1 L et me sing, I pray you, for my beloved, A song of my beloved as to his vineyard: My beloved hath a vineyard in a fruitful hill,

Заспіваю ж я вам про Свойого Улюбленого пісню любовну про Його виноградника! На плодючому версі гори виноградника мав був Мій Приятель.

2 A nd he fenceth it, and casteth out its stones, And planteth it a choice vine, And buildeth a tower in its midst, And also a wine press hath hewn out in it, And he waiteth for the yielding of grapes, And it yieldeth bad ones!

І обкопав Він його, й від каміння очистив його, і виноградом добірним його засадив, і башту поставив посеред його, і витесав у ньому чавило, і чекав, що родитиме він виноград, та він уродив дикі ягоди!

3 A nd now, O inhabitant of Jerusalem, and man of Judah, Judge, I pray you, between me and my vineyard.

Тепер же ти, єрусалимський мешканче та мужу юдейський, розсудіть но між Мною й Моїм виноградником:

4 W hat -- to do still to my vineyard, That I have not done in it! Wherefore, I waited to the yielding of grapes, And it yieldeth bad ones!

що ще можна вчинити було для Мого виноградника, але Я не зробив того в ньому? Чому Я чекав, що родитиме він виноград, а він уродив дикі ягоди?

5 A nd now, pray, let me cause you to know, That which I am doing to my vineyard, To turn aside its hedge, And it hath been for consumption, To break down its wall, And it hath been for a treading-place.

А тепер завідомлю Я вас, що зроблю для Свого виноградника: живопліт його викину, і він буде на знищення, горожу його розвалю, і він на потоптання буде,

6 A nd I make it a waste, It is not pruned, nor arranged, And gone up have brier and thorn, And on the thick clouds I lay a charge, From raining upon it rain.

зроблю Я загубу йому, він не буде обтинаний ані підсапуваний, і виросте терня й будяччя на ньому, а хмарам звелю, щоб дощу не давали на нього!

7 B ecause the vineyard of Jehovah of Hosts the house of Israel, And the man of Judah His pleasant plant, And He waiteth for judgment, and lo, oppression, For righteousness, and lo, a cry.

Бо виноградник Господа Саваота то Ізраїлів дім, а муж Юди коханий Його саджанець. Сподівавсь правосуддя, та ось кроволиття, сподівавсь справедливости Він, та ось зойк...

8 W o those joining house to house, Field to field they bring near, till there is no place, And ye have been settled by yourselves In the midst of the land!

Горе тим, що долучують дома до дому, а поле до поля приточують, аж місця бракує для інших, так ніби самі сидите серед краю!

9 B y the weapons of Jehovah of Hosts Do not many houses a desolation become? Great and good without inhabitant!

В мої уші сказав був Господь Саваот: Направду, багато домів попустошені будуть, великі та добрі, і не буде мешканця для них.

10 F or ten acres of vineyard do yield one bath, And an homer of seed yieldeth an ephah.

Бо десять загонів землі виноградника бата одного вродять, а насіння одного хомера породить ефу.

11 W o those rising early in the morning, Strong drink they pursue! Tarrying in twilight, wine inflameth them!

Горе тим, що встають рано вранці і женуть за напоєм п'янким, і тривають при нім аж до вечора, щоб вином розпалятись!

12 A nd harp, and psaltery, tabret, and pipe, And wine, have been their banquets, And the work of Jehovah they behold not, Yea, the work of His hands they have not seen.

І сталася цитра та арфа, бубон та сопілка й вино за їхню гулянку, а на діло Господнє не дивляться, не вбачають Його чину рук.

13 T herefore my people removed without knowledge, And its honourable ones are famished, And its multitude dried up of thirst.

Тому піде народ Мій на вигнання непередбачено, і вельможі його голодуватимуть, а натовп його висохне з прагнення...

14 T herefore hath Sheol enlarged herself, And hath opened her mouth without limit. And gone down hath its honour, and its multitude, And its noise, and its exulting one -- into her.

Тому то розширив шеол пожадливість свою і безмірно розкрив свою пащу, і зійде до нього його пишнота, і його натовп, і гуркіт його, й ті, що тішаться в ньому.

