1 ¶ In those days when there was no king in Israel, there was a certain Levite sojourning on the side of Mount Ephraim, who took to him a concubine out of Bethlehem of Judah.

І сталося тими днями, а царя в Ізраїлі не було і був один Левит приходько на узбіччях Єфремових гір. І взяв він собі жінку наложницю з Юдиного Віфлеєму.

2 A nd his concubine committed adultery against him and went away from him unto her father’s house to Bethlehem of Judah and was there four whole months.

А наложниця його чинила перелюб при ньому, та й пішла від нього до дому свого батька, до Віфлеєму Юдиного, і була там чотири місяці часу.

3 A nd her husband arose and went after her to speak friendly unto her and to bring her again, having his servant with him and a couple of asses, and she brought him into her father’s house. And when the father of the damsel saw him, he rejoiced to meet him;

І встав її муж та й пішов за нею, щоб поговорити до серця її, щоб вернути її, а з ним був слуга його та пара ослів. І вона ввела його до дому батька свого. І побачив його батько тієї молодої жінки, та й радісно вийшов назустріч йому.

4 a nd his father-in-law, the damsel’s father, retained him, and he dwelt with him three days; eating and drinking, and abiding there.

І тримав його тесть його, батько тієї молодої жінки, і сидів із ним три дні, і їли й пили вони та ночували там.

5 A nd on the fourth day when they arose early in the morning, the Levite rose up to depart; and the damsel’s father said unto his son-in-law, Strengthen thy heart with a morsel of bread, and afterwards ye shall go.

І сталося четвертого дня, і повставали вони рано вранці, та й встали, щоб іти. І сказав батько тієї молодої жінки до зятя свого: Підкріпи своє серце кавалком хліба, а потім підете.

6 A nd the two of them sat down together and ate and drank. And the damsel’s father said unto the man, Be content, I pray thee, and tarry all night, and thy heart shall be merry.

І сіли вони, і обоє разом їли та пили. А батько тієї молодої жінки сказав до того чоловіка: Зволь же й переночуй, і нехай буде добре тобі на серці!

7 A nd when the man rose up to depart, his father-in-law urged him to remain and lodge there again.

Але встав той чоловік, щоб іти, а тесть його сильно просив його. І вернувся він, і переночував там.

8 A nd he arose early in the morning on the fifth day to depart, and the damsel’s father said, Strengthen now thy heart. And after having eaten together, they tarried until afternoon.

І встав він рано вранці п'ятого дня, щоб іти, а батько тієї молодої жінки сказав: Підкріпи ж своє серце! І зволікали вони аж до схилку дня, і їли обоє вони.

9 A nd when the man rose up to depart, he and his concubine and his servant, his father-in-law, the damsel’s father, said unto him, Behold, now the day draws toward evening, I pray you tarry all night; behold, the day comes to an end; lodge here that thy heart may be merry, and tomorrow ye shall get up early and be on your way that thou may come unto thy tent.

І встав той чоловік, щоб іти, він та наложниця його та слуга його. І сказав йому тесть його, батько тієї молодої жінки: Ось день схилився на вечір, переночуй же! Ось день кладеться, ночуй тут, і нехай буде добре тобі на серці! І встанете взавтра рано, у дорогу свою, та й підеш до намету свого.

10 B ut the man would not remain there that night, but he rose up and departed and came over against Jebus, which is Jerusalem, with his two asses saddled and with his concubine.

Та той чоловік не хотів ночувати. І встав він та й пішов, і прийшов навпроти Євусу, це Єрусалим. А з ним пара нав'ючених ослів, і його наложниця з ним.

11 A nd when they were by Jebus, the day was far spent; and the servant said unto his master, Come now and let us turn in into this city of the Jebusites and lodge in it.

Вони були при Євусі, а день дуже схилився. І сказав слуга до пана свого: Ходім, і зайдімо до цього євусейського міста, та й переночуємо в ньому.

12 A nd his master said unto him, We will not turn aside here into a city of strangers that is not of the sons of Israel; we will go on to Gibeah.

І сказав до нього пан його: Не заходьмо до міста чужинців, бо вони не з Ізраїлевих синів, а перейдімо до Ґів'и.

13 A nd he said unto his servant, Come and let us draw near to one of these places to pass the night, in Gibeah or in Ramah.

І сказав він до слуги свого: Ходім, і прийдемо до одного з тих міст, і переночуємо в Ґів'ї або в Рамі.

14 A nd they passed on and walked; and the sun went down upon them when they were by Gibeah, which belonged to Benjamin.

І перейшли вони та й пішли. А сонце зайшло їм при Ґів'ї, що була Веніяминова.

15 A nd they turned in there, to enter and to lodge in Gibeah; and entering in, they sat down in the plaza of the city, for no one took them into their house to pass the night.

І зійшли вони туди, щоб увійти переночувати в Ґів'ї. І він увійшов та й сів на майдані того міста, та ніхто не брав їх до дому переночувати.

