1 ¶ Now Jehoram, the son of Ahab, began to reign over Israel in Samaria the eighteenth year of Jehoshaphat, king of Judah, and reigned twelve years.

А Єгорам, Ахавів син, зацарював над Ізраїлем у Самарії, у вісімнадцятому році Йосафата, Юдиного царя, і царював дванадцять років.

2 A nd he did evil in the sight of the LORD, but not like his father and like his mother, for he put away the images of Baal that his father had made.

І чинив він лихо в Господніх очах, тільки не так, як батько його та мати його, він викинув Ваалового боввана, що зробив був батько його.

3 N evertheless, he cleaved unto the sins of Jeroboam, the son of Nebat, who made Israel sin; he did not depart from them.

Проте гріхів Єровоама, Неватового сина, що вводив у гріх Ізраїля, він тримався, і не відставав від них.

4 A nd Mesha, king of Moab, was a pastor and rendered unto the king of Israel one hundred thousand lambs and one hundred thousand rams, with the wool.

А Меша, цар моавський, розводив дрібну худобу, і давав Ізраїлевому цареві сто тисяч ягнят та сто тисяч рунних баранів.

5 B ut it came to pass, when Ahab was dead, that the king of Moab rebelled against the king of Israel.

І сталося, як помер Ахав, то збунтувався моавський цар проти Ізраїлевого царя.

6 ¶ And King Jehoram went out of Samaria the same time and numbered all Israel.

І вийшов того дня цар Єгорам із Самарії, і перелічив усього Ізраїля.

7 A nd he went and sent to Jehoshaphat, the king of Judah, saying, The king of Moab has rebelled against me; wilt thou go with me against Moab to battle? And he said, I will go up; I am as thou art, my people as thy people and my horses as thy horses.

І пішов він, і послав до Йосафата, царя Юдиного, говорячи: Збунтувався проти мене цар моавський. Чи підеш зо мною на війну до Моаву? А той відказав: Вийду. Я як ти, мій народ як твій народ, мої коні як твої коні!

8 A nd he said, Which way shall we go up? And he answered, The way through the wilderness of Edom.

І сказав: Котрою дорогою підемо? А той відказав: Дорогою едомської пустині.

9 S o the king of Israel went and the king of Judah and the king of Edom, and as they walked round about seven days’ journey through the desert, there was no water for the host or for the beasts that followed them.

І пішов цар Ізраїлів, і цар Юдин, і цар едомський, і йшли обхідною дорогою сім день. І не було води таборові та худобі, що була при них.

10 T hen the king of Israel said, Alas! The LORD has called these three kings together, to deliver them into the hand of Moab!

І сказав Ізраїлів цар: Ах, Господь викликав трьох оцих царів, щоб віддати їх у руку Моава.

11 B ut Jehoshaphat said, Is there not a prophet of the LORD here, that we may enquire of the LORD by him? And one of the king of Israel’s slaves answered and said, Here is Elisha, the son of Shaphat, who poured water on the hands of Elijah.

І сказав Йосафат: Чи нема тут Господнього пророка, щоб через нього вивідати слово Господа? І відповів один із слуг Ізраїлевого царя й сказав: Тут є Єлисей, Шафатів син, що служив Іллі.

12 A nd Jehoshaphat said, The word of the LORD is with him. So the king of Israel and Jehoshaphat and the king of Edom went down to him.

І сказав Йосафат: Слово Господнє з ним! І зійшли до нього цар Ізраїлів, і Йосафат, і цар едомський.

13 T hen Elisha said unto the king of Israel, What have I to do with thee? Go to the prophets of thy father and to the prophets of thy mother. And the king of Israel said unto him, No, for the LORD has called these three kings together, to deliver them into the hand of Moab.

І сказав Єлисей до Ізраїлевого царя: Що тобі до мене? Іди до пророків батька свого та до пророків своєї матері! А Ізраїлів цар відказав йому: Ні, бо Господь покликав трьох цих царів, щоб віддати їх у руку Моава.

