1 N ow the people and their wives began to cry in a loud voice against their Jewish brothers.
І був великий крик народу та їхніх жінок на своїх братів юдеїв.
2 F or some said, “We, our sons and our daughters are many. Let us get grain, that we may eat and live.”
І були такі, що говорили: Ми даємо в заставу синів своїх та дочок своїх, і беремо збіжжя, і їмо й живемо!
3 A nd some said, “We are giving up our fields, our grape-vines and our houses, that we might get grain because of no food.”
І були такі, що говорили: Ми заставляємо поля свої, і виноградники свої, і доми свої, і беремо збіжжя в цьому голоді!
4 O thers said, “We have taken money from others to pay the king’s tax on our fields and our grape-vines, and we must pay back this money.
І були такі, що говорили: Ми позичаємо срібло на податок царський за наші поля та наші виноградники.
5 O ur flesh is like the flesh of our brothers. Our children are like their children. Yet we are made to sell our sons and daughters to work for others. Some of our daughters have already been sold and taken away. We cannot do anything, because our fields and vines belong to others.”
А наше ж тіло таке, як тіло наших братів, наші сини як їхні сини. А ось ми тиснемо наших синів та наших дочок за рабів, і є з наших дочок утискувані. Ми не в силі робити, а поля наші та виноградники наші належать іншим...
6 I was very angry when I heard their cry and these words.
І сильно запалав у мені гнів, коли я почув їхній крик та ці слова!
7 I thought about it, and spoke sharp words to the rulers and leaders. I said to them, “You are making the people pay back more money than you give them to use!” So I gathered many people together against them.
А моє серце дало мені раду, і я сперечався з шляхетними та з заступниками та й сказав їм: Ви заставою тиснете один одного! І скликав я на них великі збори.
8 A nd I said to them, “As we have been able, we have bought and freed our Jewish brothers who were sold to the nations. But you would even sell your brothers that they may be sold to us!” They were quiet and could not find a word to say.
І сказав я до них: Ми викуповуємо своїх братів юдеїв, проданих поганам, за нашою спромогою, а ви будете продавати своїх братів, і вони продаються нам? І мовчали вони, і не знаходили слова...
9 S o I said, “What you are doing is not good. Should you not walk in the fear of our God to stop the nations who hate us from putting us to shame?
І сказав я: Не добра це річ, що ви робите! Чи ж не в боязні нашого Бога ви маєте ходити, через ганьбу від тих поганів, наших ворогів?
10 I , my brothers and my servants are giving them money and grain. Let us stop making them pay back more than they are given.
Також і я, брати мої та юнаки мої були позикодавцями срібла та збіжжя. Опустімо ж ми оцей борг!
11 R eturn to them this very day their fields, vines, olive trees, and houses. Also return to them one-hundredth part of the money, grain, new wine, and oil, that you have been making them pay.”
Верніть їм зараз їхні поля, їхні виноградники, їхні оливки, й їхні доми та відсоток срібла, і збіжжя, виноградний сік та нову оливу, що ви дали їм у заставу за них!
12 T hen they said, “We will give these back and will ask nothing from them. We will do just as you say.” So I called the religious leaders, and had them promise that they would keep their word.
І вони сказали: Повернемо, і не будемо жадати від них! Зробимо так, як ти говориш! І покликав я священиків, і заприсягнув їх зробити за цим словом.
13 I shook out the front of my clothing and said, “So may God shake out every man from his house and from all he has worked for, who does not keep this promise. So may he be shaken out and made empty.” And all the people said, “Let it be so!” and praised the Lord. Then they did as they had promised. Nehemiah Does Not Think of Himself
Витрусив я й свою пазуху та й сказав: Нехай отак витрусить Бог кожного чоловіка, хто не сповнить цього слова, з дому його та з труду його, і нехай буде такий витрушений та порожній! І сказали всі збори: Амінь! І славили вони Господа, і народ зробив за цим словом.
14 A lso, in the twelve years after I was chosen to be their ruler in the land of Judah, from the twentieth year to the thirty-second year of King Artaxerxes, I and my brothers did not eat the food allowed to the ruler.
Також від дня, коли цар наказав мені бути їхнім намісником в Юдиному краї від року двадцятого й аж до року тридцять другого царя Артаксеркса, дванадцять літ не їв намісничого хліба ані я, ані брати мої.
15 T he rulers who were before me made the people work very hard. They took bread and wine from them, besides forty pieces of silver. Even their servants ruled over the people. But I did not do so because of the fear of God.
А намісники попередні, що були передо мною, чинили тяжке над народом, і брали від них хлібом та вином одного дня сорок шеклів срібла; також їхні слуги панували над народом. А я не робив так через страх Божий.
16 I also worked on this wall myself, and we did not buy any land. And all my servants were gathered there for the work.
також у праці того муру я підтримував, і поля не купували ми, а всі мої слуги були зібрані там над працею.
17 A lso, there were 150 Jews and leaders at my table, besides those who came to us from the nations that were around us.
А за столом моїм були юдеї та заступники, сто й п'ятдесят чоловіка, та й ті, хто приходив до нас із народів, що навколо нас.
18 O ne bull, six of the best sheep, and birds were made ready for me each day. All kinds of wine were brought in every ten days. Yet for all this I did not make them give me the food allowed to me as ruler, because the work was very hard for these people.
А що готовилося на один день, було: віл один, худоби дрібної шестеро вибраних, і птиця готувалася в мене, а за десять день виходило багато всякого вина. А при тому я не жадав намісничого хліба, бо та робота направи мурів була тяжка на тому народі.
19 O my God, remember me for good for all I have done for these people.
Запам'ятай же мені, Боже мій, на добре все те, що я робив для цього народу!