15 A nd bowed down is the low, and humbled the high, And the eyes of the haughty become low,

І людина понижиться, і упокориться муж, а очі високих поникнуть,

16 A nd Jehovah of Hosts is high in judgment, And the Holy God sanctified in righteousness,

а Господь Саваот возвеличиться в суді, і Бог Святий виявить святість Свою в справедливості!

17 A nd fed have lambs according to their leading, And waste places of the fat ones Do sojourners consume.

І пастися будуть овечки, немов би на луці своїй, а зоставлене з ситих чужі поїдять.

18 W o those drawing out iniquity with cords of vanity, And as thick ropes of the cart -- sin.

Горе тим, що вину притягають до себе шнурами марноти, а гріх як мотуззям від воза,

19 W ho are saying, `Let Him hurry, Let Him hasten His work, that we may see, And let the counsel of the Holy One of Israel Draw near and come, and we know.'

та кажуть: Хай квапиться Він, хай принаглить Свій чин, щоб ми бачили, а постанова Святого Ізраїлевого хай наблизиться і нехай прийде і пізнаємо ми!

20 W o those saying to evil `good,' And to good `evil,' Putting darkness for light, and light for darkness, Putting bitter for sweet, and sweet for bitter.

Горе тим, що зло називають добром, а добро злом, що ставлять темноту за світло, а світло за темряву, що ставлять гірке за солодке, а солодке за гірке!

21 W o the wise in their own eyes, And -- before their own faces -- intelligent!

Горе мудрим у власних очах та розумним перед собою самим!

22 W o the mighty to drink wine, And men of strength to mingle strong drink.

Горе тим, що хоробрі винце попивати, і силачі на мішання п'янкого напою,

23 D eclaring righteous the wicked for a bribe, And the righteousness of the righteous They turn aside from him.

що несправедливого чинять в суді за хабар справедливим, а праведність праведного усувають від нього...

24 T herefore, as a tongue of fire devoureth stubble, And flaming hay falleth, Their root is as muck, And their flower as dust goeth up. Because they have rejected the law of Jehovah of Hosts, And the saying of the Holy One of Israel despised.

Тому, як огненний язик пожирає стерню, а від полум'я никне трава, отак спорохнявіє корінь у них, і рознесеться їхній цвіт, немов курява, бо від себе відкинули Закон Господа Саваота, і знехтували вони слово Святого Ізраїлевого!

25 T herefore hath the anger of Jehovah burned among His people, And He stretcheth out His hand against it, And smiteth it, and the mountains tremble, And their carcase is as filth in the midst of the out-places. With all this His anger did not turn back, And still His hand is stretched out!

Тому запалився гнів Господа на народ Його, і на нього Він витягнув руку Свою, та й уразив його: і захиталися гори, і сталось їхнього трупу, як сміття серед вулиць!... При цьому всьому не відвернувсь Його гнів, і витягнена ще рука Його!

26 A nd He lifted up an ensign to nations afar off, And hissed to it from the end of the earth, And lo, with haste, swift it cometh.

І підійме прапора народу здалека, і засвище йому з кінця краю, і прийде він хутко та легко,

27 T here is none weary, nor stumbling in it, It doth not slumber, nor sleep, Nor opened hath been the girdle of its loins, Nor drawn away the latchet of its sandals.

немає між ними утомленого та такого, який би спіткнувся! Не дримає ніхто і не спить, а пояс із стегон його не здіймається та не зривається шнур при взутті його.

28 W hose arrows sharp, and all its bows bent, Hoofs of its horses as flint have been reckoned, And its wheels as a hurricane!

Його стріли погострені, і всі луки його понатягувані. Копита у коней його немов кремінь вважаються, а колеса його немов вихор.

29 I ts roaring like a lioness, It roareth like young lions, And it howleth, and seizeth prey, And carrieth away safely, and there is none delivering.

Його рик як левиці, і він заричить, немов ті левчуки, і він загарчить, і здобич ухопить, й її понесе, і ніхто не врятує!

30 A nd it howleth against it in that day as the howling of a sea, And it hath looked attentively to the land, And lo, darkness -- distress, And light hath been darkened by its abundance!

І на нього ревітиме він того дня, як те море реве... І погляне на землю, а там густа темрява, і світло померкло у хмарах її...