1 T hen Joseph told the man who took care of his house, “Fill the men’s bags with as much food as they can carry. And put each man’s money in his bag.

І наказав він тому, що над домом його, говорячи: Понаповнюй мішки цих людей їжею, скільки зможуть вони нести. І поклади срібло кожного до отвору мішка його.

2 P ut my silver cup in the bag of the youngest, with his money for the grain.” And he did what Joseph had told him to do.

А чашу мою, чашу срібну, поклади до отвору мішка наймолодшого, та срібло за хліб його. І зробив той за словом Йосиповим, яке він сказав був.

3 E arly in the morning the men were sent away with their donkeys.

Розвиднилось рано вранці, і люди ці були відпущені, вони та їхні осли.

4 W hen they had left the city and were not far away, Joseph said to the man who took care of his house, “Get up and follow the men. When you come to them, say to them, ‘Why have you returned bad for good? Why have you stolen the silver cup?

Вони вийшли з міста, ще не віддалилися, а Йосип сказав до того, що над домом його: Устань, побіжи за тими людьми, і дожени їх, та й скажи їм: Нащо ви заплатили злом за добро?

5 I s this not my lord’s drinking cup that he uses for telling about the future? You have done wrong.’”

Хіба це не та чаша, що з неї п'є пан мій, і він, ворожачи, ворожить нею? І зле ви зробили, що вчинили таке.

6 S o he came to them and spoke these words to them.

І той їх догнав, і сказав їм ті слова.

7 A nd they said to him, “Why does my lord say these things? Your servants would never do such a thing.

А вони відказали йому: Нащо пан мій говорить отакі то слова? Далеке рабам твоїм, щоб зробити таку річ...

8 R emember how we returned to you from the land of Canaan with the money we found in the top of our bags. Why then would we steal silver or gold from your owner’s house?

Таж срібло, що знайшли ми в отворах наших мішків, ми вернули тобі з Краю ханаанського. А як би ми вкрали з дому пана твого срібло чи золото?

9 I f the cup is found with any of your servants, let him be put to death. And the others of us will be your servants.”

У кого із рабів твоїх вона, чаша, буде знайдена, то помре він, а також ми станемо рабами моєму панові.

10 H e answered, “Let it be as you say. He who is found to have the cup will be my servant. But you others will be without blame.”

А той відказав: Тож тепер, як ви сказали, так нехай буде воно! У кого вона знайдена буде, той стане мені за раба, а ви будете чисті.

11 T hen each man put his bag down on the ground in a hurry and opened it.

І поспішно поспускали вони кожен свого мішка на землю. І порозв'язували кожен мішка свого.

12 T he man looked for it, beginning with the oldest and stopping with the youngest. And the cup was found in Benjamin’s bag.

І став він шукати. Розпочав від найстаршого, а скінчив наймолодшим. І знайдена чаша в мішку Веніяминовім!

13 T hen they tore their clothes. After each man loaded his donkey again, they returned to the city.

І пороздирали вони свою одіж!... І кожен нав'ючив осла свого, і вернулись до міста.

14 W hen Judah and his brothers came to Joseph’s house, he was still there. They fell to the ground in front of him.

І ввійшли Юда й брати його до дому Йосипа, а він ще був там. І попадали вони перед лицем його на землю.

15 J oseph said to them, “What is this that you have done? Did you not know that a man like me has power to know what is not known by others?”

І сказав до них Йосип: Що це за вчинок, що ви зробили? Хіба ви не знали, що справді відгадає такий муж, як я?

16 J udah said, “We do not know what to say to my lord. How can we make ourselves right in your eyes? God has shown the guilt of your servants. See, we are your servants, both we and the one who was found with the cup.”

А Юда промовив: Що ми скажемо панові моєму? Що будемо говорити? Чим виправдаємось? Бог знайшов провину твоїх рабів! Ось ми раби панові моєму, і ми, і той, що в руці його була знайдена чаша.

17 B ut Joseph said, “No. I will do no such thing. The person who was found with the cup will be my servant. But you others may go in peace to your father.”