14 A nd Elisha said, As the LORD of the hosts lives, before whom I stand, surely, were it not that I regard the presence of Jehoshaphat, the king of Judah, I would not look toward thee nor see thee.

І сказав Єлисей: Як живий Господь Саваот, що я стою перед лицем Його, коли б я не зважав на Йосафата, Юдиного царя, не споглянув би на тебе, і не побачив би я тебе.

15 B ut now bring me a minstrel. And when the minstrel played, the hand of the LORD came upon him;

А тепер приведіть мені гусляра. І сталося, коли грав гусляр, то на Єлисеї була Господня рука,

16 a nd he said, Thus hath the LORD said, Make this valley full of ditches.

і він сказав: Так сказав Господь: Накопайте на цій долині яму за ямою!

17 F or thus hath the LORD said, Ye shall not see wind, neither shall ye see rain; yet this valley shall be filled with water, that ye may drink, both ye and your livestock and your beasts.

Бо так сказав Господь: Не побачите вітру, і не побачите дощу, а потік цей буде наповнений водою. І будете пити ви, та череди ваші, та ваша худоба.

18 A nd this is but a light thing in the sight of the LORD; he will also deliver the Moabites into your hands.

Та буде цього мало в Господніх очах, і Він видасть і Моава в вашу руку.

19 A nd ye shall smite every fenced city and every choice city and shall fell every good tree and stop every fountain of water and mar every good piece of land with stones.

І ви поб'єте всяке укріплене місто та всяке місто вибране, і всяке добре дерево повалите, і всі водні джерела загатите, і всяку добру полеву ділянку завалите камінням.

20 ¶ And it came to pass in the morning, when the present was offered, that water came by the way of Edom, and the land was filled with water.

І сталося ранком, коли приноситься хлібна жертва, аж ось полилася вода з едомської дороги. І наповнилася земля водою.

21 A nd when all the Moabites heard that the kings were come up to fight against them, they gathered all that were able to gird on a girdle and upward and stood in the border.

А ввесь Моав почув, що ті царі вийшли воювати з ними. І вони скликали всіх, хто носить пояса й старше, і поставали на границі.

22 A nd when they rose up early in the morning, and the sun shone upon the water, and the Moabites saw the water before them as red as blood;

І повставали вони рано вранці, і сонце засвітило над водою. І побачили моавляни навпроти воду, червону, як кров.

23 a nd they said, This is blood; the kings are surely slain, and they have smitten one another. Now therefore, Moab, to the spoil.

І казали вони: Це кров, рубаючися, порубалися царі мечами, і позабивали один одного. А тепер на здобич, Моаве!

24 B ut when they came to the camp of Israel, the Israelites rose up and smote the Moabites so that they fled before them, but they went forward smiting the Moabites, even in their country.

І прийшли вони до Ізраїлевого табору. І встав Ізраїль та й побив моавлян, і ті повтікали перед ними. І вони ввійшли до них, і били моавлян,

25 A nd they beat down the cities, and on every good piece of land each man cast his stone and filled it, and they stopped all the fountains of water and felled all the good trees until they left their stones only in Kirharaseth, for the slingers went about it and smote it.

а міста руйнували, і на всяку добру польову ділянку усі кидали свого каменя й закидали її, і всяке джерело води загачували, і валили всяке добре дерево, й аж тільки в Кір-Харешеті позоставили каміння його. І оточили тарани, та й били його.

26 A nd when the king of Moab saw that the battle was overcoming him, he took with him seven hundred men that drew swords to break through unto the king of Edom, but they could not.

І побачив моавський цар, що бій перемагає його, і взяв він сім сотень чоловіка, що орудують мечем, щоб продертися до едомського царя, та не зміг.

27 T hen he took his eldest son that should have reigned in his stead and offered him for a burnt offering upon the wall. And there was great indignation in Israel, and they departed from him and returned to their own land.

І він узяв свого перворідного сина, що мав царювати замість нього, і приніс його цілопаленням на мурі... І повстав великий гнів на Ізраїля, і вони відступили від нього, і вернулися до свого краю.