1 N ow Joab the son of Zeruiah saw that the king missed Absalom very much.

А Йоав, син Церуї, пізнав, що цареве серце прихилилося до Авесалома.

2 S o Joab sent for a wise woman from Tekoa, and said to her, “Pretend to be filled with sorrow. Dress as if you were filled with sorrow, and do not pour oil on yourself. Dress like a woman who has been filled with sorrow for the dead many days.

І послав Йоав до Текої, і взяв звідти мудру жінку, та й сказав до неї: Удавай жалобу, і вберись у жалобні шати, і не намащуйся оливою, і будеш, як та жінка, що багато днів у жалобі за померлим.

3 T hen go to the king and speak to him in this way.” And Joab told her what to say.

І прийдеш ти до царя, та й скажеш до нього таке то слово. І Йоав поклав ці слова в її уста.

4 W hen the woman of Tekoa spoke to the king, she fell on her face to the ground, showing honor, and said, “Help, O king.”

І говорила та текоїтянка до царя, і впала на обличчя своє на землю, і вклонилася та й сказала: Поможи, царю!

5 T he king said to her, “What is your trouble?” And she answered, “I am a woman whose husband has died.

І сказав до неї цар: Що тобі? А та відказала: Та я жінка вдова, а чоловік мій помер.

6 Y our woman servant had two sons. But they fought together in the field and there was no one to pull them apart. So one hit the other and killed him.

А в невільниці твоєї двоє синів. І посварилися вони обидва в полі, а рятівника між ними не було, і вдарив один одного, та й убив його.

7 N ow the whole family has come against your woman servant. They say, ‘Give us the one who killed his brother. We must put him to death for the life of his brother whom he killed.’ So I would be without a son to receive what belonged to his parents when I die. They would put out the last of the fire which is left to me. My husband would be left without a name and with no children on the earth.”

А ось увесь рід устав на невільницю твою та й кажуть: Видай убійника свого брата, і ми вб'ємо його за душу його брата, якого він убив, і вигубимо також спадкоємця. І погасять вони останню іскру мою, яка позосталася, щоб не лишити моєму чоловікові ані ймення, ані нащадків на поверхні землі...

8 T hen the king said to the woman, “Go to your house. I will say what should be done about your trouble.”

І сказав цар до тієї жінки: Іди до свого дому, а я накажу про тебе.

9 T he woman of Tekoa said to the king, “O my lord the king, the sin is on me and my father’s family. But the king and his throne are without guilt.”

І сказала та текоїтянка до царя: На мене, пане мій царю, той гріх, та на дім мого батька, а цар та трон його невинні.

10 T he king said, “If anyone says anything to you, bring him to me. And he will not touch you again.”

І сказав цар: Того, хто буде говорити на тебе, приведеш його до мене, і він більш уже не займе тебе.

11 T hen she said, “I beg the king to remember the Lord your God, that the one who punishes for blood will stop destroying. Or my son might be destroyed.” And the king said, “As the Lord lives, not one hair of your son will fall to the ground.”

Та вона відказала: Нехай згадає цар Господа, Бога свого, щоб не помножити на згубу месника за кров та щоб вони не погубили мого сина. А він відказав: Як живий Господь, не впаде на землю й волосина сина твого!

12 T hen the woman said, “Let your woman servant speak to my lord the king.” And he said, “Speak.”

І сказала та жінка: Нехай но невільниця твоя скаже слово до свого пана царя! А він відказав: Говори!

13 T he woman said, “Why then have you planned such a thing against the people of God? For in deciding in this way, the king is as one who is guilty. For the king does not bring home his son who has been driven away.

І сказала та жінка: А чому ти так думаєш проти Божого народу? Бо цар, коли сказав таке слово, сам себе обвинуватив, бо цар не вертає свого вигнанця.

14 I t is sure that we will die. We are like water poured on the ground, which cannot be picked up again. But God does not take away life. He plans ways so that the one who is driven away may not be kept away from Him.

Бо ми конче помремо, і ми як та вода, вилита на землю, що її не зібрати. Та Бог не знищить душі, і Він задумав не відвернути від Себе відігнаного.

15 I have come to say this to my lord the king because the people have made me afraid. Your woman servant thought, ‘I will speak to the king. It might be that the king will do what his woman servant asks.

І оце тепер прийшла я сказати панові моєму цареві оцю справу, бо той народ настрашив мене. І сказала твоя невільниця: Нехай скажу я цареві, може виконає цар слово своєї невільниці.

16 F or the king will hear and save his woman servant from the man who would destroy both me and my son from the gift of God.’

Бо цар вислухає, щоб урятувати свою невільницю з руки того чоловіка, що хоче вигубити мене та мого сина разом із Божого спадку.

17 T hen your woman servant thought, ‘The word of my lord the king will comfort me. For my lord the king is like the angel of God in understanding what is good and bad. May the Lord your God be with you.’”

І сказала твоя невільниця: Нехай станеться слово мого пана царя на втіху мені, бо мій пан цар як Ангол Божий, і розуміє добре та зле. А Господь, Бог твій, буде з тобою!

