1 T hen came he to Derbe and Lystra: and, behold, a certain disciple was there, named Timotheus, the son of a certain woman, which was a Jewess, and believed; but his father was a Greek:

І прибув він у Дервію й Лістру. І ото був там один учень, на ім'я Тимофій, син наверненої однієї юдеянки, а батько був геллен.

2 w hich was well reported of by the brethren that were at Lystra and Iconium.

Добре свідоцтво про нього давали брати, що були в Лістрі та в Іконії.

3 H im would Paul have to go forth with him; and took and circumcised him because of the Jews which were in those quarters: for they knew all that his father was a Greek.

Павло захотів його взяти з собою, і, взявши, обрізав його через юдеїв, що були в тих місцях, бо всі знали про батька його, що був геллен.

4 A nd as they went through the cities, they delivered them the decrees for to keep, that were ordained of the apostles and elders which were at Jerusalem.

Як міста ж переходили, то їм передавали, щоб вони берегли оті постанови, які видали в Єрусалимі апостоли та старші.

5 A nd so were the churches established in the faith, and increased in number daily.

А Церкви зміцнювалися в вірі, і щоденно зростали кількістю.

6 N ow when they had gone throughout Phrygia and the region of Galatia, and were forbidden of the Holy Ghost to preach the word in Asia,

А що Дух Святий їм не звелів провіщати слово в Азії, то вони перейшли через Фрігію та через країну галатську.

7 a fter they were come to Mysia, they assayed to go into Bithynia: but the Spirit suffered them not.

Дійшовши ж до Мізії, хотіли піти до Вітінії, та їм не дозволив Дух Ісусів.

8 A nd they passing by Mysia came down to Troas.

Обминувши ж Мізію, прибули до Троади.

9 A nd a vision appeared to Paul in the night; There stood a man of Macedonia, and prayed him, saying, Come over into Macedonia, and help us.

І Павлові з'явилось видіння вночі: якийсь македонянин став перед ним і благав його, кажучи: Прийди в Македонію, і нам поможи!

10 A nd after he had seen the vision, immediately we endeavoured to go into Macedonia, assuredly gathering that the Lord had called us for to preach the gospel unto them.

Як побачив він це видіння, то ми зараз хотіли піти в Македонію, зрозумівши, що Господь нас покликав звіщати їм Євангелію.

11 T herefore loosing from Troas, we came with a straight course to Samothracia, and the next day to Neapolis;

Тож відпливши з Троади, прибули ми навпрост у Самотракію, а другого дня до Неаполя,

12 a nd from thence to Philippi, which is the chief city of that part of Macedonia, and a colony: and we were in that city abiding certain days.

звідтіля ж у Филипи, що є перше місто-осада в тій частині Македонії. І пробули ми в цім місті днів кілька.

13 A nd on the sabbath we went out of the city by a river side, where prayer was wont to be made; and we sat down, and spake unto the women which resorted thither.

Дня ж суботнього вийшли ми з міста над річку, де, за звичаєм, було місце молитви, і, посідавши, розмовляли з жінками, що посходились.

14 A nd a certain woman named Lydia, a seller of purple, of the city of Thyatira, which worshipped God, heard us: whose heart the Lord opened, that she attended unto the things which were spoken of Paul.

Прислухалася й жінка одна, що звалася Лідія, купчиха кармазином з міста Тіятір, що Бога вона шанувала. Господь же їй серце відкрив, щоб уважати на те, що Павло говорив.

15 A nd when she was baptized, and her household, she besought us, saying, If ye have judged me to be faithful to the Lord, come into my house, and abide there. And she constrained us.

А коли охристилась вона й її дім, то благала нас, кажучи: Якщо ви признали, що вірна я Господеві, то прийдіть до господи моєї й живіть. І змусила нас.

16 A nd it came to pass, as we went to prayer, a certain damsel possessed with a spirit of divination met us, which brought her masters much gain by soothsaying:

І сталось, як ми йшли на молитву, то нас перестріла служниця одна, що мала віщунського духа, яка ворожбитством давала великий прибуток панам своїм.

17 t he same followed Paul and us, and cried, saying, These men are the servants of the most high God, which shew unto us the way of salvation.

Вона йшла слідкома за Павлом та за нами, і кричала, говорячи: Оці люди це раби Всевишнього Бога, що вам провіщають дорогу спасіння!

18 A nd this did she many days. But Paul, being grieved, turned and said to the spirit, I command thee in the name of Jesus Christ to come out of her. And he came out the same hour.

І багато днів вона це робила. І обуривсь Павло, і, обернувшись, промовив до духа: У Ім'я Ісуса Христа велю я тобі вийди з неї! І того часу той вийшов.

