1 S o let us leave the first things you need to know about Christ. Let us go on to the teaching that full-grown Christians should understand. We do not need to teach these first truths again. You already know that you must be sorry for your sins and turn from them. You know that you must have faith in God.

Тому полишімо початки науки Христа, та й звернімося до досконалости, і не кладімо знову засади покаяння від мертвих учинків та про віру в Бога,

2 Y ou know about being baptized and about putting hands on people. You know about being raised from the dead and about being punished forever.

науки про хрищення, про покладання рук, про воскресіння мертвих та вічний суд.

3 W e will go on, if God lets us.

Зробимо й це, коли Бог дозволить.

4 T here are those who have known the truth. They have received the gift from heaven. They have shared the Holy Spirit.

Не можна бо тих, що раз просвітились були, і скуштували небесного дару, і стали причасниками Духа Святого,

5 T hey know how good the Word of God is. They know of the powers of the world to come.

і скуштували доброго Божого Слова та сили майбутнього віку,

6 B ut if they turn away, they cannot be sorry for their sins and turn from them again. It is because they are nailing the Son of God on a cross again. They are holding Him up in shame in front of all people.

та й відпали, знов відновляти покаянням, коли вдруге вони розпинають у собі Сина Божого та зневажають.

7 I t is the same with a piece of ground that has had many rains fall on it. God makes it possible for that ground to give good fruits and vegetables.

Бо земля, що п'є дощ, який падає часто на неї, і родить рослини, добрі для тих, хто їх і вирощує, вона благословення від Бога приймає.

8 B ut if it gives nothing but weeds, it is worth nothing. It will be hated and destroyed by fire.

Але та, що приносить терня й будяччя, непотрібна вона та близька до прокляття, а кінець її спалення.

9 D ear friends, even as we tell you this, we are sure of better things for you. These things go along with being saved from the punishment of sin.

Та ми сподіваємось, любі, кращого про вас, що спасіння тримаєтеся, хоч говоримо й так.

10 G od always does what is right. He will not forget the work you did to help the Christians and the work you are still doing to help them. This shows your love for Christ.

Та не є Бог несправедливий, щоб забути діло ваше та працю любови, яку показали в Ім'я Його ви, що святим послужили та служите.

11 W e want each one of you to keep on working to the end. Then what you hope for, will happen.

Ми ж бажаємо, щоб кожен із вас виявляв таку саму завзятість на певність надії аж до кінця,

12 D o not be lazy. Be like those who have faith and have not given up. They will receive what God has promised them. God’s Promise

щоб ви не розлінились, але переймали від тих, хто обітниці вспадковує вірою та терпеливістю.

13 W hen God made a promise to Abraham, He made that promise in His own name because no one was greater.

Бо Бог, обітницю давши Авраамові, як не міг ніким вищим поклястися, поклявся Сам Собою,

14 H e said, “I will make you happy in so many ways. For sure, I will give you many children.”

говорячи: Поблагословити Я конче тебе поблагословлю, та розмножити розмножу тебе!

15 A braham was willing to wait and God gave to him what He had promised.

І, терплячи довго отак, Авраам одержав обітницю.

16 W hen men make a promise, they use a name greater than themselves. They do this to make sure they will do what they promise. In this way, no one argues about it.

Бо люди клянуться вищим, і клятва на ствердження кінчає всяку їхню суперечку.

17 A nd so God made a promise. He wanted to show Abraham that He would never change His mind. So He made the promise in His own name.

Тому й Бог, хотівши переважно показати спадкоємцям обітниці незмінність волі Своєї, учинив те при помочі клятви,

18 G od gave these two things that cannot be changed and God cannot lie. We who have turned to Him can have great comfort knowing that He will do what He has promised.

щоб у двох тих незмінних речах, що в них не можна сказати неправди Богові, мали потіху міцну ми, хто прибіг прийняти надію, що лежить перед нами,

19 T his hope is a safe anchor for our souls. It will never move. This hope goes into the Holiest Place of All behind the curtain of heaven.

що вони для душі як котвиця, міцна та безпечна, що аж до середини входить за заслону,

20 J esus has already gone there. He has become our Religious Leader forever and has made the way for man to go to God. He is like Melchizedek.

куди, як предтеча, за нас увійшов був Ісус, ставши навіки Первосвящеником за чином Мелхиседековим.