1 C hristian brothers, you know that my visit with you was not wasted.

Самі бо ви знаєте, браття, прихід наш до вас, що не марний він був.

2 J ust before we came to you, we had been in the city of Philippi. You know how they worked against us and made us suffer. But God helped us preach the Good News to you without fear, even while many people hated us and made it hard for us.

Та хоч ми натерпілися перед тим, і дізнали зневаги в Филипах, як знаєте, проте ми відважилися в нашім Бозі звіщати вам Божу Євангелію з великою боротьбою.

3 Y ou remember what we said to you was true. We had no wrong desire in teaching you. We did not try to fool you.

Бо покликання наше було не з обмани, ані з нечистости, ані від лукавства,

4 G od has allowed us to be trusted with the Good News. Because of this, we preach it to please God, not man. God tests and proves our hearts.

але, як Бог визнав нас гідними, щоб нам доручити Євангелію, ми говоримо так, не людям догоджуючи, але Богові, що випробовує наші серця.

5 Y ou know we never used smooth-sounding words. God knows we never tried to get money from you by preaching.

Ми слова підлесливого не вживали ніколи, як знаєте, і не винні в зажерливості. Бог свідок тому!

6 W e never looked for thanks from men, not from you or from anyone else. But because we were missionaries of Christ, we could have asked you to do much for us.

Не шукаємо ми слави в людей, ані в вас, ані в інших.

7 I nstead, we were gentle when we came to you. We were like a mother caring for her children.

Хоч могли ми потужними бути, як Христові апостоли, але ми серед вас були тихі, немов годувальниця та, яка доглядає дітей своїх.

8 W e had such a strong desire to help you that we were happy to give you the Good News. Because we loved you so much, we were ready to give you our own lives also.

Так бувши ласкаві до вас, хотіли ми вам передати не тільки Божу Євангелію, але й душі свої, бо були ви улюблені нам.

9 Y ou remember, Christian brothers, we worked night and day for our food and clothes while we preached the Good News to you. We did not want to make it hard for you.

Бо ви пам'ятаєте, браття, наше струднення й утому: день і ніч ми робили, щоб жадного з вас не обтяжити, і проповідували вам Божу Євангелію.

10 Y ou know, and so does God, how pure and right and without blame we were among you who believe.

Ви свідки та Бог, як свято, і праведно, і бездоганно поводилися ми між вами, віруючими!

11 A s a father helps his children, you know how we wanted to help you and give you comfort. We told you with strong words

Бож знаєте ви, як кожного з вас, немов батько дітей своїх власних,

12 t hat you should live to please God. He is the One Who chose you to come into His holy nation and to share His shining-greatness.

просили ми вас, і намовлювали та показували, щоб ви гідно поводилися перед Богом, що покликав вас у Своє Царство та в славу.

13 W e always thank God that when you heard the Word of God from us, you believed it. You did not receive it as from men, but you received it as the Word of God. That is what it is. It is at work in the lives of you who believe.

Тому то й ми дякуємо Богові безперестанку, що, прийнявши почуте від нас Слово Боже, прийняли ви не як слово людське, але як правдиво то є Слово Боже, що й діє в вас, віруючих.

14 C hristian brothers, you became just like the churches in the country of Judea. You had to suffer from the men in your country as those churches had to suffer from the Jews.

Бо стали ви, браття, наслідувачами Церквам Божим, що в Юдеї в Христі Ісусі, бо те саме і ви були витерпіли від своїх земляків, як і ті від юдеїв,

15 I t was the Jews who killed the Lord Jesus and the early preachers. The Jews made it hard for us and made us leave. They do not please God and are working against all men.

що вбили вони й Господа Ісуса, і пророків Його, і вигнали нас, і Богові не догоджають, і супротивні всім людям.

16 T hey tried to keep us from preaching the Good News to the people who are not Jews. The Jews do not want them saved from the punishment of sin. The lives of the Jews are full of more sin all the time. But now God’s anger has come to them at last.

Вони забороняють нам говорити поганам, щоб спаслися, щоб тим доповняти їм завжди провини свої. Але Божий гнів їх спіткає вкінці!

17 C hristian brothers, because we have not been able to be with you, our hearts have been with you. We have wanted very much to see you.

А ми, браття, на короткий часок розлучившися з вами лицем, а не серцем, тим із більшим бажанням силкувались побачити ваше лице.

18 W e wanted to come to you. I, Paul, have tried to come to you more than once but Satan kept us from coming.

Тим то до вас ми хотіли прийти, я, Павло, раз і двічі, але сатана перешкодив був нам.

19 W ho is our hope or joy or crown of happiness? It is you, when you stand before our Lord Jesus Christ when He comes again.

Бо хто нам надія, чи радість, чи вінок похвали? Хіба ж то й не ви перед Господом нашим Ісусом в Його приході?

20 Y ou are our pride and joy.

Бо ви наша слава та радість!