1 ¶ And the LORD sent Nathan unto David. And he came unto him and said unto him, There were two men in one city; the one rich and the other poor.

І послав Господь Натана до Давида, а він прийшов до нього та й сказав йому: Два чоловіки були в одному місті, один заможний, а один убогий.

2 T he rich man had exceeding many sheep and cows,

У заможного було дуже багато худоби дрібної та худоби великої.

3 b ut the poor man had nothing except one little ewe lamb, which he had bought and nourished up, and it grew up together with him and with his children; it ate of his own food and drank of his own cup and lay in his bosom and was unto him as a daughter.

А вбогий нічого не мав, окрім однієї малої овечки, яку він набув та утримував при житті. І росла вона з ним та з синами його разом, із кавалка хліба його їла й з Келіха його пила, та на лоні його лежала, і була йому як дочка.

4 A nd a traveller came unto the rich man, who did not wish to take of his own sheep and of his own cows to dress for the wayfaring man that was come unto him, but took the poor man’s lamb and dressed it for the man that had come to him.

І прийшов до багатого чоловіка подорожній, та той жалував узяти з худоби своєї дрібної чи з худоби своєї великої, щоб спорядити їжу для подорожнього, що до нього прийшов, і він узяв овечку того вбогого чоловіка, і спорядив її для чоловіка, що до нього прийшов...

5 A nd David’s anger was greatly kindled against the man, and he said to Nathan, As the LORD lives, the man that has done this thing is worthy of death,

І сильно запалав Давидів гнів на того чоловіка, і він сказав до Натана: Як живий Господь, вартий смерти той чоловік, що чинить таке.

6 a nd he shall pay for the lamb fourfold because he did this thing and because he had no pity.

А овечку він оплатить чотирикротно, за те, що зробив таку річ, і за те, що не змилосердився.

7 T hen Nathan said to David, Thou art the man. Thus hath said the LORD God of Israel, I anointed thee king over Israel, and I delivered thee out of the hand of Saul,

І сказав Натан до Давида: Ти той чоловік! Так сказав Господь, Бог Ізраїлів: Я помазав тебе над Ізраїлем, і Я спас тебе з Саулової руки.

8 a nd I gave thee thy master’s house and thy master’s wives into thy bosom and gave thee the house of Israel and of Judah, and if that is too little, I shall add unto thee such and such things.

І дав тобі дім твого пана, та жінок пана твого на лоно твоє, і дав тобі дім Ізраїля та Юди, а якщо цього мало, то додам тобі ще цього та того.

9 W hy, therefore, hast thou despised the commandment of the LORD, to do evil in his sight? Thou hast killed Uriah, the Hittite, with the sword and hast taken his wife to be thy wife and hast slain him with the sword of the sons of Ammon.

І чому ти зневажив Господнє слово, і вчинив це зло в очах Його? Хіттеянина Урію вбив ти мечем, а його дружину взяв собі за жінку. А його вбив мечем Аммонових синів.

10 N ow, therefore, the sword shall never depart from thy house because thou hast despised me and hast taken the wife of Uriah, the Hittite, to be thy wife.

А тепер не відступить меч від твого дому аж навіки за те, що зневажив ти Мене, і взяв дружину хіттеяника Урії, щоб була тобі за жінку.

11 T hus hath the LORD said, Behold, I will raise up evil against thee out of thy own house, and I will take thy wives before thy eyes and give them unto thy neighbour, and he shall lie with thy wives in the sight of this sun.

Так сказав Господь: Ось Я наведу на тебе зло з твого дому, і заберу жінок твоїх на очах твоїх, і дам ближньому твоєму, а він покладеться з жінками твоїми при світлі цього сонця.

12 F or thou hast done it secretly, but I will do this thing before all Israel and before the sun.

Хоч ти вчинив потаємно, а Я зроблю цю річ перед усім Ізраїлем та перед сонцем.

13 T hen David said unto Nathan, I have sinned against the LORD. And Nathan said unto David, The LORD also has taken away thy sin; thou shalt not die.

І сказав Давид до Натана: Згрішив я перед Господом! А Натан сказав до Давида: І Господь зняв твій гріх, не помреш!

14 H owever, because by this deed, thou hast given great occasion to the enemies of the LORD to blaspheme; the son that is born unto thee shall surely die.

Та що ти спонукав зневаження Господа цією річчю, то син твій, народжений тобі, конче помре.

15 ¶ And Nathan departed unto his house. And the LORD struck the child that Uriah’s wife had given birth unto David, and it was very sick.

І пішов Натан до свого дому, а Господь уразив дитя, що Давидові породила Урієва жінка, і воно захворіло.

