1 O n my couch by night, I sought him whom my soul hath loved; I sought him, and I found him not!

По ночах на ложі своїм я шукала того, кого покохала душа моя... Шукала його, та його не знайшла...

2 - - Pray, let me rise, and go round the city, In the streets and in the broad places, I seek him whom my soul hath loved! -- I sought him, and I found him not.

Хай устану й нехай я пройдуся по місті, хай на вулицях та на майданах того пошукаю, кого покохала душа моя! Шукала його, та його не знайшла...

3 T he watchmen have found me, (Who are going round about the city), `Him whom my soul have loved saw ye?'

Спіткали мене сторожі, що по місті проходять... Чи не бачили часом того, кого покохала душа моя?

4 B ut a little I passed on from them, Till I found him whom my soul hath loved! I seized him, and let him not go, Till I brought him in unto the house of my mother -- And the chamber of her that conceived me.

Небагато пройшла я від них, та й знайшла я того, кого покохала душа моя: схопила його, й не пустила його, аж поки його не ввела у дім неньки своєї, та в кімнату тієї, що в утробі носила мене!...

5 I have adjured you, daughters of Jerusalem, By the roes or by the hinds of the field, Stir not up nor wake the love till she please!

Заклинаю я вас, дочки єрусалимські, газелями чи польовими оленями, щоб ви не сполохали, щоб не збудили кохання, аж доки йому до вподоби!...

6 W ho this coming up from the wilderness, Like palm-trees of smoke, Perfumed myrrh and frankincense, From every powder of the merchant?

Хто вона, що виходить із пустині, немов стовпи диму, окурена миррою й ладаном, всілякими пахощами продавця?

7 L o, his couch, that Solomon's, Sixty mighty ones around it, Of the mighty of Israel,

Ось ложе його, Соломонове, шістдесят лицарів навколо нього, із лицарів славних Ізраїлевих!

8 A ll of them holding sword, taught of battle, Each his sword by his thigh, for fear at night.

Усі вони мають меча, усі вправні в бою, кожен має свого меча при своєму стегні проти страху нічного.

9 A palanquin king Solomon made for himself, Of the wood of Lebanon,

Ноші зробив собі цар Соломон із ливанських дерев:

10 I ts pillars he made of silver, Its bottom of gold, its seat of purple, Its midst lined love, By the daughters of Jerusalem.

стовпці їхні зробив він із срібла, а їхне опертя золоте, пурпурове сидіння, їхня середина вистелена коханням дочок єрусалимських!...

11 G o forth, and look, ye daughters of Zion, On king Solomon, with the crown, With which his mother crowned him, In the day of his espousals, And in the day of the joy of his heart!

Підіть і побачте, о дочки сіонські, царя Соломона в вінку, що ним мати його увінчала його в день весілля його та в день радости серця його!