А Йосип відказав: Далеке мені, щоб зробити оце. Чоловік, що в руці його була знайдена чаша, він буде мені за раба! А ви йдіть із миром до вашого батька.

18 T hen Judah came near to him, and said, “O my lord, let your servant speak a word in my lord’s ears. Do not be angry with your servant. For you are like Pharaoh himself.

І приступив до нього Юда та й промовив: О мій пане, нехай скаже раб твій слово до ушей пана свого, і нехай не палає гнів твій на раба твого, бо ти такий, як фараон.

19 M y lord asked his servants, ‘Do you have a father or a brother?’

Пан мій запитав був рабів своїх, говорячи: Чи є в вас батько або брат?

20 W e said to my lord, ‘We have an old father and a young brother who was born to him when he was old. Now his brother is dead. So he is all that is left of his mother, and his father loves him.’

І сказали ми до пана мого: Є в нас батько старий та мале дитя його старости, а брат його вмер. І позостався він сам у своєї матері, а батько його любить.

21 T hen you said to your servants, ‘Bring him here to me, so I may see him.’

А ти був сказав своїм рабам: Зведіть до мене його, і нехай я кину своїм оком на нього.

22 B ut we said to my lord, ‘The boy cannot leave his father. For if he should leave his father, his father would die.’

І сказали ми до пана мого: Не може той хлопець покинути батька свого. А покине він батька свого, то помре той.

23 T hen you said to your servants, ‘Unless your youngest brother comes here with you, you will not see my face again.’

А ти сказав своїм рабам: Коли не зійде з вами наймолодший ваш брат, не побачите більше лиця мого.

24 “ When we returned to your servant my father, we told him what my lord had said.

І сталося, коли ми зійшли були до раба твого, до нашого батька, то ми розповіли йому слова мого пана.

25 O ur father said, ‘Go again and buy us a little food.’

А батько наш сказав: Верніться, купіть нам трохи їжі.

26 B ut we said, ‘We cannot go there. If our youngest brother is with us, we will go there. For we cannot see the man’s face unless our youngest brother is with us.’

А ми відказали: Не можемо зійти.

27 “ Then your servant my father said to us, ‘You know that my wife gave birth to two of my sons.

І сказав до нас раб твій, наш батько: Ви знаєте, що двох була породила мені жінка моя.

28 O ne left me, and I said, “For sure he is torn to pieces.” I have not seen him since.

Та пішов від мене один, і я сказав: справді, дійсно розшарпаний він... І я не бачив його аж дотепер.

29 I f you take this one also from me, and something happens to him, you will bring my white hair down to the grave in sorrow.’

А заберете ви також цього від мене, і спіткає його нещастя, то зведете ви сивину мою цим злом до шеолу.

30 M y father’s life and the boy’s life are one. If I return to your servant my father, and the boy is not with us,

А тепер, коли я прийду до раба твого, мого батька, а юнака не буде з нами, а душа його зв'язана з душею тією,

31 w hen he sees that the boy is not with us, he will die. So your servants will bring the white hair of your servant our father down to the grave in sorrow.

То станеться, коли він побачить, що юнака нема, то помре. І зведуть твої раби сивину раба твого, нашого батька, у смутку до шеолу...

32 F or I put myself as trust for the boy to my father. I said, ‘If I do not return him to you, then let the blame be on me forever.’

Бо раб твій поручився за юнака батькові своєму, кажучи: Коли я не приведу його до тебе, то згрішу перед батьком своїм на всі дні!

33 S o let your servant stay and work for my lord, instead of the boy. Let the boy go home with his brothers.

А тепер нехай же сяде твій раб замість того юнака за раба панові моєму. А юнак нехай іде з своїми братами!...

34 F or how can I return to my father if the boy is not with me? I am afraid to see the sorrow that my father would suffer.”

Бо як я прийду до батька свого, а юнака зо мною нема? Щоб не побачити мені того нещастя, що спіткає мого батька.