1 N ow the feast of unleavened bread drew nigh, which is called the Passover.

Наближалося ж свято Опрісноків, що Пасхою зветься.

2 A nd the chief priests and scribes sought how they might kill him; for they feared the people.

А первосвященики й книжники стали шукати, як би вбити Його, та боялись народу...

3 T hen entered Satan into Judas surnamed Iscariot, being of the number of the twelve.

Сатана ж увійшов у Юду, званого Іскаріот, одного з Дванадцятьох.

4 A nd he went his way, and communed with the chief priests and captains, how he might betray him unto them.

І він пішов, і почав умовлятися з первосвящениками та начальниками, як він видасть Його.

5 A nd they were glad, and covenanted to give him money.

Ті ж зраділи, і погодилися дати йому срібняків.

6 A nd he promised, and sought opportunity to betray him unto them in the absence of the multitude.

І він обіцяв, і шукав відповідного часу, щоб їм видати Його без народу...

7 T hen came the day of unleavened bread, when the passover must be killed.

І настав день Опрісноків, коли пасху приносити в жертву належало.

8 A nd he sent Peter and John, saying, Go and prepare us the passover, that we may eat.

І послав Він Петра та Івана, говорячи: Підіть, і приготуйте нам пасху, щоб її спожили ми.

9 A nd they said unto him, Where wilt thou that we prepare?

А вони запитали Його: Де Ти хочеш, щоб ми приготували?

10 A nd he said unto them, Behold, when ye are entered into the city, there shall a man meet you, bearing a pitcher of water; follow him into the house where he entereth in.

А Він їм відказав: Ось, як будете входити в місто, стріне вас чоловік, воду несучи у глекові, ідіть за ним аж до дому, куди він увійде.

11 A nd ye shall say unto the goodman of the house, The Master saith unto thee, Where is the guestchamber, where I shall eat the passover with my disciples?

І скажіть до господаря дому: Учитель питає тебе: Де кімната, в якій споживу зо Своїми учнями пасху?

12 A nd he shall shew you a large upper room furnished: there make ready.

І він вам покаже велику горницю вистелену: там приготуйте.

13 A nd they went, and found as he had said unto them: and they made ready the passover.

І вони відійшли, і знайшли, як Він їм говорив, і зачали там готувати пасху.

14 A nd when the hour was come, he sat down, and the twelve apostles with him.

А коли настав час, сів до столу, і апостоли з Ним.

15 A nd he said unto them, With desire I have desired to eat this passover with you before I suffer:

І промовив до них: Я дуже бажав спожити цю пасху із вами, перш ніж муки прийму.

16 f or I say unto you, I will not any more eat thereof, until it be fulfilled in the kingdom of God.

Бо кажу вам, що вже споживати не буду її, поки сповниться в Божому Царстві вона.

17 A nd he took the cup, and gave thanks, and said, Take this, and divide it among yourselves:

Узявши ж чашу, і вчинивши подяку, Він промовив: Візьміть її, і поділіть між собою.

18 f or I say unto you, I will not drink of the fruit of the vine, until the kingdom of God shall come.

Кажу ж вам, що віднині не питиму Я від оцього плоду виноградного, доки Божеє Царство не прийде.

19 A nd he took bread, and gave thanks, and brake it, and gave unto them, saying, This is my body which is given for you: this do in remembrance of me.

Узявши ж хліб і вчинивши подяку, поламав і дав їм, проказуючи: Це тіло Моє, що за вас віддається. Це чиніть на спомин про Мене!

20 L ikewise also the cup after supper, saying, This cup is the new testament in my blood, which is shed for you.

По вечері так само ж і чашу, говорячи: Оця чаша Новий Заповіт у Моїй крові, що за вас проливається.

21 B ut, behold, the hand of him that betrayeth me is with me on the table.

Та однак, за столом ось зо Мною рука Мого зрадника.

22 A nd truly the Son of man goeth, as it was determined: but woe unto that man by whom he is betrayed!

Бо Син Людський іде, як призначено; але горе тому чоловікові, хто Його видає!

23 A nd they began to enquire among themselves, which of them it was that should do this thing.

А вони почали між собою питати, котрий з них мав би це вчинити?

24 A nd there was also a strife among them, which of them should be accounted the greatest.

І сталось між ними й змагання, котрий з них уважатися має за більшого.

25 A nd he said unto them, The kings of the Gentiles exercise lordship over them; and they that exercise authority upon them are called benefactors.

Він же промовив до них: Царі народів панують над ними, а ті, що ними володіють, доброчинцями звуться.

26 B ut ye shall not be so: but he that is greatest among you, let him be as the younger; and he that is chief, as he that doth serve.

Але не так ви: хто найбільший між вами, нехай буде, як менший, а начальник як службовець.

