1 ¶ And the LORD spoke unto Moses, saying,

І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:

2 S anctify unto me all the firstborn, whatever opens the womb among the sons of Israel, both of man and of beast; for it is mine.

Посвяти Мені кожного перворідного, що розкриває всяку утробу серед Ізраїлевих синів, серед людини й серед худоби, для Мене воно!

3 A nd Moses said unto the people, Remember this day, in which ye came out from Egypt, out of the house of slavery; for the LORD has brought you out of here with a strong hand; therefore, ye shall not eat with leaven.

І сказав Мойсей до народу: Пам'ятайте той день, коли ви вийшли з Єгипту, із дому рабства! Бо силою руки Господь вивів вас ізвідти; і не будете їсти квашеного.

4 T his day ye came out in the month Abib.

Ви виходите сьогодні, у місяці авіві.

5 A nd when the LORD shall have brought thee into the land of the Canaanite and the Hittite and the Amorite and the Hivite and the Jebusite, which he swore unto thy fathers to give thee, a land flowing with milk and honey, that thou shalt do this service in this month.

І станеться, коли Господь уведе тебе до краю ханаанеянина, і хіттеянина, й амореянина, і хіввеянина, й євусеянина, що про нього присягнув був батькам твоїм, щоб дати тобі Край, який тече молоком та медом, то ти будеш служити ту службу того місяця.

6 T hou shalt eat without leaven for seven days, and the seventh day shall be a feast unto the LORD.

Сім день будеш їсти опрісноки, а дня сьомого свято для Господа!

7 B read without leaven shall be eaten the seven days; and nothing leavened shall be seen with thee, neither shall there be any leaven in all thy borders.

Опрісноки будуть їстися сім тих день, і не побачиться в тебе квашене, і не побачиться в тебе квашене в усім Краї твоїм!

8 A nd thou shalt tell thy son in that day, saying, This is done because of that which the LORD did unto me when he brought me out of Egypt.

І оповіси синові своєму того дня, говорячи: Це для того, що вчинив мені Господь, коли я виходив із Єгипту.

9 A nd it shall be for a sign unto thee upon thy hand and for a memorial before thine eyes, that the LORD’s law may be in thy mouth; for with a strong hand the LORD has brought thee out of Egypt.

І буде тобі це за знака на руці твоїй, і за пам'ятку між очима твоїми, щоб Господній Закон був в устах твоїх, бо сильною рукою Господь вивів тебе із Єгипту.

10 T hou shalt, therefore, keep this ordinance in its season from year to year.

І будеш додержуватися цієї постанови в означенім часі її з року в рік.

11 ¶ And it shall be when the LORD shall have brought thee into the land of the Canaanites, as he swore unto thee and to thy fathers, and shall have given it to thee,

І станеться, коли введе тебе Господь до землі ханаанеянина, як присяг був тобі та батькам твоїм, і дасть її тобі,

12 t hat thou shalt set apart unto the LORD all that opens the womb and in the same manner every firstborn that opens the wombs of thy animals; the males shall be the LORD’s.

то відділиш усе, що розкриває утробу, для Господа, і все перворідне худоби, що буде в тебе, самці для Господа!

13 A nd every firstborn of an ass thou shalt ransom with a lamb; and if thou wilt not ransom it, then thou shalt cut off its head; and in the same manner thou shalt ransom all the human firstborn among thy sons.

А кожного віслюка, що розкриває утробу, викупиш овечкою; а коли не викупиш, то зламай йому шию. І кожного перворідного людського серед синів твоїх викупиш.

14 A nd it shall be when thy son asks thee in time to come, saying, What is this? Thou shalt say unto him, With a strong hand the LORD brought us out of Egypt, from the house of slavery;

І станеться, коли взавтра запитає тебе син твій, говорячи: Що то? то відповіси йому: Силою Своєї руки вивів нас Господь із Єгипту, із дому рабства.

15 a nd it came to pass when Pharaoh was hardening himself to not let us go that the LORD slew all the firstborn in the land of Egypt from the human firstborn to the firstborn of the beast; therefore, I sacrifice to the LORD every male that opens the womb, and I ransom every firstborn of my sons.

І сталося, коли фараон учинив запеклим своє серце, щоб не відпустити нас, то Господь повбивав усіх перворідних в єгипетськім краї, від перворідного людського й аж до перворідного худоби. Тому то я приношу в жертву Господеві все чоловічої статі, що розкриває утробу, а кожного перворідного синів своїх викупляю.

16 A nd it shall be for a token upon thy hand, and for a memorial before thine eyes: That the LORD brought us out of Egypt with a strong hand.

І станеться це за знака на руці твоїй, і за пов'язку поміж очима твоїми, бо силою Своєї руки вивів нас Господь із Єгипту.

17 ¶ And it came to pass when Pharaoh had let the people go that God did not lead them through the way of the land of the Philistines, although that was near; for God said, Lest peradventure the people repent when they see war, and they return to Egypt;

І сталося, коли фараон відпустив був той народ, то Бог не повів їх дорогою землі филистимської, хоч була близька вона. Бо Бог сказав: Щоб не пожалкував той народ, коли він побачить війну, і не вернувся до Єгипту.

18 b ut God led the people round about through the way of the wilderness of the Red sea. And the sons of Israel went up armed out of the land of Egypt.

І повів Бог той народ окружною дорогою пустині аж до Червоного моря. І вийшли Ізраїлеві сини з єгипетського краю узброєні.

19 A nd Moses also took the bones of Joseph with him, who had made the sons of Israel swear, saying, God will surely visit you; and ye shall carry up my bones away from here with you.

А Мойсей забрав із собою кості Йосипа, бо присягою той закляв був Ізраїлевих синів, кажучи: Напевно згадає Бог вас, і ви винесете з собою кості мої звідси.

20 A nd they took their journey from Succoth and encamped in Etham in the edge of the wilderness.

І вони рушили з Суккоту, і розтаборилися в Етам, на границі пустині.

21 A nd the LORD went before them by day in a pillar of cloud to lead them in the way and by night in a pillar of fire to give them light that they might walk by day and by night.

А Господь ішов перед ними вдень у стовпі хмари, щоб провадити їх дорогою, а вночі в стовпі огню, щоб світити їм, щоб ішли вдень та вночі.

22 H e never took away the pillar of cloud by day nor the pillar of fire by night from before the people.

Не відступав удень стовп хмари тієї, а вночі стовп огню з-перед обличчя народу!