1 ¶ Now the feast of unleavened bread drew near, which is called the Passover.

Наближалося ж свято Опрісноків, що Пасхою зветься.

2 A nd the princes of the priests and scribes sought how they might kill him, but they feared the people.

А первосвященики й книжники стали шукати, як би вбити Його, та боялись народу...

3 T hen Satan entered into Judas surnamed Iscariot, being of the number of the twelve.

Сатана ж увійшов у Юду, званого Іскаріот, одного з Дванадцятьох.

4 A nd he went and spoke with the princes of the priests and captains, how he might betray him unto them.

І він пішов, і почав умовлятися з первосвящениками та начальниками, як він видасть Його.

5 A nd they were glad and covenanted to give him money.

Ті ж зраділи, і погодилися дати йому срібняків.

6 A nd he promised and sought opportunity to betray him unto them in the absence of the multitude.

І він обіцяв, і шукав відповідного часу, щоб їм видати Його без народу...

7 ¶ Then came the day of unleavened bread, when the passover lamb must be killed.

І настав день Опрісноків, коли пасху приносити в жертву належало.

8 A nd he sent Peter and John, saying, Go and prepare us the passover lamb that we may eat.

І послав Він Петра та Івана, говорячи: Підіть, і приготуйте нам пасху, щоб її спожили ми.

9 A nd they said unto him, Where wilt thou that we prepare?

А вони запитали Його: Де Ти хочеш, щоб ми приготували?

10 A nd he said unto them, Behold, when ye are entered into the city, there ye shall find a man bearing a pitcher of water; follow him into the house where he enters in.

А Він їм відказав: Ось, як будете входити в місто, стріне вас чоловік, воду несучи у глекові, ідіть за ним аж до дому, куди він увійде.

11 A nd ye shall say unto the husband of the house, The Master saith unto thee, Where is the guestchamber where I shall eat the passover lamb with my disciples?

І скажіть до господаря дому: Учитель питає тебе: Де кімната, в якій споживу зо Своїми учнями пасху?

12 A nd he shall show you a large upper room furnished; there make ready.

І він вам покаже велику горницю вистелену: там приготуйте.

13 A nd they went and found as he had said unto them; and they made ready the passover lamb.

І вони відійшли, і знайшли, як Він їм говорив, і зачали там готувати пасху.

14 A nd when the hour was come, he sat down at the table, and the twelve apostles with him.

А коли настав час, сів до столу, і апостоли з Ним.

15 A nd he said unto them, With desire I have greatly desired to eat this passover lamb with you before I suffer;

І промовив до них: Я дуже бажав спожити цю пасху із вами, перш ніж муки прийму.

16 f or I say unto you, I will not eat any more thereof until it is fulfilled in the kingdom of God.

Бо кажу вам, що вже споживати не буду її, поки сповниться в Божому Царстві вона.

17 A nd taking the cup, having given thanks, he said, Take this, and divide it among yourselves,

Узявши ж чашу, і вчинивши подяку, Він промовив: Візьміть її, і поділіть між собою.

18 f or I say unto you, I will not drink again of the fruit of the vine until the kingdom of God shall come.

Кажу ж вам, що віднині не питиму Я від оцього плоду виноградного, доки Божеє Царство не прийде.

19 A nd taking bread, having given thanks, he broke it and gave unto them, saying, This is my body which is given for you; do this in remembrance of me.

Узявши ж хліб і вчинивши подяку, поламав і дав їм, проказуючи: Це тіло Моє, що за вас віддається. Це чиніть на спомин про Мене!

20 L ikewise also he took and gave them the cup after supper, saying, This cup is the new testament in my blood, which is shed for you.

По вечері так само ж і чашу, говорячи: Оця чаша Новий Заповіт у Моїй крові, що за вас проливається.

21 ¶ But with all this, behold, the hand of him that betrays me is with me on the table.

Та однак, за столом ось зо Мною рука Мого зрадника.

22 A nd truly the Son of man goes as it was determined; but woe unto that man by whom he is betrayed!

Бо Син Людський іде, як призначено; але горе тому чоловікові, хто Його видає!

23 A nd they began to enquire among themselves, which of them it was that should do this thing.

А вони почали між собою питати, котрий з них мав би це вчинити?

24 A nd there was also a contention among them, which of them should be accounted the greatest.

І сталось між ними й змагання, котрий з них уважатися має за більшого.

25 T hen he said unto them, The kings of the Gentiles exercise lordship over them, and those that exercise authority upon them are called well-doers.

Він же промовив до них: Царі народів панують над ними, а ті, що ними володіють, доброчинцями звуться.

26 B ut ye shall not be so, but he that is greatest among you, let him be as the younger; and he that is prince, as he that doth serve.