18 T hen the king said to the woman, “Do not hide anything from me that I ask you.” And the woman said, “Let my lord the king speak.”

А цар відповів та й сказав до тієї жінки: Не заховай передо мною нічого, про що я спитаю тебе. І сказала та жінка: Нехай же говорить пан мій цар!

19 S o the king said, “Is Joab with you in all this?” The woman answered, “As your soul lives, my lord the king, no one can turn to the right or left from anything my lord the king has said. Yes, it was your servant Joab who told me to do this. It was he who put all these words in the mouth of your woman servant.

І цар сказав: Чи не Йоавова рука з тобою в усьому цьому? І відповіла та жінка та й сказала: Як жива душа моя, пане мій царю, не можна відхилитися ані праворуч, ані ліворуч від усього, що говорив мій пан цар, бо твій раб Йоав він наказав мені це, і він уклав в уста твоєї невільниці всі ці слова.

20 Y our servant Joab has done this to change the way things are now. But my lord is wise like the angel of God, to know all that is on the earth.”

Щоб змінити вигляд тієї справи, раб твій Йоав зробив оцю річ. А пан мій мудрий, як мудрий Божий Ангол, щоб знати про все, що на землі.

21 T hen the king said to Joab, “See now, I will do this. Go and bring back the young man Absalom.”

І сказав цар до Йоава: Ось зробив ти цю річ, тож піди, поверни того юнака, Авесалома!

22 A nd Joab fell on his face to the ground in honor and thanks to the king. Joab said, “Today your servant knows that I have found favor in your eyes, O my lord the king. Because the king has done what his servant has asked of him.”

І впав Йоав на обличчя своє на землю, і поклонився, та й поблагословив царя. І сказав Йоав: Сьогодні раб твій пізнав, що знайшов ласку в очах твоїх, пане мій царю, бо цар виконав прохання свого раба.

23 S o Joab got up and went to Geshur, and brought Absalom to Jerusalem.

І встав Йоав і пішов до Ґешуру, і привів Авесалома до Єрусалиму.

24 B ut the king said, “Let him go to his own house. Do not let him see my face.” So Absalom went to his own house and did not see the king’s face. David Forgives Absalom

А цар сказав: Нехай він вернеться до свого дому, але обличчя мого не побачить. І вернувся Авесалом до дому свого, та царського обличчя не бачив.

25 N ow there was no one in Israel as good looking and as much praised as Absalom. There was nothing wrong with him from the bottom of his foot to the top of his head.

А такого вродливого мужа, як Авесалом, не було в усьому Ізраїлі, щоб був так дуже хвалений, від стопи ноги його й аж до верху голови його не було в ньому вади.

26 A t the end of every year he would cut the hair from his head, for it was heavy on him. When he cut it, he weighed the hair of his head. It weighed as much as 200 pieces of silver, by the king’s weight.

А коли він голив свою голову, а голив він щороку, бо тяжке було волосся на ньому, тому голив його то важив волосся голови своєї на двісті шеклів царської ваги.

27 T hree sons were born to Absalom, and one daughter whose name was Tamar. She was a beautiful woman.

І народилися Авесаломові троє синів та одна дочка, а ім'я їй Тамара. Вона була жінка вродлива з вигляду.

28 A bsalom lived two whole years in Jerusalem, and did not see the king’s face.

І сидів Авесалом в Єрусалимі два роки часу, а царського обличчя не бачив.

29 T hen Absalom sent for Joab, to send him to the king. But Joab would not come to him. So he sent for him a second time. But he would not come.

І послав Авесалом до Йоава, щоб послати його до царя, та він не хотів прийти до нього. І послав він іще другий раз, та той не хотів прийти.

30 H e said to his servants, “See, Joab’s field is next to mine, and he has barley there. Go and set it on fire.” So Absalom’s servants burned the field.

І сказав він до своїх слуг: Погляньте на Йоавову ділянку поля, що поруч мого, а в нього там ячмінь, ідіть і підпаліть його огнем. І Авесаломові слуги підпалили ту ділянку поля огнем.

31 T hen Joab got up and came to Absalom at his house, and said to him, “Why have your servants burned my field?”

Тоді Йоав устав і прийшов до Авесалома до дому, та й сказав йому: Нащо слуги твої підпалили огнем ту мою ділянку поля?

32 A bsalom answered Joab, “I sent for you, saying, ‘Come here, that I may send you to say to the king, “Why have I come from Geshur? It would have been better for me to stay there.”’ Now let me see the king’s face. If there is guilt in me, let him put me to death.”

І сказав Авесалом до Йоава: Я ж посилав до тебе, говорячи: Прийди сюди, і нехай я пошлю тебе до царя сказати: Чого я прийшов із Ґешуру? Добре було б мені ще лишатися там. А тепер нехай я побачу царське обличчя, а якщо є на мені гріх, то нехай уб'є мене...

33 T hen Joab went to the king and told him. And he called for Absalom. So he came to the king and put his face to the ground in front of him. And the king kissed Absalom.

І прийшов Йоав до царя, і розповів йому те. І покликав він Авесалома, а той прийшов до царя та й поклонився йому обличчям своїм до землі. А цар поцілував Авесалома...