1 T hen the Lord sent Nathan to David. He came to him and said, “There were two men in one city. One was rich and the other was poor.

І послав Господь Натана до Давида, а він прийшов до нього та й сказав йому: Два чоловіки були в одному місті, один заможний, а один убогий.

2 T he rich man had many flocks and cattle.

У заможного було дуже багато худоби дрібної та худоби великої.

3 B ut the poor man had nothing except one little female lamb which he bought and fed. It grew up together with him and his children. It would eat his bread and drink from his cup and lie in his arms. It was like a daughter to him.

А вбогий нічого не мав, окрім однієї малої овечки, яку він набув та утримував при житті. І росла вона з ним та з синами його разом, із кавалка хліба його їла й з Келіха його пила, та на лоні його лежала, і була йому як дочка.

4 N ow a traveler came to the rich man. But the rich man was not willing to take from his own flock or his own cattle, to make food for the traveler who had come to him. Instead, he took the poor man’s female lamb and made it ready for the man who had come to him.”

І прийшов до багатого чоловіка подорожній, та той жалував узяти з худоби своєї дрібної чи з худоби своєї великої, щоб спорядити їжу для подорожнього, що до нього прийшов, і він узяв овечку того вбогого чоловіка, і спорядив її для чоловіка, що до нього прийшов...

5 D avid was very angry at the man, and said to Nathan, “As the Lord lives, for sure the man who has done this should die.

І сильно запалав Давидів гнів на того чоловіка, і він сказав до Натана: Як живий Господь, вартий смерти той чоловік, що чинить таке.

6 A nd he must pay four times the worth of the lamb, because he did this thing without pity.”

А овечку він оплатить чотирикротно, за те, що зробив таку річ, і за те, що не змилосердився.

7 N athan said to David, “You are the man! This is what the Lord God of Israel says: ‘I chose you to be the king of Israel. I saved you from the hand of Saul.

І сказав Натан до Давида: Ти той чоловік! Так сказав Господь, Бог Ізраїлів: Я помазав тебе над Ізраїлем, і Я спас тебе з Саулової руки.

8 I gave you Saul’s family and Saul’s wives into your care. I gave you the nations of Israel and Judah. And if this were too little, I would give you as much more.

І дав тобі дім твого пана, та жінок пана твого на лоно твоє, і дав тобі дім Ізраїля та Юди, а якщо цього мало, то додам тобі ще цього та того.

9 W hy have you hated the Word of the Lord by doing what is bad in His eyes? You have killed Uriah the Hittite with the sword. You have taken his wife to be your wife. You have killed him with the sword of the sons of Ammon.

І чому ти зневажив Господнє слово, і вчинив це зло в очах Його? Хіттеянина Урію вбив ти мечем, а його дружину взяв собі за жінку. А його вбив мечем Аммонових синів.

10 S o now some from your family, even in the future, will die by the sword, because you have turned against Me and have taken the wife of Uriah the Hittite to be your wife.’

А тепер не відступить меч від твого дому аж навіки за те, що зневажив ти Мене, і взяв дружину хіттеяника Урії, щоб була тобі за жінку.

11 T his is what the Lord says: ‘See, I will bring trouble against you from your own family. I will take your wives in front of your eyes and give them to your neighbor. He will lie with your wives in the light of day.

Так сказав Господь: Ось Я наведу на тебе зло з твого дому, і заберу жінок твоїх на очах твоїх, і дам ближньому твоєму, а він покладеться з жінками твоїми при світлі цього сонця.

12 Y ou did it in secret. But I will do this in front of all Israel, and under the sun.’”

Хоч ти вчинив потаємно, а Я зроблю цю річ перед усім Ізраїлем та перед сонцем.

13 T hen David said to Nathan, “I have sinned against the Lord.” And Nathan said to him, “The Lord has taken away your sin. You will not die.

І сказав Давид до Натана: Згрішив я перед Господом! А Натан сказав до Давида: І Господь зняв твій гріх, не помреш!

14 B ut by this act you have given those who hate the Lord a reason to speak against the Lord. The child that is born to you will die for sure.”

Та що ти спонукав зневаження Господа цією річчю, то син твій, народжений тобі, конче помре.

15 T hen Nathan went home. David’s Son Dies The Lord sent trouble upon the child of Uriah’s wife and David, so that he was very sick.

І пішов Натан до свого дому, а Господь уразив дитя, що Давидові породила Урієва жінка, і воно захворіло.

16 D avid begged God to make the child well. He went without food and lay all night on the ground.

А Давид молив Бога за дитинку, і постив Давид, і входив до кімнати, і ночував, поклавшись на землю.

