1 F or you yourselves know, brethren, that our coming to you was not in vain,

Самі бо ви знаєте, браття, прихід наш до вас, що не марний він був.

2 b ut after we had already suffered and been mistreated in Philippi, as you know, we had the boldness in our God to speak to you the gospel of God amid much opposition.

Та хоч ми натерпілися перед тим, і дізнали зневаги в Филипах, як знаєте, проте ми відважилися в нашім Бозі звіщати вам Божу Євангелію з великою боротьбою.

3 F or our exhortation does not come from error or impurity or by way of deceit;

Бо покликання наше було не з обмани, ані з нечистости, ані від лукавства,

4 b ut just as we have been approved by God to be entrusted with the gospel, so we speak, not as pleasing men, but God who examines our hearts.

але, як Бог визнав нас гідними, щоб нам доручити Євангелію, ми говоримо так, не людям догоджуючи, але Богові, що випробовує наші серця.

5 F or we never came with flattering speech, as you know, nor with a pretext for greed— God is witness—

Ми слова підлесливого не вживали ніколи, як знаєте, і не винні в зажерливості. Бог свідок тому!

6 n or did we seek glory from men, either from you or from others, even though as apostles of Christ we might have asserted our authority.

Не шукаємо ми слави в людей, ані в вас, ані в інших.

7 B ut we proved to be gentle among you, as a nursing mother tenderly cares for her own children.

Хоч могли ми потужними бути, як Христові апостоли, але ми серед вас були тихі, немов годувальниця та, яка доглядає дітей своїх.

8 H aving so fond an affection for you, we were well-pleased to impart to you not only the gospel of God but also our own lives, because you had become very dear to us.

Так бувши ласкаві до вас, хотіли ми вам передати не тільки Божу Євангелію, але й душі свої, бо були ви улюблені нам.

9 F or you recall, brethren, our labor and hardship, how working night and day so as not to be a burden to any of you, we proclaimed to you the gospel of God.

Бо ви пам'ятаєте, браття, наше струднення й утому: день і ніч ми робили, щоб жадного з вас не обтяжити, і проповідували вам Божу Євангелію.

10 Y ou are witnesses, and so is God, how devoutly and uprightly and blamelessly we behaved toward you believers;

Ви свідки та Бог, як свято, і праведно, і бездоганно поводилися ми між вами, віруючими!

11 j ust as you know how we were exhorting and encouraging and imploring each one of you as a father would his own children,

Бож знаєте ви, як кожного з вас, немов батько дітей своїх власних,

12 s o that you would walk in a manner worthy of the God who calls you into His own kingdom and glory.

просили ми вас, і намовлювали та показували, щоб ви гідно поводилися перед Богом, що покликав вас у Своє Царство та в славу.

13 F or this reason we also constantly thank God that when you received the word of God which you heard from us, you accepted it not as the word of men, but for what it really is, the word of God, which also performs its work in you who believe.

Тому то й ми дякуємо Богові безперестанку, що, прийнявши почуте від нас Слово Боже, прийняли ви не як слово людське, але як правдиво то є Слово Боже, що й діє в вас, віруючих.

14 F or you, brethren, became imitators of the churches of God in Christ Jesus that are in Judea, for you also endured the same sufferings at the hands of your own countrymen, even as they did from the Jews,

Бо стали ви, браття, наслідувачами Церквам Божим, що в Юдеї в Христі Ісусі, бо те саме і ви були витерпіли від своїх земляків, як і ті від юдеїв,

15 w ho both killed the Lord Jesus and the prophets, and drove us out. They are not pleasing to God, but hostile to all men,

що вбили вони й Господа Ісуса, і пророків Його, і вигнали нас, і Богові не догоджають, і супротивні всім людям.

16 h indering us from speaking to the Gentiles so that they may be saved; with the result that they always fill up the measure of their sins. But wrath has come upon them to the utmost.

Вони забороняють нам говорити поганам, щоб спаслися, щоб тим доповняти їм завжди провини свої. Але Божий гнів їх спіткає вкінці!

17 B ut we, brethren, having been taken away from you for a short while— in person, not in spirit—were all the more eager with great desire to see your face.

А ми, браття, на короткий часок розлучившися з вами лицем, а не серцем, тим із більшим бажанням силкувались побачити ваше лице.

18 F or we wanted to come to you—I, Paul, more than once—and yet Satan hindered us.

Тим то до вас ми хотіли прийти, я, Павло, раз і двічі, але сатана перешкодив був нам.

19 F or who is our hope or joy or crown of exultation? Is it not even you, in the presence of our Lord Jesus at His coming?

Бо хто нам надія, чи радість, чи вінок похвали? Хіба ж то й не ви перед Господом нашим Ісусом в Його приході?

20 F or you are our glory and joy.

Бо ви наша слава та радість!