27 F or whether is greater, he that sitteth at meat, or he that serveth? is not he that sitteth at meat? but I am among you as he that serveth.

Бо хто більший: чи той, хто сидить при столі, чи хто прислуговує? Чи не той, хто сидить при столі? А Я серед вас, як службовець.

28 Y e are they which have continued with me in my temptations.

Ви ж оті, що перетривали зо Мною в спокусах Моїх,

29 A nd I appoint unto you a kingdom, as my Father hath appointed unto me;

і Я вам заповітую Царство, як Отець Мій Мені заповів,

30 t hat ye may eat and drink at my table in my kingdom, and sit on thrones judging the twelve tribes of Israel.

щоб ви в Царстві Моїм споживали й пили за столом Моїм, і щоб ви на престолах засіли судити дванадцять племен Ізраїлевих.

31 A nd the Lord said, Simon, Simon, behold, Satan hath desired to have you, that he may sift you as wheat:

І промовив Господь: Симоне, Симоне, ось сатана жадав вас, щоб вас пересіяти, мов ту пшеницю.

32 b ut I have prayed for thee, that thy faith fail not: and when thou art converted, strengthen thy brethren.

Я ж молився за тебе, щоб не зменшилась віра твоя; ти ж колись, як навернешся, зміцни браттю свою!

33 A nd he said unto him, Lord, I am ready to go with thee, both into prison, and to death.

А той відказав Йому: Господи, я з Тобою готовий іти до в'язниці й на смерть!

34 A nd he said, I tell thee, Peter, the cock shall not crow this day, before that thou shalt thrice deny that thou knowest me.

Він же прорік: Говорю тобі, Петре, півень не заспіває сьогодні, як ти тричі зречешся, що не знаєш Мене...

35 A nd he said unto them, When I sent you without purse, and scrip, and shoes, lacked ye any thing? And they said, Nothing.

І Він їм сказав: Як Я вас посилав без калитки, і без торби, і без сандаль, чи вам бракувало чого? Вони ж відказали: Нічого.

36 T hen said he unto them, But now, he that hath a purse, let him take it, and likewise his scrip: and he that hath no sword, let him sell his garment, and buy one.

А тепер каже їм хто має калитку, нехай візьме, теж і торбу; хто ж не має, нехай продасть одіж свою та й купить меча.

37 F or I say unto you, that this that is written must yet be accomplished in me, And he was reckoned among the transgressors: for the things concerning me have an end.

Говорю бо Я вам, що виконатися на Мені має й це ось написане: До злочинців Його зараховано. Бо те, що про Мене, виконується.

38 A nd they said, Lord, behold, here are two swords. And he said unto them, It is enough.

І сказали вони: Господи, ось тут два мечі. А Він їм відказав: Досить!

39 A nd he came out, and went, as he was wont, to the mount of Olives; and his disciples also followed him.

І Він вийшов, і пішов за звичаєм на гору Оливну. А за Ним пішли учні Його.

40 A nd when he was at the place, he said unto them, Pray that ye enter not into temptation.

А прийшовши на місце, сказав їм: Моліться, щоб не впасти в спокусу.

41 A nd he was withdrawn from them about a stone’s cast, and kneeled down, and prayed,

А Він Сам, відійшовши від них, як докинути каменем, на коліна припав та й молився,

42 s aying, Father, if thou be willing, remove this cup from me: nevertheless not my will, but thine, be done.

благаючи: Отче, як волієш, пронеси мимо Мене цю чашу! Та проте не Моя, а Твоя нехай станеться воля!...

43 A nd there appeared an angel unto him from heaven, strengthening him.

І Ангол із неба з'явився до Нього, і додавав Йому сили.

44 A nd being in an agony he prayed more earnestly: and his sweat was as it were great drops of blood falling down to the ground.

А як був у смертельній тривозі, ще пильніш Він молився. І піт Його став, немов каплі крови, що спливали на землю...

45 A nd when he rose up from prayer, and was come to his disciples, he found them sleeping for sorrow,

І, підвівшись з молитви, Він до учнів прийшов, і знайшов їх, що спали з журби...

46 a nd said unto them, Why sleep ye? rise and pray, lest ye enter into temptation.

І промовив до них: Чого ви спите? Уставайте й моліться, щоб не впасти в спокусу!

47 A nd while he yet spake, behold a multitude, and he that was called Judas, one of the twelve, went before them, and drew near unto Jesus to kiss him.

І, коли Він іще говорив, ось народ з'явився, і один із Дванадцятьох, що Юдою зветься, ішов перед ними. І він підійшов до Ісуса, щоб поцілувати Його. Бо він знака їм дав був: кого я поцілую, то Він!

