1 I t happened that while Apollos was at Corinth, Paul passed through the upper country and came to Ephesus, and found some disciples.

І сталося, що коли Аполлос перебував у Коринті, то Павло, перейшовши горішні країни, прибув до Ефесу, і деяких учнів знайшов,

2 H e said to them, “ Did you receive the Holy Spirit when you believed?” And they said to him, “No, we have not even heard whether there is a Holy Spirit.”

та й спитав їх: Чи ви Духа Святого одержали, як увірували? А вони відказали йому: Та ми навіть не чули, чи є Дух Святий!

3 A nd he said, “Into what then were you baptized?” And they said, “ Into John’s baptism.”

І він запитав: Тож у що ви христились? Вони ж відказали: В Іванове хрищення.

4 P aul said, “ John baptized with the baptism of repentance, telling the people to believe in Him who was coming after him, that is, in Jesus.”

І промовив Павло: Таж Іван христив хрищенням на покаяння, говорячи людям, щоб вірили в Того, Хто прийде по ньому, цебто в Ісуса.

5 W hen they heard this, they were baptized in the name of the Lord Jesus.

Як почули ж оце, то христились вони в Ім'я Господа Ісуса.

6 A nd when Paul had laid his hands upon them, the Holy Spirit came on them, and they began speaking with tongues and prophesying.

А коли Павло руки на них поклав, то зійшов на них Дух Святий, і різними мовами стали вони промовляти та пророкувати!

7 T here were in all about twelve men.

А всіх їх було чоловіка з дванадцять.

8 A nd he entered the synagogue and continued speaking out boldly for three months, reasoning and persuading them about the kingdom of God.

А до синагоги ввійшовши, промовляв він відважно, три місяці про Боже Царство навчаючи та переконуючи.

9 B ut when some were becoming hardened and disobedient, speaking evil of the Way before the people, he withdrew from them and took away the disciples, reasoning daily in the school of Tyrannus.

А коли опиралися дехто й не вірували, і дорогу Господню лихословили перед народом, то він їх покинув і виділив учнів, і щодня проповідував у школі одного Тирана.

10 T his took place for two years, so that all who lived in Asia heard the word of the Lord, both Jews and Greeks. Miracles at Ephesus

Це ж два роки продовжувалось, так що всі, хто замешкував в Азії, юдеї та геллени, слухали слово про Господа.

11 G od was performing extraordinary miracles by the hands of Paul,

І Бог чуда чинив надзвичайні руками Павловими,

12 s o that handkerchiefs or aprons were even carried from his body to the sick, and the diseases left them and the evil spirits went out.

так що навіть хустки й пояси з його тіла приносили хворим, і хвороби їх кидали, і духи лукаві виходили з них.

13 B ut also some of the Jewish exorcists, who went from place to place, attempted to name over those who had the evil spirits the name of the Lord Jesus, saying, “I adjure you by Jesus whom Paul preaches.”

Дехто ж із мандрівних ворожбитів юдейських зачали закликати Ім'я Господа Ісуса над тими, хто мав злих духів, проказуючи: Заклинаємо вас Ісусом, Якого Павло проповідує!

14 S even sons of one Sceva, a Jewish chief priest, were doing this.

Це ж робили якісь сім синів юдейського первосвященика Скеви.

15 A nd the evil spirit answered and said to them, “I recognize Jesus, and I know about Paul, but who are you?”

Відповів же злий дух і сказав їм: Я знаю Ісуса, і знаю Павла, а ви хто такі?

16 A nd the man, in whom was the evil spirit, leaped on them and subdued all of them and overpowered them, so that they fled out of that house naked and wounded.

І скочив на них чоловік, що в ньому злий дух був, і, перемігши обох, подужав їх так, що втекли вони з дому нагі та поранені.

17 T his became known to all, both Jews and Greeks, who lived in Ephesus; and fear fell upon them all and the name of the Lord Jesus was being magnified.

І це стало відоме юдеям та гелленам, усім, що в Ефесі замешкують, і острах напав на всіх їх, і славилося Ім'я Господа Ісуса.

18 M any also of those who had believed kept coming, confessing and disclosing their practices.

І багато-хто з тих, що ввірували, приходили, визнаваючи та відкриваючи вчинки свої.

19 A nd many of those who practiced magic brought their books together and began burning them in the sight of everyone; and they counted up the price of them and found it fifty thousand pieces of silver.

І багато-хто з тих, що займалися чарами, позносили книги свої та й перед усіма попалили. І злічили ціну їх, і вийшло на срібло п'ятдесят тисяч драхм.

20 S o the word of the Lord was growing mightily and prevailing.

Так могуче росло та зміцнялося Божеє Слово!

21 N ow after these things were finished, Paul purposed in the Spirit to go to Jerusalem after he had passed through Macedonia and Achaia, saying, “After I have been there, I must also see Rome.”

А як сповнилось це, Павло в Дусі задумав перейти Македонію та Ахаю, та й удатись у Єрусалим, говорячи: Як побуду я там, то треба мені й Рим побачити.