Але не так ви: хто найбільший між вами, нехай буде, як менший, а начальник як службовець.

27 F or who is greater, he that sits at the table or he that serves? Is it not he that sits at the table? But I am among you as he that serves.

Бо хто більший: чи той, хто сидить при столі, чи хто прислуговує? Чи не той, хто сидить при столі? А Я серед вас, як службовець.

28 B ut ye are those who have continued with me in my temptations.

Ви ж оті, що перетривали зо Мною в спокусах Моїх,

29 A nd I appoint unto you a kingdom as my Father has appointed unto me;

і Я вам заповітую Царство, як Отець Мій Мені заповів,

30 t hat ye may eat and drink at my table in my kingdom and sit on thrones judging the twelve tribes of Israel.

щоб ви в Царстві Моїм споживали й пили за столом Моїм, і щоб ви на престолах засіли судити дванадцять племен Ізраїлевих.

31 A nd the Lord said, Simon, Simon, behold, Satan has desired to have you that he may sift you as wheat;

І промовив Господь: Симоне, Симоне, ось сатана жадав вас, щоб вас пересіяти, мов ту пшеницю.

32 b ut I have prayed for thee that thy faith fail not; and when thou art converted, strengthen thy brethren.

Я ж молився за тебе, щоб не зменшилась віра твоя; ти ж колись, як навернешся, зміцни браттю свою!

33 A nd he said unto him, Lord, I am ready to go with thee, both into prison and to death.

А той відказав Йому: Господи, я з Тобою готовий іти до в'язниці й на смерть!

34 A nd he said, I tell thee, Peter, thou shalt deny three times that thou knowest me before the cock shall crow this day.

Він же прорік: Говорю тобі, Петре, півень не заспіває сьогодні, як ти тричі зречешся, що не знаєш Мене...

35 A nd he said unto them, When I sent you without purse and provision bag and shoes, lacked ye anything? And they said, Nothing.

І Він їм сказав: Як Я вас посилав без калитки, і без торби, і без сандаль, чи вам бракувало чого? Вони ж відказали: Нічого.

36 T hen he said unto them, But now, he that has a purse, let him take it and likewise his provision bag; and he that has no sword, let him sell his garment and buy one.

А тепер каже їм хто має калитку, нехай візьме, теж і торбу; хто ж не має, нехай продасть одіж свою та й купить меча.

37 F or I say unto you that this that is written must yet be accomplished in me, And he was reckoned among the transgressors; for the things written concerning me have a fulfillment.

Говорю бо Я вам, що виконатися на Мені має й це ось написане: До злочинців Його зараховано. Бо те, що про Мене, виконується.

38 T hen they said, Lord, behold, here are two swords. And he said unto them, It is enough.

І сказали вони: Господи, ось тут два мечі. А Він їм відказав: Досить!

39 ¶ And he came out and went as he was wont to the mount of Olives, and his disciples also followed him.

І Він вийшов, і пішов за звичаєм на гору Оливну. А за Ним пішли учні Його.

40 A nd when he was at the place, he said unto them, Pray that ye enter not into temptation.

А прийшовши на місце, сказав їм: Моліться, щоб не впасти в спокусу.

41 A nd he withdrew from them about a stone’s cast and kneeled down and prayed,

А Він Сам, відійшовши від них, як докинути каменем, на коліна припав та й молився,

42 s aying, Father, if thou be willing, remove this cup from me; nevertheless not my will, but thine, be done.

благаючи: Отче, як волієш, пронеси мимо Мене цю чашу! Та проте не Моя, а Твоя нехай станеться воля!...

43 A nd there appeared an angel unto him from heaven, strengthening him.

І Ангол із неба з'явився до Нього, і додавав Йому сили.

44 A nd being in agony, he prayed more earnestly; and his sweat was as it were great drops of blood falling down to the ground.

А як був у смертельній тривозі, ще пильніш Він молився. І піт Його став, немов каплі крови, що спливали на землю...

45 A nd when he rose up from prayer and was come to his disciples, he found them sleeping for sorrow

І, підвівшись з молитви, Він до учнів прийшов, і знайшов їх, що спали з журби...

46 a nd said unto them, Why sleep ye? rise and pray, lest ye enter into temptation.

І промовив до них: Чого ви спите? Уставайте й моліться, щоб не впасти в спокусу!

47 ¶ And while he yet spoke, behold a multitude, and he that was called Judas, one of the twelve, went before them and drew near unto Jesus to kiss him.

І, коли Він іще говорив, ось народ з'явився, і один із Дванадцятьох, що Юдою зветься, ішов перед ними. І він підійшов до Ісуса, щоб поцілувати Його. Бо він знака їм дав був: кого я поцілую, то Він!