48 B ut Jesus said unto him, Judas, betrayest thou the Son of man with a kiss?

Ісус же промовив до нього: Чи оце поцілунком ти, Юдо, видаєш Сина Людського?

49 W hen they which were about him saw what would follow, they said unto him, Lord, shall we smite with the sword?

А ті, що були з Ним, як побачили, що має статись, сказали Йому: Господи, чи мечем нам не вдарити?

50 A nd one of them smote the servant of the high priest, and cut off his right ear.

І, один із них рубонув раба первосвященикового, та й відтяв праве вухо йому.

51 A nd Jesus answered and said, Suffer ye thus far. And he touched his ear, and healed him.

Та Ісус відізвався й сказав: Лишіть, уже досить! І, доторкнувшись до вуха його, уздоровив його.

52 T hen Jesus said unto the chief priests, and captains of the temple, and the elders, which were come to him, Be ye come out, as against a thief, with swords and staves?

А до первосвящеників і влади сторожі храму та старших, що прийшли проти Нього, промовив Ісус: Немов на розбійника вийшли з мечами та киями...

53 W hen I was daily with you in the temple, ye stretched forth no hands against me: but this is your hour, and the power of darkness.

Як щоденно Я з вами у храмі бував, не піднесли на Мене ви рук. Та це ваша година тепер, і влада темряви...

54 T hen took they him, and led him, and brought him into the high priest’s house. And Peter followed afar off.

А схопивши Його, повели й привели у дім первосвященика. Петро ж здалека йшов слідкома.

55 A nd when they had kindled a fire in the midst of the hall, and were set down together, Peter sat down among them.

Як розклали ж огонь серед двору, і вкупі сиділи, сидів і Петро поміж ними.

56 B ut a certain maid beheld him as he sat by the fire, and earnestly looked upon him, and said, This man was also with him.

А служниця одна його вгледіла, як сидів коло світла, і, придивившись до нього, сказала: І цей був із Ним!

57 A nd he denied him, saying, Woman, I know him not.

І відрікся від Нього він, твердячи: Не знаю я, жінко, Його!

58 A nd after a little while another saw him, and said, Thou art also of them. And Peter said, Man, I am not.

Незабаром же другий побачив його та й сказав: І ти від отих. А Петро відказав: Ні, чоловіче!...

59 A nd about the space of one hour after another confidently affirmed, saying, Of a truth this fellow also was with him: for he is a Galilæan.

І як часу минуло з годину, хтось інший твердив і казав: Поправді, і цей був із Ним, бо він галілеянин.

60 A nd Peter said, Man, I know not what thou sayest. And immediately, while he yet spake, the cock crew.

А Петро відказав: Чоловіче, не відаю, про що ти говориш... І зараз, як іще говорив він, півень заспівав.

61 A nd the Lord turned, and looked upon Peter. And Peter remembered the word of the Lord, how he had said unto him, Before the cock crow, thou shalt deny me thrice.

І Господь обернувся й подививсь на Петра. А Петро згадав слово Господнє, як сказав Він йому: Перше, ніж заспіває півень, відречешся ти тричі від Мене.

62 A nd Peter went out, and wept bitterly.

І, вийшовши звідти, він гірко заплакав!

63 A nd the men that held Jesus mocked him, and smote him.

А люди, які ув'язнили Ісуса, знущалися з Нього та били.

64 A nd when they had blindfolded him, they struck him on the face, and asked him, saying, Prophesy, who is it that smote thee?

І, закривши Його, вони били Його по обличчі, і питали Його, приговорюючи: Пророкуй, хто то вдарив Тебе?

65 A nd many other things blasphemously spake they against him.

І багато інших богозневаг говорили на Нього вони...

66 A nd as soon as it was day, the elders of the people and the chief priests and the scribes came together, and led him into their council, saying,

А коли настав день, то зібралися старші народу, первосвященики й книжники, і повели Його в синедріон свій,

67 A rt thou the Christ? tell us. And he said unto them, If I tell you, ye will not believe:

і казали: Коли Ти Христос, скажи нам. А Він їм відповів: Коли Я вам скажу, не повірите ви.

68 a nd if I also ask you, ye will not answer me, nor let me go.

А коли й поспитаю вас Я, не дасте Мені відповіді.

69 H ereafter shall the Son of man sit on the right hand of the power of God.

Незабаром Син Людський сидітиме по правиці сили Божої!

70 T hen said they all, Art thou then the Son of God? And he said unto them, Ye say that I am.

Тоді всі запитали: То Ти Божий Син? А Він їм відповів: Самі кажете ви, що то Я...

71 A nd they said, What need we any further witness? for we ourselves have heard of his own mouth.

А вони відказали: Нащо потрібні ще свідки для нас? Бо ми чули самі з Його уст!