17 T he leaders of his family stood beside him to lift him up from the ground. But David was not willing. He would not eat food with them.

І прийшли старші його дому до нього, щоб підняти його з землі, та він не хотів, і не підкріпився з ними хлібом.

18 T he child died on the seventh day. And David’s servants were afraid to tell him that the child was dead, for they said, “See, we spoke to him while the child was still alive, and he did not listen to us. So how can we tell him the child is dead? He might hurt himself.”

І сталося сьомого дня, і померло те дитя, а Давидові слуги боялися донести йому, що померло те дитя, бо казали: Ось як була та дитина живою, говорили ми до нього, та не слухав він нашого голосу; а як ми скажемо до нього: Померло це дитя, то ще вчинить щось лихе.

19 B ut when David saw his servants speaking together in secret, he understood that the child was dead. He asked his servants, “Is the child dead?” And they said, “He is dead.”

А Давид побачив, що слуги його шепочуться поміж собою, і зрозумів Давид, що померло те дитя. І сказав Давид до своїх слуг: Чи не померло те дитя? А ті відказали: Померло.

20 S o David got up from the ground, washed, poured oil on himself, and changed his clothes. Then he came into the house of the Lord and worshiped. He returned to his own house and asked for food. So they set food in front of him, and he ate.

І звівся Давид із землі, і помився, і намастився, і змінив свою одежу, і ввійшов до Господнього дому та й поклонився. Потому ввійшов до свого дому, і захотів їсти, і поклали йому хліба, і він їв.

21 T hen his servants said to him, “What is this that you have done? While the child was alive, you went without food and cried. But when the child died, you got up and ate food.”

І сказали йому слуги його: Що це за річ, яку ти вчинив? Коли те дитя жило, ти постив та плакав; а як померло те дитя, ти встав та й їв хліб?

22 D avid said, “I went without food and cried while the child was still alive, for I said, ‘Who knows? The Lord might be kind to me and let the child live.’

А він відказав: Коли те дитя ще жило, я постив та плакав, бо казав: Хто знає, може Господь учинить мені милість, і буде жити дитя те?

23 B ut now he has died. Why should I go without food? Can I bring him to life again? I will go to him, but he will not return to me.” Solomon Is Born

А тепер, померло воно. Нащо то я б постив? Чи зможу ще повернути його? Я піду до нього, а воно не вернеться до мене...

24 T hen David comforted his wife Bathsheba. He went in and lay with her, and she gave birth to a son. He gave him the name Solomon. The Lord loved him,

І потішив Давид жінку свою Вірсавію, і прийшов до неї, і ліг із нею. І вона вродила сина, а він назвав ім'я йому: Соломон. І Господь полюбив його,

25 a nd sent word through Nathan who spoke for God. And Nathan gave him the name Jedidiah because of the Lord. David Takes Rabbah

і послав пророка Натана, і той назвав ім'я йому: Єдід'я, ради Господа.

26 N ow Joab fought against Rabbah of the sons of Ammon, and took the king’s city.

А Йоав воював з Раббою аммонітян, і здобув царське місто.

27 J oab sent men to David, saying, “I have fought against Rabbah. I have taken the city of waters.

І послав Йоав послів до Давида, і сказав: Воював я з Раббою, і здобув я місто води.

28 S o gather the rest of the people together. Go against the city and take it, or I will take the city myself and it will be called by my name.”

А тепер збери решту народу, і таборуй біля міста, та здобудь його, щоб не здобув те місто я, і щоб не було воно назване моїм ім'ям.

29 S o David gathered all the people and went to Rabbah. He fought against it, and took it.

І зібрав Давид увесь народ, і пішов до Рабби, і воював із нею, та й здобув її.

30 T hen he took the very heavy crown from their king’s head. In it were beautiful stones of much worth. The crown was put on David’s head. And he brought a large amount of things out of the city.

І взяв він корону з голови їхнього царя, а вага її талант золота, та дорогий камінь, і Давид поклав її на свою голову. І він виніс дуже багато здобичі з того міста.

31 H e brought out the people who were in it also. He made them work with saws, sharp iron tools, and iron axes. And he made them work in the heat making building stones. He did this to all the cities of the sons of Ammon. Then David and all the people returned to Jerusalem.

А народ, що був у ньому, він повиводив, і поклав їх під пилку, і під залізні долота та під залізні сокири, і позаганяв їх до цегельняної печі. І так робив він усім аммонітським містам. І вернувся Давид та ввесь народ до Єрусалиму.