22 A nd having sent into Macedonia two of those who ministered to him, Timothy and Erastus, he himself stayed in Asia for a while.

Тож він послав у Македонію двох із тих, що служили йому, Тимофія й Ераста, а сам позостався якийсь час ув Азії.

23 A bout that time there occurred no small disturbance concerning the Way.

І розрух чималий був стався там часу того за Господню дорогу.

24 F or a man named Demetrius, a silversmith, who made silver shrines of Artemis, was bringing no little business to the craftsmen;

Бо один золотар, Дмитро на ім'я, що робив срібляні Артемідині храмки, та ремісникам заробіток чималий давав,

25 t hese he gathered together with the workmen of similar trades, and said, “Men, you know that our prosperity depends upon this business.

згромадив він їх і ще інших подібних робітників, та й промовив: Ви знаєте, мужі, що з цього ремесла заробіток ми маємо.

26 Y ou see and hear that not only in Ephesus, but in almost all of Asia, this Paul has persuaded and turned away a considerable number of people, saying that gods made with hands are no gods at all.

І ви бачите й чуєте, що не тільки в Ефесі, але мало не в усій Азії цей Павло збаламутив і відвернув багатенно народу, говорячи, ніби то не боги, що руками пороблені.

27 N ot only is there danger that this trade of ours fall into disrepute, but also that the temple of the great goddess Artemis be regarded as worthless and that she whom all of Asia and the world worship will even be dethroned from her magnificence.”

І не тільки оце нам загрожує, що прийде зайняття в упадок, а й храм богині великої Артеміди в ніщо зарахується, і буде зруйнована й велич тієї, що шанує її ціла Азія та цілий світ.

28 W hen they heard this and were filled with rage, they began crying out, saying, “Great is Artemis of the Ephesians!”

Почувши ж оце, вони переповнились гнівом, та й стали кричати, говорячи: Артеміда ефеська велика!

29 T he city was filled with the confusion, and they rushed with one accord into the theater, dragging along Gaius and Aristarchus, Paul’s traveling companions from Macedonia.

І місто наповнилось заколотом. І кинулися однодушно до видовища, схопивши Павлових супутників Гая та Аристарха, македонян.

30 A nd when Paul wanted to go into the assembly, the disciples would not let him.

Як Павло ж хотів у народ увійти, то учні його не пустили.

31 A lso some of the Asiarchs who were friends of his sent to him and repeatedly urged him not to venture into the theater.

Також дехто з азійських начальників, що були йому приятелі, послали до нього й просили, щоб він не вдававсь на видовище.

32 S o then, some were shouting one thing and some another, for the assembly was in confusion and the majority did not know for what reason they had come together.

І кожен що інше кричав, бо збори бурхливі були, і багатенно з них навіть не знали, чого ради зібралися.

33 S ome of the crowd concluded it was Alexander, since the Jews had put him forward; and having motioned with his hand, Alexander was intending to make a defense to the assembly.

А з народу взяли Олександра, бо юдеї його висували. І Олександер дав знака рукою, і хотів виправдатися перед народом.

34 B ut when they recognized that he was a Jew, a single outcry arose from them all as they shouted for about two hours, “Great is Artemis of the Ephesians!”

А коли розпізнали, що юдеянин він, то злилися всі в один голос, і годин зо дві гукали: Артеміда ефеська велика!

35 A fter quieting the crowd, the town clerk said, “Men of Ephesus, what man is there after all who does not know that the city of the Ephesians is guardian of the temple of the great Artemis and of the image which fell down from heaven?

А як писар міський заспокоїв народ, то промовив: Мужі ефеські, яка ж то людина не знає, що місто Ефес то храмовий доглядач Артеміди великої й її образу, упалого з неба?

36 S o, since these are undeniable facts, you ought to keep calm and to do nothing rash.

Коли ж цьому перечити не можна, то потрібно вам бути спокійними, і не робити необачно нічого.

37 F or you have brought these men here who are neither robbers of temples nor blasphemers of our goddess.

А ви ж привели цих людей, що ані святокрадці, ані вашої богині не зневажили.

38 S o then, if Demetrius and the craftsmen who are with him have a complaint against any man, the courts are in session and proconsuls are available; let them bring charges against one another.

Отож, як Дмитро та його ремісники мають справу на кого, то суди є на ринку й проконсули, один одного хай позивають.

39 B ut if you want anything beyond this, it shall be settled in the lawful assembly.

А коли чогось іншого допоминаєтеся, то те вирішиться на законнім зібранні.

40 F or indeed we are in danger of being accused of a riot in connection with today’s events, since there is no real cause for it, and in this connection we will be unable to account for this disorderly gathering.”

Бо ось є небезпека, що нас за сьогоднішній розрух оскаржити можуть, і немає жадної причини, якою могли б виправдати це зборище.

41 A fter saying this he dismissed the assembly.

(19-40) І, промовивши це, розпустив він громаду.