1 M en, brethren, and fathers, hear ye my defence which I make now unto you.

Мужі-браття й батьки! Послухайте ось тепер виправдання мого перед вами!

2 ( And when they heard that he spake in the Hebrew tongue to them, they kept the more silence: and he saith,)

Як зачули ж вони, що до них він говорить єврейською мовою, то тиша ще більша настала. А він промовляв:

3 I am verily a man which am a Jew, born in Tarsus, a city in Cilicia, yet brought up in this city at the feet of Gamaliel, and taught according to the perfect manner of the law of the fathers, and was zealous toward God, as ye all are this day.

Я юдеянин, що родився в кілікійському Тарсі, а вихований у цім місті, у ніг Гамаліїла докладно навчений Закону отців; горливець я Божий, як і всі ви сьогодні.

4 A nd I persecuted this way unto the death, binding and delivering into prisons both men and women.

Переслідував я аж до смерти цю путь, і в'язав, і до в'язниці вкидав чоловіків і жінок,

5 A s also the high priest doth bear me witness, and all the estate of the elders: from whom also I received letters unto the brethren, and went to Damascus, to bring them which were there bound unto Jerusalem, for to be punished.

як засвідчить про мене первосвященик та вся старшина. Я від них був узяв навіть листи на братів, і пішов до Дамаску, щоб тамтешніх зв'язати й привести до Єрусалиму на кару.

6 A nd it came to pass, that, as I made my journey, and was come nigh unto Damascus about noon, suddenly there shone from heaven a great light round about me.

І сталося, як у дорозі я був, і наближавсь до Дамаску опівдня, то ось мене нагло осяяло світло велике з неба!

7 A nd I fell unto the ground, and heard a voice saying unto me, Saul, Saul, why persecutest thou me?

І я повалився на землю, і голос почув, що мені говорив: Савле, Савле, чому ти Мене переслідуєш?

8 A nd I answered, Who art thou, Lord? And he said unto me, I am Jesus of Nazareth, whom thou persecutest.

А я запитав: Хто Ти, Господи? А Він мені відказав: Я Ісус Назарянин, що Його переслідуєш ти...

9 A nd they that were with me saw indeed the light, and were afraid; but they heard not the voice of him that spake to me.

А ті, що зо мною були, правда, бачили світло, але не почули вони того голосу, що мені говорив.

10 A nd I said, What shall I do, Lord? And the Lord said unto me, Arise, and go into Damascus; and there it shall be told thee of all things which are appointed for thee to do.

А я запитав: Що я, Господи, маю робити? Господь же до мене промовив: Уставай та й іди до Дамаску, а там тобі скажуть про все, що тобі призначено робити.

11 A nd when I could not see for the glory of that light, being led by the hand of them that were with me, I came into Damascus.

А від ясности світла того невидющим я став... І присутні зо мною за руку мене повели, і до Дамаску прибув я.

12 A nd one Ananias, a devout man according to the law, having a good report of all the Jews which dwelt there,

А один муж Ананій, у Законі побожний, що добре свідоцтво про нього дають усі юдеї в Дамаску,

13 c ame unto me, and stood, and said unto me, Brother Saul, receive thy sight. And the same hour I looked up upon him.

до мене прибув, і, ставши, промовив мені: Савле брате, стань видющий! І я хвилі тієї побачив його...

14 A nd he said, The God of our fathers hath chosen thee, that thou shouldest know his will, and see that Just One, and shouldest hear the voice of his mouth.

І озвавсь він до мене: Бог отців наших вибрав тебе, щоб ти волю Його зрозумів, і щоб бачив ти Праведника, і почув голос із уст Його.

15 F or thou shalt be his witness unto all men of what thou hast seen and heard.

Бо будеш ти свідком Йому перед усіма людьми про оте, що ти бачив та чув!

16 A nd now why tarriest thou? arise, and be baptized, and wash away thy sins, calling on the name of the Lord.

А тепер чого гаєшся? Уставай й охристися, і обмий гріхи свої, прикликавши Ймення Його!

17 A nd it came to pass, that, when I was come again to Jerusalem, even while I prayed in the temple, I was in a trance;

І сталось, як вернувся я в Єрусалим, і молився у храмі, то в захоплення впав я,

18 a nd saw him saying unto me, Make haste, and get thee quickly out of Jerusalem: for they will not receive thy testimony concerning me.

і побачив Його, що до мене сказав: Поспіши, і піди хутчій з Єрусалиму, бо не приймуть свідоцтва твого про Мене...

19 A nd I said, Lord, they know that I imprisoned and beat in every synagogue them that believed on thee:

А я відказав: Самі вони, Господи, знають, що я до в'язниць садовив та бив по синагогах отих, хто вірував у Тебе.

20 a nd when the blood of thy martyr Stephen was shed, I also was standing by, and consenting unto his death, and kept the raiment of them that slew him.

А коли лилась кров Твого свідка Степана, то сам я стояв та вбивство його похваляв, і одежу вбивців його сторожив...

21 A nd he said unto me, Depart: for I will send thee far hence unto the Gentiles.

Але Він до мене промовив: Іди, бо пошлю Я далеко тебе, до поган!

22 A nd they gave him audience unto this word, and then lifted up their voices, and said, Away with such a fellow from the earth: for it is not fit that he should live.

І аж до слова цього його слухали. Аж ось піднесли вони голос свій, гукаючи: Геть такого з землі, бо жити йому не годиться!...

23 A nd as they cried out, and cast off their clothes, and threw dust into the air,

І як вони верещали, і одежу шпурляли, і кидали порох у повітря,

24 t he chief captain commanded him to be brought into the castle, and bade that he should be examined by scourging; that he might know wherefore they cried so against him.

то звелів тисяцький у фортецю його відвести, і звелів бичуванням його допитати, щоб довідатися, з якої причини на нього вони так кричали.

25 A nd as they bound him with thongs, Paul said unto the centurion that stood by, Is it lawful for you to scourge a man that is a Roman, and uncondemned?

І як його розтягли для ремінних бичів, то Павло сказав сотникові, що стояв: Хіба бичувати дозволено вам громадянина римського та ще й незасудженого?

26 W hen the centurion heard that, he went and told the chief captain, saying, Take heed what thou doest: for this man is a Roman.

Якже сотник це почув, то подався до тисяцького, і завідомив, говорячи: Що хочеш робити? Бож римлянин цей чоловік!

27 T hen the chief captain came, and said unto him, Tell me, art thou a Roman? He said, Yea.

Підійшов тоді тисяцький, та й поспитався його: Скажи мені, чи ти римлянин? А він: Так! відказав.

28 A nd the chief captain answered, With a great sum obtained I this freedom. And Paul said, But I was free born.

Відповів на те тисяцький: За великі гроші громадянство оце я набув... А Павло відказав: А я в нім і родився!

29 T hen straightway they departed from him which should have examined him: and the chief captain also was afraid, after he knew that he was a Roman, and because he had bound him.

І відступили негайно від нього оті, що хотіли допитувати його. І злякався тисяцький, довідавшись, що той римлянин, і що він ізв'язав був його.

30 O n the morrow, because he would have known the certainty wherefore he was accused of the Jews, he loosed him from his bands, and commanded the chief priests and all their council to appear, and brought Paul down, and set him before them.

А другого дня, бажавши довідатись правди, у чому юдеї його оскаржають, він звільнив його та звелів, щоб зібралися первосвященики та ввесь синедріон. І він вивів Павла, і поставив його перед ними.