1 ¶ And it came to pass after this that Absalom prepared himself chariots and horses and fifty men to run before him.

І сталося по тому, і завів собі Авесалом повоза та коні, та п'ятдесят чоловіка, що бігали перед ним.

2 A nd Absalom rose up early and stood beside the way of the gate; and when anyone that had a controversy came to the king for judgment, then Absalom called unto them and said, Of what city art thou? And he said, Thy slave is of one of the tribes of Israel.

І вставав Авесалом рано, та й ставав при дорозі до брами. І, бувало, кожного чоловіка, що мав суперечку та йшов до царя на суд, то Авесалом кликав його та й питав: З якого ти міста? І той говорив: З одного з Ізраїлевих племен твій раб.

3 A nd Absalom would say unto them, See, thy matters are good and just; but there is no one delegated by the king to hear thee.

І говорив до нього Авесалом: Дивися, слова твої добрі та слушні, та в царя нема кому тебе вислухати.

4 A nd Absalom would say, Oh, that I were made judge in the land, that everyone who has any suit or cause might come unto me, and I would do him justice!

І говорив Авесалом: Коли б мене настановлено суддею в Краю, то до мене приходив би кожен чоловік, що мав би суперечку чи судову справу, а я виправдував би його.

5 A nd it was so, that when anyone came near unto him to do him obeisance, he put forth his hand and took him and kissed him.

І, бувало, коли хто підходив поклонитися йому, то він простягав свою руку, і хапав його та цілував його.

6 A nd Absalom did according to this manner with all Israel that came to the king for judgment; so Absalom stole the hearts of those of Israel.

І робив Авесалом, як ось це, усьому Ізраїлеві, хто приходив на суд до царя. І крав Авесалом серця Ізраїлевих людей!

7 ¶ And at the end of a predetermined period of forty years, it came to pass that Absalom said unto the king, I pray thee, let me go to Hebron and pay my vow, which I have vowed unto the LORD.

І сталося в кінці сорока літ, і сказав Авесалом до царя: Піду я та виповню обітницю мою, що я обіцяв був Господеві в Хевроні.

8 F or thy slave vowed a vow while I abode at Geshur in Syria, saying, If the LORD shall bring me again indeed to Jerusalem, then I will serve the LORD.

Бо раб твій, коли осів був у Ґешурі в Арамі, склав обітницю, говорячи: Якщо Господь справді поверне мене до Єрусалиму, то я буду служити Господеві.

9 A nd the king said unto him, Go in peace. So he arose and went to Hebron.

І сказав йому цар: Іди з миром! І той устав та й пішов до Хеврону.

10 B ut Absalom sent spies throughout all the tribes of Israel, saying, As soon as ye hear the sound of the shofar, then ye shall say, Absalom reigns in Hebron.

І порозсилав Авесалом вивідувачів по всіх Ізраїлевих племенах, говорячи: Коли ви почуєте сурмлення сурми, то скажете: Зацарював Авесалом у Хевроні!

11 A nd two hundred men of Jerusalem went with Absalom, that were invited by him, and they went in their integrity, without knowing anything.

А з Авесаломом пішли двісті чоловіка з Єрусалиму, що були покликані; а йшли вони в простоті своїй, і нічого не знали.

12 A bsalom also sent for Ahithophel, the Gilonite, of David’s counsel, from his city, even from Giloh, while he offered sacrifices. And the conspiracy was strong, for the people increased continually with Absalom.

І послав Авесалом покликати ґілонянина Ахітофела, Давидового дорадника, з його міста з Ґіло, як він мав приносити жертви. І був то сильний бунт, і народ все змножувався з Авесаломом.

13 ¶ And the word came to David, saying, The hearts of the men of Israel are after Absalom.

І прийшов вісник до Давида, говорячи: Серце ізраїльтян стало за Авесаломом.

14 T hen David said unto all his slaves that were with him at Jerusalem, Arise, and let us flee, for we shall not otherwise escape from Absalom; make speed to depart lest he overtake us suddenly and bring evil upon us and smite the city with the edge of the sword.

І сказав Давид до всіх своїх слуг, що були з ним в Єрусалимі: Уставайте і втікаймо, а то не зможемо втекти перед Авесаломом. Поспішіть відійти, щоб він не поспішив і не догнав нас, і щоб не було нам від нього лиха, і не побив цього міста вістрям меча.

15 A nd the king’s slaves said unto the king, Behold, thy slaves are ready to do whatever my lord the king shall choose.

І сказали цареві царські раби: Усе, що вибере наш пан цар, то при тому твої раби!

16 A nd the king went forth and all his household after him. And the king left ten women, who were concubines, to keep the house.

І вийшов цар та ввесь його дім пішки, а цар позоставив десять жінок наложниць, щоб стерегли дім.

17 A nd the king went forth and all the people after him and stopped in a place that was far off.

І вийшов цар та ввесь народ пішки, і стали вони в Бет-Гамерхаку.

18 A nd all his slaves passed to his side, and all the Cherethites and all the Pelethites and all the Gittites, six hundred men who had come on foot with him from Gath, went before the king.

А всі його слуги йшли перед ним, а також усі керетяни й усі пелетяни та всі ґатяни, шість сотень чоловіка, що прийшли були пішки з Ґату, ішли перед царем.

19 T hen the king said to Ittai, the Gittite, Why dost thou also go with us? Return to thy place and abide with the king; for thou art a stranger and also an exile.

А цар сказав до ґатянина Іттая: Чого підеш і ти з нами? Вернися, і сиди з тим царем, бо ти чужий та й вигнанець зо свого місця.

