1 ` Men, brethren, and fathers, hear my defence now unto you;' --

Мужі-браття й батьки! Послухайте ось тепер виправдання мого перед вами!

2 a nd they having heard that in the Hebrew dialect he was speaking to them, gave the more silence, and he saith, --

Як зачули ж вони, що до них він говорить єврейською мовою, то тиша ще більша настала. А він промовляв:

3 ` I, indeed, am a man, a Jew, having been born in Tarsus of Cilicia, and brought up in this city at the feet of Gamaliel, having been taught according to the exactitude of a law of the fathers, being zealous of God, as all ye are to-day.

Я юдеянин, що родився в кілікійському Тарсі, а вихований у цім місті, у ніг Гамаліїла докладно навчений Закону отців; горливець я Божий, як і всі ви сьогодні.

4 ` And this way I persecuted unto death, binding and delivering up to prisons both men and women,

Переслідував я аж до смерти цю путь, і в'язав, і до в'язниці вкидав чоловіків і жінок,

5 a s also the chief priest doth testify to me, and all the eldership; from whom also having received letters unto the brethren, to Damascus, I was going on, to bring also those there bound to Jerusalem that they might be punished,

як засвідчить про мене первосвященик та вся старшина. Я від них був узяв навіть листи на братів, і пішов до Дамаску, щоб тамтешніх зв'язати й привести до Єрусалиму на кару.

6 a nd it came to pass, in my going on and coming nigh to Damascus, about noon, suddenly out of the heaven there shone a great light round about me,

І сталося, як у дорозі я був, і наближавсь до Дамаску опівдня, то ось мене нагло осяяло світло велике з неба!

7 I fell also to the ground, and I heard a voice saying to me, Saul, Saul, why me dost thou persecute?

І я повалився на землю, і голос почув, що мені говорив: Савле, Савле, чому ти Мене переслідуєш?

8 ` And I answered, Who art thou, Lord? and he said unto me, I am Jesus the Nazarene whom thou dost persecute --

А я запитав: Хто Ти, Господи? А Він мені відказав: Я Ісус Назарянин, що Його переслідуєш ти...

9 a nd they who are with me the light did see, and became afraid, and the voice they heard not of him who is speaking to me --

А ті, що зо мною були, правда, бачили світло, але не почули вони того голосу, що мені говорив.

10 a nd I said, What shall I do, Lord? and the Lord said unto me, Having risen, go on to Damascus, and there it shall be told thee concerning all things that have been appointed for thee to do.

А я запитав: Що я, Господи, маю робити? Господь же до мене промовив: Уставай та й іди до Дамаску, а там тобі скажуть про все, що тобі призначено робити.

11 ` And when I did not see from the glory of that light, being led by the hand by those who are with me, I came to Damascus,

А від ясности світла того невидющим я став... І присутні зо мною за руку мене повели, і до Дамаску прибув я.

12 a nd a certain one, Ananias, a pious man according to the law, being testified to by all the Jews dwelling,

А один муж Ананій, у Законі побожний, що добре свідоцтво про нього дають усі юдеї в Дамаску,

13 h aving come unto me and stood by, said to me, Saul, brother, look up; and I the same hour did look up to him;

до мене прибув, і, ставши, промовив мені: Савле брате, стань видющий! І я хвилі тієї побачив його...

14 a nd he said, The God of our fathers did choose thee beforehand to know His will, and to see the Righteous One, and to hear a voice out of his mouth,

І озвавсь він до мене: Бог отців наших вибрав тебе, щоб ти волю Його зрозумів, і щоб бачив ти Праведника, і почув голос із уст Його.

15 b ecause thou shalt be his witness unto all men of what thou hast seen and heard;

Бо будеш ти свідком Йому перед усіма людьми про оте, що ти бачив та чув!

16 a nd now, why tarriest thou? having risen, baptize thyself, and wash away thy sins, calling upon the name of the Lord.

А тепер чого гаєшся? Уставай й охристися, і обмий гріхи свої, прикликавши Ймення Його!

17 ` And it came to pass when I returned to Jerusalem, and while I was praying in the temple, I came into a trance,

І сталось, як вернувся я в Єрусалим, і молився у храмі, то в захоплення впав я,

18 a nd I saw him saying to me, Haste and go forth in haste out of Jerusalem, because they will not receive thy testimony concerning me;

і побачив Його, що до мене сказав: Поспіши, і піди хутчій з Єрусалиму, бо не приймуть свідоцтва твого про Мене...

19 a nd I said, Lord, they -- they know that I was imprisoning and was scourging in every synagogue those believing on thee;

А я відказав: Самі вони, Господи, знають, що я до в'язниць садовив та бив по синагогах отих, хто вірував у Тебе.

20 a nd when the blood of thy witness Stephen was being poured forth, I also was standing by and assenting to his death, and keeping the garments of those putting him to death;

А коли лилась кров Твого свідка Степана, то сам я стояв та вбивство його похваляв, і одежу вбивців його сторожив...

21 a nd he said unto me, Go, because to nations far off I will send thee.'

Але Він до мене промовив: Іди, бо пошлю Я далеко тебе, до поган!

22 A nd they were hearing him unto this word, and they lifted up their voice, saying, `Away from the earth with such an one; for it is not fit for him to live.'

І аж до слова цього його слухали. Аж ось піднесли вони голос свій, гукаючи: Геть такого з землі, бо жити йому не годиться!...

23 A nd they crying out and casting up their garments, and throwing dust into the air,

І як вони верещали, і одежу шпурляли, і кидали порох у повітря,

24 t he chief captain commanded him to be brought into the castle, saying, `By scourges let him be examined;' that he might know for what cause they were crying so against him.

то звелів тисяцький у фортецю його відвести, і звелів бичуванням його допитати, щоб довідатися, з якої причини на нього вони так кричали.

25 A nd as he was stretching him with the thongs, Paul said unto the centurion who was standing by, `A man, a Roman, uncondemned -- is it lawful to you to scourge;'

І як його розтягли для ремінних бичів, то Павло сказав сотникові, що стояв: Хіба бичувати дозволено вам громадянина римського та ще й незасудженого?

26 a nd the centurion having heard, having gone near to the chief captain, told, saying, `Take heed what thou art about to do, for this man is a Roman;'

Якже сотник це почув, то подався до тисяцького, і завідомив, говорячи: Що хочеш робити? Бож римлянин цей чоловік!

27 a nd the chief captain having come near, said to him, `Tell me, art thou a Roman?' and he said, `Yes;'

Підійшов тоді тисяцький, та й поспитався його: Скажи мені, чи ти римлянин? А він: Так! відказав.

28 a nd the chief captain answered, `I, with a great sum, did obtain this citizenship;' but Paul said, `But I have been even born.'

Відповів на те тисяцький: За великі гроші громадянство оце я набув... А Павло відказав: А я в нім і родився!

29 I mmediately, therefore, they departed from him who are about to examine him, and the chief captain also was afraid, having learned that he is a Roman, and because he had bound him,

І відступили негайно від нього оті, що хотіли допитувати його. І злякався тисяцький, довідавшись, що той римлянин, і що він ізв'язав був його.

30 a nd on the morrow, intending to know the certainty wherefore he is accused by the Jews, he did loose him from the bonds, and commanded the chief priests and all their sanhedrim to come, and having brought down Paul, he set before them.

А другого дня, бажавши довідатись правди, у чому юдеї його оскаржають, він звільнив його та звелів, щоб зібралися первосвященики та ввесь синедріон. І він вивів Павла, і поставив його перед ними.