19 A nd when her masters saw that the hope of their gains was gone, they caught Paul and Silas, and drew them into the marketplace unto the rulers,

А пани її, бачивши, що пропала надія на їхній прибуток, схопили Павла й Силу, і потягли їх на ринок до старших.

20 a nd brought them to the magistrates, saying, These men, being Jews, do exceedingly trouble our city,

Коли ж їх привели до начальників, то сказали: Ці люди, юдеї, наше місто бунтують,

21 a nd teach customs, which are not lawful for us to receive, neither to observe, being Romans.

і навчають звичаїв, яких нам, римлянам, не годиться приймати, ані виконувати.

22 A nd the multitude rose up together against them: and the magistrates rent off their clothes, and commanded to beat them.

І натовп піднявся на них. А начальники здерли одежу із них, та звеліли їх різками сікти.

23 A nd when they had laid many stripes upon them, they cast them into prison, charging the jailor to keep them safely:

І, завдавши багато їм ран, посадили в в'язницю, наказавши в'язничному дозорцеві, щоб їх пильно стеріг.

24 w ho, having received such a charge, thrust them into the inner prison, and made their feet fast in the stocks.

Одержавши такого наказа, той їх повкидав до внутрішньої в'язниці, а їхні ноги забив у колоди.

25 A nd at midnight Paul and Silas prayed, and sang praises unto God: and the prisoners heard them.

А північної пори Павло й Сила молилися, і Богові співали, а ув'язнені слухали їх.

26 A nd suddenly there was a great earthquake, so that the foundations of the prison were shaken: and immediately all the doors were opened, and every one’s bands were loosed.

І ось нагло повстало велике трясіння землі, аж основи в'язничні були захиталися! І повідчинялися зараз усі двері, а кайдани з усіх поспадали...

27 A nd the keeper of the prison awaking out of his sleep, and seeing the prison doors open, he drew out his sword, and would have killed himself, supposing that the prisoners had been fled.

Як прокинувся ж сторож в'язничний, і побачив відчинені двері в'язниці, то витяг меча та й хотів себе вбити, мавши думку, що повтікали ув'язнені.

28 B ut Paul cried with a loud voice, saying, Do thyself no harm: for we are all here.

А Павло скрикнув голосом гучним, говорячи: Не чини собі жодного зла, бо всі ми ось тут!

29 T hen he called for a light, and sprang in, and came trembling, and fell down before Paul and Silas,

Зажадавши ж той світла, ускочив, і тремтячий припав до Павла та до Сили.

30 a nd brought them out, and said, Sirs, what must I do to be saved?

І вивів їх звідти й спитав: Добродії! Що треба робити мені, щоб спастися?

31 A nd they said, Believe on the Lord Jesus Christ, and thou shalt be saved, and thy house.

А вони відказали: Віруй в Господа Ісуса, і будеш спасений ти сам та твій дім.

32 A nd they spake unto him the word of the Lord, and to all that were in his house.

І Слово Господнє звіщали йому та й усім, хто був у домі його.

33 A nd he took them the same hour of the night, and washed their stripes; and was baptized, he and all his, straightway.

І сторож забрав їх того ж часу вночі, їхні рани обмив, і охристився негайно він сам та його всі домашні.

34 A nd when he had brought them into his house, he set meat before them, and rejoiced, believing in God with all his house.

І він їх запровадив до дому свого, і поживу поставив, і радів із усім домом своїм, що ввірував у Бога.

35 A nd when it was day, the magistrates sent the serjeants, saying, Let those men go.

А коли настав день, то прислали начальники слуг поліційних, наказуючи: Відпусти тих людей!

36 A nd the keeper of the prison told this saying to Paul, The magistrates have sent to let you go: now therefore depart, and go in peace.

І сказав той в'язничний дозорець слова ці Павлові: що прислали начальники, щоб вас відпустити. Отож, вийдіть тепер та й з миром ідіть!

37 B ut Paul said unto them, They have beaten us openly uncondemned, being Romans, and have cast us into prison; and now do they thrust us out privily? nay verily; but let them come themselves and fetch us out.

А Павло відказав їм: Нас, римлян, незасуджених, різками сікли прилюдно, і до в'язниці всадили, а тепер нас таємно виводять? Але ні! Хай вони самі прийдуть, та й виведуть нас!

38 A nd the serjeants told these words unto the magistrates: and they feared, when they heard that they were Romans.

Ці ж слова поліційні слуги донесли начальникам. А ті налякались, почувши, що римляни вони.

39 A nd they came and besought them, and brought them out, and desired them to depart out of the city.

І прийшли, та їх перепросили, а вивівши, благали, щоб із міста пішли.

40 A nd they went out of the prison, and entered into the house of Lydia: and when they had seen the brethren, they comforted them, and departed.

І, вийшовши з в'язниці, прибули вони до Лідії, а з братами побачившись, потішили їх та й пішли.