Гоморрі дня судного, аніж місту тому!

12 T hey went out and preached that men should repent.

І вийшли вони, і проповідували, щоб каялися.

13 A nd they were casting out many demons and were anointing with oil many sick people and healing them. John’s Fate Recalled

І багато вигонили демонів, і оливою хворих багато намащували і вздоровляли.

14 A nd King Herod heard of it, for His name had become well known; and people were saying, “ John the Baptist has risen from the dead, and that is why these miraculous powers are at work in Him.”

І прочув про Ісуса цар Ірод, бо ім'я Його стало загально відоме, і сказав, що то Іван Христитель із мертвих воскрес, і тому творяться чуда від нього.

15 B ut others were saying, “He is Elijah.” And others were saying, “ He is a prophet, like one of the prophets of old.”

Інші впевняли, що Ілля Він, а знов інші казали, що пророк, або як один із пророків.

16 B ut when Herod heard of it, he kept saying, “John, whom I beheaded, has risen!”

А Ірод, прочувши, сказав: Іван, якому я голову стяв був, оце він воскрес!

17 F or Herod himself had sent and had John arrested and bound in prison on account of Herodias, the wife of his brother Philip, because he had married her.

Той бо Ірод, пославши, схопив був Івана, і в в'язниці закув його, через Іродіяду, дружину брата свого Пилипа, бо він одружився був із нею.

18 F or John had been saying to Herod, “ It is not lawful for you to have your brother’s wife.”

Бо Іван казав Іродові: Не годиться тобі мати за дружину жінку брата свого!

19 H erodias had a grudge against him and wanted to put him to death and could not do so;

А Іродіяда лютилась на нього, і хотіла йому смерть заподіяти, та не могла.

20 f or Herod was afraid of John, knowing that he was a righteous and holy man, and he kept him safe. And when he heard him, he was very perplexed; but he used to enjoy listening to him.

Бо Ірод боявся Івана, знавши, що він муж праведний і святий, і беріг його. І, його слухаючи, він дуже бентежився, але слухав його залюбки.

21 A strategic day came when Herod on his birthday gave a banquet for his lords and military commanders and the leading men of Galilee;

Та настав день догідний, коли дня народження Ірод справляв був бенкета вельможам своїм, і тисячникам, і галілейській старшині,

22 a nd when the daughter of Herodias herself came in and danced, she pleased Herod and his dinner guests; and the king said to the girl, “Ask me for whatever you want and I will give it to you.”

і коли прийшла дочка тієї Іродіяди, і танцювала, і сподобалася Іродові та присутнім із ним при столі, тоді цар промовив до дівчини: Проси в мене, чого хочеш, і дам я тобі!

23 A nd he swore to her, “Whatever you ask of me, I will give it to you; up to half of my kingdom.”

І поклявся він їй: Чого тільки від мене попросиш, то дам я тобі, хоча б і півцарства мого!

24 A nd she went out and said to her mother, “What shall I ask for?” And she said, “The head of John the Baptist.”

Вона ж вийшла, і спиталася матері своєї: Чого маю просити? А та відказала: Голови Івана Христителя...

25 I mmediately she came in a hurry to the king and asked, saying, “I want you to give me at once the head of John the Baptist on a platter.”

І зараз квапливо вернулась вона до царя, і просила, говорячи: Я хочу, щоб дав ти негайно мені на полумиску голову Івана Христителя!

26 A nd although the king was very sorry, yet because of his oaths and because of his dinner guests, he was unwilling to refuse her.

І засмутився цар, але через клятву й з-за тих, що з ним були при столі, не схотів їй відмовити.

27 I mmediately the king sent an executioner and commanded him to bring back his head. And he went and had him beheaded in the prison,

І цар зараз послав вояка, і звелів принести Іванову голову.

28 a nd brought his head on a platter, and gave it to the girl; and the girl gave it to her mother.

І пішов він, і стяв у в'язниці Івана, і приніс його голову на полумискові, і дівчаті віддав, а дівча віддало її своїй матері...

29 W hen his disciples heard about this, they came and took away his body and laid it in a tomb.

А коли його учні зачули, то прийшли, і взяли його тіло, і до гробу поклали його.

30 T he apostles gathered together with Jesus; and they reported to Him all that they had done and taught.

І посходилися до Ісуса апостоли, і розповіли Йому все, як багато зробили вони, і як багато навчили.

31 A nd He said to them, “Come away by yourselves to a secluded place and rest a while.” (For there were many people coming and going, and they did not even have time to eat.)

І сказав Він до них: Ідіть осібно самі до безлюдного місця, та трохи спочиньте. Бо багато народу приходило та відбувало, аж навіть не мали коли й поживитись.

32 T hey went away in the boat to a secluded place by themselves. Five Thousand Fed

І відпливли вони човном окремо до місця безлюдного.

33 T he people saw them going, and many recognized them and ran there together on foot from all the cities, and got there ahead of them.

