1 P or tanto, dejando las enseñanzas elementales acerca de Cristo (el Mesías), avancemos hacia la madurez (perfección), no echando otra vez el fundamento del arrepentimiento de obras muertas y de la fe en Dios,

Тому полишімо початки науки Христа, та й звернімося до досконалости, і не кладімо знову засади покаяння від мертвих учинків та про віру в Бога,

2 d e la enseñanza sobre lavamientos, de la imposición de manos, de la resurrección de los muertos y del juicio eterno.

науки про хрищення, про покладання рук, про воскресіння мертвих та вічний суд.

3 Y esto haremos, si Dios lo permite.

Зробимо й це, коли Бог дозволить.

4 P orque en el caso de los que fueron una vez iluminados, que probaron del don celestial y fueron hechos partícipes del Espíritu Santo,

Не можна бо тих, що раз просвітились були, і скуштували небесного дару, і стали причасниками Духа Святого,

5 q ue gustaron la buena palabra de Dios y los poderes del siglo venidero,

і скуштували доброго Божого Слова та сили майбутнього віку,

6 p ero después cayeron, es imposible renovarlos otra vez para arrepentimiento, puesto que de nuevo crucifican para sí mismos al Hijo de Dios y Lo exponen a la ignominia pública.

та й відпали, знов відновляти покаянням, коли вдруге вони розпинають у собі Сина Божого та зневажають.

7 P orque la tierra que bebe la lluvia que con frecuencia cae sobre ella y produce vegetación útil a aquéllos por los cuales es cultivada, recibe bendición de Dios.

Бо земля, що п'є дощ, який падає часто на неї, і родить рослини, добрі для тих, хто їх і вирощує, вона благословення від Бога приймає.

8 P ero si produce espinos y cardos no vale nada, está próxima a ser maldecida, y termina por ser quemada. Esperanza de Cosas Mejores

Але та, що приносить терня й будяччя, непотрібна вона та близька до прокляття, а кінець її спалення.

9 P ero en cuanto a ustedes, amados, aunque hablemos de esta manera, estamos persuadidos de las cosas que son mejores y que pertenecen a la salvación.

Та ми сподіваємось, любі, кращого про вас, що спасіння тримаєтеся, хоч говоримо й так.

10 P orque Dios no es injusto como para olvidarse de la obra de ustedes y del amor que han mostrado hacia Su nombre, habiendo servido, y sirviendo aún, a los santos.

Та не є Бог несправедливий, щоб забути діло ваше та працю любови, яку показали в Ім'я Його ви, що святим послужили та служите.

11 P ero deseamos que cada uno de ustedes muestre la misma solicitud hasta el fin, para alcanzar la plena (a plenitud la) seguridad de la esperanza,

Ми ж бажаємо, щоб кожен із вас виявляв таку саму завзятість на певність надії аж до кінця,

12 a fin de que no sean perezosos, sino imitadores de los que mediante la fe y la paciencia heredan las promesas. La Promesa de Dios es Segura

щоб ви не розлінились, але переймали від тих, хто обітниці вспадковує вірою та терпеливістю.

13 P ues cuando Dios hizo la promesa a Abraham, no pudiendo jurar por uno mayor, juró por El mismo,

Бо Бог, обітницю давши Авраамові, як не міг ніким вищим поклястися, поклявся Сам Собою,

14 d iciendo: “ Ciertamente te bendecire y ciertamente te multiplicare.”

говорячи: Поблагословити Я конче тебе поблагословлю, та розмножити розмножу тебе!

15 Y así, habiendo esperado con paciencia, Abraham obtuvo la promesa.

І, терплячи довго отак, Авраам одержав обітницю.

16 P orque los hombres juran por uno mayor que ellos mismos, y para ellos un juramento dado como confirmación es el fin de toda discusión.

Бо люди клянуться вищим, і клятва на ствердження кінчає всяку їхню суперечку.

17 P or lo cual Dios, deseando mostrar más plenamente a los herederos de la promesa la inmutabilidad de Su propósito, interpuso (garantizó) un juramento,

Тому й Бог, хотівши переважно показати спадкоємцям обітниці незмінність волі Своєї, учинив те при помочі клятви,

18 a fin de que por dos cosas inmutables, en las cuales es imposible que Dios mienta, los que hemos buscado refugio seamos grandemente animados para asirnos de la esperanza puesta delante de nosotros.

щоб у двох тих незмінних речах, що в них не можна сказати неправди Богові, мали потіху міцну ми, хто прибіг прийняти надію, що лежить перед нами,

19 T enemos como ancla del alma, una esperanza segura y firme, y que penetra hasta detrás del velo,

що вони для душі як котвиця, міцна та безпечна, що аж до середини входить за заслону,

20 a donde Jesús entró por nosotros como precursor, hecho, según el orden de Melquisedec, Sumo Sacerdote para siempre.

куди, як предтеча, за нас увійшов був Ісус, ставши навіки Первосвящеником за чином Мелхиседековим.