16 ¶ And, behold, an old man, who in the evening came from working in the field, who was also of Mount Ephraim, sojourned in Gibeah, but the men of the place were sons of Jemini.

Аж ось старий чоловік іде ввечорі з поля з своєї роботи. А цей чоловік був з Єфремових гір, і він був приходько в Ґів'ї. А люди того місця сини Веніяминові.

17 A nd the old man lifted up his eyes and saw the traveller in the plaza of the city and said unto him, Where dost thou go and where hast thou come from?

І звів він очі свої та й побачив того чоловіка мандрівника на міському майдані. І сказав той старий чоловік: Куди ти йдеш та звідки приходиш?

18 A nd he said unto him, We are passing from Bethlehem of Judah toward the side of Mount Ephraim, where I am from, and I went to Bethlehem of Judah, but I am now going to the house of the LORD, and no one has received me in their house

А той до нього сказав: Ми переходимо з Юдиного Віфлеєму аж до узбіччя єфремових гір, звідти я. І ходив я аж до Юдиного Віфлеєму, і йду до Господнього дому, та нема нікого, хто взяв би мене до дому.

19 e ven though we have straw and fodder for our asses, and there is bread and wine also for me and for thy handmaid and for the young man who is with thy slave; we have no lack of any thing.

Є й солома, і паша для наших ослів, є хліб та вино мені й невільниці твоїй та слузі з твоїми рабами, не бракує жодної речі.

20 A nd the old man said, Peace be with thee; let all thy needs be upon me; only do not pass the night in the plaza.

І сказав той старий чоловік: Мир тобі, нехай уся недостача твоя на мені, тільки на майдані не ночуй!

21 S o he brought him into his house and gave fodder unto the asses, and they washed their feet, and ate and drank.

І він увів його до свого дому, і дав ослам корму, а самі вони пообмивали ноги свої та й їли й пили.

22 ¶ Now as they were making their hearts merry, behold, that men of the city, certain sons of Belial, beset the house round about and beat at the doors and spoke to the master of the house, the old man, saying, Bring forth the man that came into thy house that we may know him.

Коли вони звеселили серце своє, аж ось люди того міста, люди розпусні, оточили той дім та стукали в двері. І казали вони тому старому чоловікові, власникові того дому, говорячи: Виведи чоловіка, що ввійшов до дому твого, і ми пізнаєм його!

23 A nd the man, the master of the house, went out unto them and said unto them, No, my brethren, I pray you, do not do this evil, seeing that this man has entered into my house; do not commit this folly.

І вийшов до них той чоловік, власник того дому, та й сказав їм: Ні, мої браття, не робіть же ви зла! По тому, як увійшов цей чоловік до мого дому, не зробіть такої гидоти!

24 B ehold, here is my virgin daughter and his concubine; I will bring them out now, humble them, and do with them what seems good unto you, but unto this man do not commit this vile folly.

Ось дочка моя дівчина, та його наложниця, я їх виведу, а ви візьміть їх, і зробіть їм, що вам до вподоби, а тому чоловікові ви не зробите цієї огидної речі!

25 B ut the men would not hearken unto him, so the man took his concubine and brought her forth unto them; and they knew her and abused her all night until the morning; and when the day began to break, they let her go.

Та ті люди не хотіли слухати його. І схопив той чоловік свою наложницю, і вивів до них назовні. І вони познали її, і безчестили її цілу ніч аж до ранку, і відпустили її, як зійшла рання зоря.

26 T hen the woman came, in the dawning of the day, and fell down at the door of the man’s house where her lord was until it was light.

І прийшла та жінка, як ранок вертався, та й упала, і лежала при вході дому того чоловіка, що пан її був там, аж до світу.

27 A nd her lord rose up in the morning and opened the doors of the house and went out to go his way, and behold, the woman, his concubine, was fallen down at the door of the house with her hands upon the threshold.

А пан її встав рано, і відчинив двері дому та й вийшов, щоб іти своєю дорогою, аж ось та жінка, його наложниця, лежить при вході до дому, а руки її на порозі.

28 A nd he said unto her, Rise up, and let us be going. But she did not answer. Then the man rose up and took her upon his ass and went unto his place.

І сказав він до неї: Уставай і підемо! Та вона не відповіла, бо вмерла. І взяв він її на осла. І встав той чоловік, і пішов до свого місця.

29 A nd when he was come into his house, he took a knife and laid hold on his concubine and divided her, together with her bones into twelve pieces, and sent them into all the borders of Israel.

І ввійшов він до дому свого, і взяв ножа, і схопив свою наложницю та й порізав її за костями її на дванадцять кусків, і порозсилав по всій Ізраїлевій країні.

30 A nd everyone that saw it said, No such deed has been done or seen from the day that the sons of Israel came up out of the land of Egypt until this day. Consider this, give advice, and speak.

І сталося, кожен, хто це бачив, то говорив: Не бувало й не бачено такого, як це, від дня виходу Ізраїлевих синів з єгипетського краю аж до цього дня! Зверніть увагу на це, радьте та говоріть!