16 D avid, therefore, besought God for the child, and David fasted and went in and lay all night upon the earth.

А Давид молив Бога за дитинку, і постив Давид, і входив до кімнати, і ночував, поклавшись на землю.

17 A nd the elders of his house arose and went to him to raise him up from the earth, but he would not, neither did he eat bread with them.

І прийшли старші його дому до нього, щоб підняти його з землі, та він не хотів, і не підкріпився з ними хлібом.

18 A nd it came to pass on the seventh day that the child died. And the slaves of David feared to tell him that the child was dead, for they said, Behold, while the child was yet alive, we spoke unto him, and he would not hearken unto our voice; how much more will it trouble him if we tell him that the child is dead?

І сталося сьомого дня, і померло те дитя, а Давидові слуги боялися донести йому, що померло те дитя, бо казали: Ось як була та дитина живою, говорили ми до нього, та не слухав він нашого голосу; а як ми скажемо до нього: Померло це дитя, то ще вчинить щось лихе.

19 B ut when David saw that his slaves whispered, David understood that the child was dead; therefore, David said unto his slaves, Is the child dead? And they said, He is dead.

А Давид побачив, що слуги його шепочуться поміж собою, і зрозумів Давид, що померло те дитя. І сказав Давид до своїх слуг: Чи не померло те дитя? А ті відказали: Померло.

20 T hen David arose from the earth and washed and anointed himself and changed his clothes and came into the house of the LORD and worshipped. Then he came to his own house; and when he asked, they set bread before him, and he ate.

І звівся Давид із землі, і помився, і намастився, і змінив свою одежу, і ввійшов до Господнього дому та й поклонився. Потому ввійшов до свого дому, і захотів їсти, і поклали йому хліба, і він їв.

21 T hen his slaves said unto him, What is this that thou hast done? Thou didst fast and weep for the child while it was alive; but when the child was dead, thou didst rise and eat bread.

І сказали йому слуги його: Що це за річ, яку ти вчинив? Коли те дитя жило, ти постив та плакав; а як померло те дитя, ти встав та й їв хліб?

22 A nd he replied, While the child was yet alive, I fasted and wept, for I said, Who can tell whether GOD will have mercy on me, that the child may live?

А він відказав: Коли те дитя ще жило, я постив та плакав, бо казав: Хто знає, може Господь учинить мені милість, і буде жити дитя те?

23 B ut now that he is dead, why should I fast? Can I bring him back again? I shall go to him, but he shall not return to me.

А тепер, померло воно. Нащо то я б постив? Чи зможу ще повернути його? Я піду до нього, а воно не вернеться до мене...

24 A nd David comforted Bathsheba, his wife, and went in unto her and lay with her; and she gave birth to a son, and he called his name Solomon; and the LORD loved him.

І потішив Давид жінку свою Вірсавію, і прийшов до неї, і ліг із нею. І вона вродила сина, а він назвав ім'я йому: Соломон. І Господь полюбив його,

25 A nd he sent by the hand of Nathan, the prophet; and he called his name Jedidiah, by the LORD.

і послав пророка Натана, і той назвав ім'я йому: Єдід'я, ради Господа.

26 ¶ And Joab fought against Rabbah, of the sons of Ammon, and took the royal city.

А Йоав воював з Раббою аммонітян, і здобув царське місто.

27 T hen Joab sent messengers to David and said, I have fought against Rabbah and have taken the city of waters.

І послав Йоав послів до Давида, і сказав: Воював я з Раббою, і здобув я місто води.

28 N ow, therefore, gather the rest of the people together and encamp against the city and take it lest I take the city, and it be called after my name.

А тепер збери решту народу, і таборуй біля міста, та здобудь його, щоб не здобув те місто я, і щоб не було воно назване моїм ім'ям.

29 A nd David gathered all the people together and went to Rabbah and fought against it and took it.

І зібрав Давид увесь народ, і пішов до Рабби, і воював із нею, та й здобув її.

30 A nd he took their king’s crown from off his head, the weight of which was a talent of gold with the precious stones, and it was set on David’s head. And he brought forth the spoil of the city in great abundance.

І взяв він корону з голови їхнього царя, а вага її талант золота, та дорогий камінь, і Давид поклав її на свою голову. І він виніс дуже багато здобичі з того міста.

31 A nd he brought forth the people that were therein and put them under saws and under harrows of iron and under axes of iron and made them pass through the brickkiln, and thus did he unto all the cities of the sons of Ammon. So David and all the people returned unto Jerusalem.

А народ, що був у ньому, він повиводив, і поклав їх під пилку, і під залізні долота та під залізні сокири, і позаганяв їх до цегельняної печі. І так робив він усім аммонітським містам. І вернувся Давид та ввесь народ до Єрусалиму.