20 W hereas thou didst come but yesterday, should I this day make thee go up and down with us? Seeing I go where I go, return thou and take back thy brethren; mercy and truth are in thee.

Учора прийшов ти, а сьогодні я мав би турбувати тебе йти з нами? А я йду, куди піду, куди доведеться. Вернися, і забери братів своїх із собою. А Господь учинить тобі милість та правду!

21 A nd Ittai answered the king and said, As the LORD lives and as my lord the king lives, for life or for death, wherever my lord the king shall be, there also will thy slave be.

І відповів Іттай до царя та й сказав: Як живий Господь і живий мій пан цар, тільки в тому місці, в якому буде мій пан цар, чи то на смерть, чи то на життя, то там буде твій раб!

22 T hen David said to Ittai, Go, therefore, and pass. And Ittai, the Gittite, passed and all his men and all the little ones that were with him.

І сказав Давид до Іттая: Іди й перейди! І перейшов ґатянин Іттай та всі його люди, та всі діти, що були з ним.

23 A nd all those of the land wept with a loud voice, and all the people passed the brook Kidron; and then the king also passed, and all the people passed unto the way of the wilderness.

А ввесь той Край плакав ревним голосом, і ввесь народ переходив. А цар переходив потік Кедрон, і ввесь народ переходив дорогою до пустині.

24 ¶ And behold Zadok also and with him all the Levites who bore the ark of the covenant of God, and they set down the ark of God. And Abiathar went up after all the people had finished leaving the city.

А ось ішли й Садок та всі Левити з ним, що несли ковчега Божого заповіту. І вони поставили Божого ковчега, а Евіятар приносив цілопалення, аж поки ввесь народ не вийшов із міста.

25 B ut the king said unto Zadok, Carry back the ark of God into the city; if I shall find grace in the eyes of the LORD, he will bring me again and show me both it and his tabernacle.

І сказав цар до Садока: Поверни Божого ковчега до міста. Якщо я знайду милість у Господніх очах, і Він поверне мене, то я побачу Його та мешкання Його.

26 B ut if he should say, I have no delight in thee; behold, here I am, let him do to me as seems good unto him.

А якщо Він скаже так: Не бажаю тебе, ось я: нехай зробить мені, як добре в очах Його.

27 T he king said also unto Zadok, the priest, Art not thou a seer? Return into the city in peace and your two sons with you, Ahimaaz, thy son, and Jonathan, the son of Abiathar.

І сказав цар до священика Садока: Чи ти бачиш це все? Вернися з миром до міста, а син твій Ахімаац та син Евіятарів Йонатан, обидва ваші сини будуть із вами.

28 S ee, I will tarry in the plain of the wilderness until you send word to me.

Глядіть, я буду проволікати в степах цієї пустині, аж поки не прийде від вас слово, щоб повідомити мене.

29 T hen Zadok and Abiathar carried the ark of God again to Jerusalem, and they remained there.

І повернув Садок та Евіятар Божого ковчега до Єрусалиму, та й осілися там.

30 A nd David went up by the ascent of Mount Olivet and wept as he went up and had his head covered, and he went barefoot. And all the people that were with him covered each one his head, and they went up, weeping as they went up.

А Давид сходив узбіччям на гору Оливну, та все плакав. А голова його була покрита, і він ішов босий. А ввесь народ, що був із ним, усі позакривали голову свою, і все йшли та плакали...

31 ¶ And it was told David, saying, Ahithophel is among the conspirators with Absalom. Then David said, O LORD, I pray thee, turn the counsel of Ahithophel into folly.

А Давидові донесли, говорячи: Ахітофел серед зрадників з Авесаломом. І Давид сказав: Господи, учини ж нерозумною Ахітофелову раду!

32 A nd it came to pass that when David came to the top of the mount to worship God there, behold, Hushai, the Archite came to meet him, with his coat rent and earth upon his head,

І сталося, коли вийшов Давид на верхів'я, де вклоняються Богові, аж ось навпроти нього аркеянин Хушай у роздертій туніці, а порох на його голові.

33 U nto whom David said, If thou pass on with me, then thou shalt be a burden unto me;

І сказав йому Давид: Якщо ти підеш зо мною, то будеш мені тягарем.

34 b ut if thou return to the city and say unto Absalom, I will be thy slave, O king as I have been thy father’s slave until now, so will I now also be thy slave; then thou may defeat the counsel of Ahithophel for me.

А якщо вернешся до міста й скажеш Авесаломові: Я буду раб твій, о царю! Я був віддавна рабом батька твого, а тепер я твій раб, то зламаєш мені Ахітофелеву раду.

35 A re not Zadok and Abiathar, the priests, there with thee? Therefore, it shall be that whatever thou shalt hear out of the king’s house, thou shalt tell it to Zadok and Abiathar, the priests.

І чи ж не будуть там із тобою священики Садок та Евіятар? І станеться, усяку річ, яку ти почуєш із царевого дому, розповіси священикам Садокові та Евіятарові.

36 B ehold, they have there with them their two sons, Ahimaaz, Zadok’s son, and Jonathan, Abiathar’s son; and by them you shall send unto me everything that you hear.

Ось там із ними двоє їхніх синів: Ахімаац у Садока та Йонатан у Евіятара і ви пошлете через них до мене кожне слово, яке почуєте.

37 S o Hushai, David’s special companion came into the city, and Absalom came into Jerusalem.

І ввійшов Хушай, Давидів друг, до міста. А Авесалом також увійшов до Єрусалиму.