48 B ut Jesus said unto him, Judas, betrayest thou the Son of man with a kiss?

Ісус же промовив до нього: Чи оце поцілунком ти, Юдо, видаєш Сина Людського?

49 W hen those who were about him saw what would follow, they said unto him, Lord, shall we smite with the sword?

А ті, що були з Ним, як побачили, що має статись, сказали Йому: Господи, чи мечем нам не вдарити?

50 A nd one of them smote the slave of the prince of the priests and cut off his right ear.

І, один із них рубонув раба первосвященикового, та й відтяв праве вухо йому.

51 A nd Jesus answered and said, Suffer ye thus far. And he touched his ear and healed him.

Та Ісус відізвався й сказав: Лишіть, уже досить! І, доторкнувшись до вуха його, уздоровив його.

52 T hen Jesus said unto the princes of the priests and captains of the temple and the elders, who were come to him, Are ye come out as against a thief with swords and staves?

А до первосвящеників і влади сторожі храму та старших, що прийшли проти Нього, промовив Ісус: Немов на розбійника вийшли з мечами та киями...

53 W hen I was daily with you in the temple, ye stretched forth no hands against me; but this is your hour, and the power of darkness.

Як щоденно Я з вами у храмі бував, не піднесли на Мене ви рук. Та це ваша година тепер, і влада темряви...

54 ¶ Then they took him and led him and brought him into the house of the prince of the priests. And Peter followed afar off.

А схопивши Його, повели й привели у дім первосвященика. Петро ж здалека йшов слідкома.

55 A nd when they had kindled a fire in the midst of the hall and were set down together, Peter sat down among them.

Як розклали ж огонь серед двору, і вкупі сиділи, сидів і Петро поміж ними.

56 B ut a certain maid beheld him as he sat by the fire and earnestly looked upon him and said, This man was also with him.

А служниця одна його вгледіла, як сидів коло світла, і, придивившись до нього, сказала: І цей був із Ним!

57 A nd he denied him, saying, Woman, I know him not.

І відрікся від Нього він, твердячи: Не знаю я, жінко, Його!

58 A nd after a little while another saw him and said, Thou art also of them. And Peter said, Man, I am not.

Незабаром же другий побачив його та й сказав: І ти від отих. А Петро відказав: Ні, чоловіче!...

59 A nd about the space of one hour after, another confidently affirmed, saying, Of a truth this fellow also was with him, for he is a Galilaean.

І як часу минуло з годину, хтось інший твердив і казав: Поправді, і цей був із Ним, бо він галілеянин.

60 A nd Peter said, Man, I know not what thou sayest. And immediately while he yet spoke, the cock crew.

А Петро відказав: Чоловіче, не відаю, про що ти говориш... І зараз, як іще говорив він, півень заспівав.

61 T hen the Lord turned and looked upon Peter. And Peter remembered the word of the Lord how he had said unto him, Before the cock crows, thou shalt deny me three times.

І Господь обернувся й подививсь на Петра. А Петро згадав слово Господнє, як сказав Він йому: Перше, ніж заспіває півень, відречешся ти тричі від Мене.

62 A nd Peter went out and wept bitterly.

І, вийшовши звідти, він гірко заплакав!

63 ¶ And the men that held Jesus mocked him and smote him.

А люди, які ув'язнили Ісуса, знущалися з Нього та били.

64 A nd when they had blindfolded him, they struck him on the face and asked him, saying, Prophesy, who is it that smote thee?

І, закривши Його, вони били Його по обличчі, і питали Його, приговорюючи: Пророкуй, хто то вдарив Тебе?

65 A nd they spoke many other things blasphemously against him.

І багато інших богозневаг говорили на Нього вони...

66 A nd as soon as it was day, the elders of the people and the princes of the priests and the scribes came together and led him into their council, saying,

А коли настав день, то зібралися старші народу, первосвященики й книжники, і повели Його в синедріон свій,

67 A rt thou the Christ? tell us. And he said unto them, If I tell you, ye will not believe;

і казали: Коли Ти Христос, скажи нам. А Він їм відповів: Коли Я вам скажу, не повірите ви.

68 a nd if I also ask you, ye will not answer me nor let me go;

А коли й поспитаю вас Я, не дасте Мені відповіді.

69 b ut from now on the Son of man shall sit on the right hand of the power of God.

Незабаром Син Людський сидітиме по правиці сили Божої!

70 T hen they all said, Art thou then the Son of God? And he said unto them, Ye say that I AM.

Тоді всі запитали: То Ти Божий Син? А Він їм відповів: Самі кажете ви, що то Я...

71 A nd they said, What need we any further witness? for we ourselves have heard of his own mouth.

А вони відказали: Нащо потрібні ще свідки для нас? Бо ми чули самі з Його уст!