І побачили їх, коли плинули, і багато-хто їх розпізнали. І пішки побігли туди з усіх міст, та й їх випередили.

34 W hen Jesus went ashore, He saw a large crowd, and He felt compassion for them because they were like sheep without a shepherd; and He began to teach them many things.

І, як вийшов Ісус, Він побачив багато народу, і змилувався над ними, бо були, немов вівці, що не мають пастуха. І зачав їх багато навчати.

35 W hen it was already quite late, His disciples came to Him and said, “ This place is desolate and it is already quite late;

І, як минуло вже часу доволі, підійшли Його учні до Нього та й кажуть: Це місце безлюдне, а година вже пізня.

36 s end them away so that they may go into the surrounding countryside and villages and buy themselves something to eat.”

Відпусти їх, нехай підуть в осади та села близькі, і куплять собі чого їсти.

37 B ut He answered them, “You give them something to eat!” And they said to Him, “Shall we go and spend two hundred denarii on bread and give them something to eat?”

А Він відповів і сказав їм: Дайте їсти їм ви. Вони ж відказали Йому: Чи ми маємо піти та хліба купити на двісті динаріїв, і дати їм їсти?

38 A nd He said to them, “How many loaves do you have? Go look!” And when they found out, they said, “Five, and two fish.”

А Він їх запитав: Скільки маєте хліба? Ідіть, побачте! І розізнавши, сказали: П'ять хлібів та дві рибі.

39 A nd He commanded them all to sit down by groups on the green grass.

І звелів їм усіх на зеленій траві посадити один біля одного.

40 T hey sat down in groups of hundreds and of fifties.

І розсілись рядами вони, по сто та по п'ятдесят.

41 A nd He took the five loaves and the two fish, and looking up toward heaven, He blessed the food and broke the loaves and He kept giving them to the disciples to set before them; and He divided up the two fish among them all.

І Він узяв п'ять хлібів та дві рибі, споглянув на небо, поблагословив, і поламав ті хліби, і дав учням, щоб клали перед ними, і дві рибі на всіх поділив.

42 T hey all ate and were satisfied,

І всі їли й наїлися!

43 a nd they picked up twelve full baskets of the broken pieces, and also of the fish.

А з кусків позосталих та з риб назбирали дванадцять повних кошів.

44 T here were five thousand men who ate the loaves. Jesus Walks on the Water

А тих, хто хліб споживав, було тисяч із п'ять чоловіка!

45 I mmediately Jesus made His disciples get into the boat and go ahead of Him to the other side to Bethsaida, while He Himself was sending the crowd away.

І зараз звелів Своїм учням до човна сідати, і на той бік поплинути до Віфсаїди, раніше Його, поки Сам Він відпустить народ.

46 A fter bidding them farewell, He left for the mountain to pray.

І Він їх відпустив, та й пішов помолитись на гору.

47 W hen it was evening, the boat was in the middle of the sea, and He was alone on the land.

А як вечір настав, човен був серед моря, а Він Сам один на землі.

48 S eeing them straining at the oars, for the wind was against them, at about the fourth watch of the night He came to them, walking on the sea; and He intended to pass by them.

Коли ж Він побачив, як вони веслуванням мордуються, бо вітер їм був супротивний, о четвертій сторожі вночі підійшов Він до них, по морю йдучи, і хотів їх минути.

49 B ut when they saw Him walking on the sea, they supposed that it was a ghost, and cried out;

А вони, як побачили, що йде Він по морю, подумали, що то мара, та й стали кричати,

50 f or they all saw Him and were terrified. But immediately He spoke with them and said to them, “ Take courage; it is I, do not be afraid.”

бо Його всі побачили та налякались. А Він зараз до них обізвався й сказав їм: Будьте смілі, це Я, не лякайтесь!

51 T hen He got into the boat with them, and the wind stopped; and they were utterly astonished,

І ввійшов Він у човен до них, і вітер затих. А вони здивувалися дуже в собі,

52 f or they had not gained any insight from the incident of the loaves, but their heart was hardened. Healing at Gennesaret

бо не зрозуміли чуда про хліби, бо серце їхнє було затверділе.

53 W hen they had crossed over they came to land at Gennesaret, and moored to the shore.

Перепливши ж вони, прибули в землю Генісаретську й причалили.

54 W hen they got out of the boat, immediately the people recognized Him,

І, як вони повиходили з човна, люди зараз пізнали Його,

55 a nd ran about that whole country and began to carry here and there on their pallets those who were sick, to the place they heard He was.

і порозбігались по всій тій околиці, і стали на ложах недужих приносити, де тільки прочули були, що Він є.

56 W herever He entered villages, or cities, or countryside, they were laying the sick in the market places, and imploring Him that they might just touch the fringe of His cloak; and as many as touched it were being cured.

І куди тільки Він прибував до сіл, чи до міст, чи до осель, клали недужих на майданах, і благали Його, щоб могли доторкнутись хоч краю одежі Його. І хто тільки до Нього доторкувався, той був уздоровлений!