1 A nd Jacob hath gone on his way, and messengers of God come upon him;

(32-2) А Яків пішов на дорогу свою. І спіткали його Божі Анголи.

2 a nd Jacob saith, when he hath seen them, `This the camp of God;' and he calleth the name of that place `Two Camps.'

(32-3) І Яків сказав, коли їх побачив: Це Божий табір! І він назвав ім'я тому місцю: Маханаїм.

3 A nd Jacob sendeth messengers before him unto Esau his brother, towards the land of Seir, the field of Edom,

(32-4) І послав Яків послів перед собою до Ісава, брата свого, до землі Сеїр, до краю едомського.

4 a nd commandeth them, saying, `Thus do ye say to my lord, to Esau: Thus said thy servant Jacob, With Laban I have sojourned, and I tarry until now;

(32-5) І наказав їм, говорячи: Скажіть так моєму панові Ісавові: Так сказав раб твій Яків: Я мешкав з Лаваном, і задержався аж дотепер.

5 a nd I have ox, and ass, flock, and man-servant, and maid-servant, and I send to declare to my lord, to find grace in his eyes.'

(32-6) І маю я вола та осла, і отару, і раба, і невільницю. І я послав розказати панові моєму, щоб знайти милість в очах твоїх.

6 A nd the messengers turn back unto Jacob, saying, `We came in unto thy brother, unto Esau, and he also is coming to meet thee, and four hundred men with him;'

(32-7) І вернулися посли до Якова, та й сказали: Ми прийшли були до брата твого до Ісава, а він також іде назустріч тобі, і чотири сотні людей з ним.

7 a nd Jacob feareth exceedingly, and is distressed, and he divideth the people who with him, and the flock, and the herd, and the camels, into two camps,

(32-8) І Яків сильно злякався, і був затурбований. І він поділив народ, що був з ним, і дрібну та велику худобу, і верблюди на два табори.

8 a nd saith, `If Esau come in unto the one camp, and have smitten it -- then the camp which is left hath been for an escape.'

(32-9) І сказав: Коли прийде Ісав до табору одного, і розіб'є його, то вціліє позосталий табір.

9 A nd Jacob saith, `God of my father Abraham, and God of my father Isaac, Jehovah who saith unto me, Turn back to thy land, and to thy kindred, and I do good with thee:

(32-10) І Яків промовив: Боже батька мого Авраама, і Боже батька мого Ісака, Господи, що сказав Ти мені: Вернися до Краю свого, і до місця свого народження, і Я зроблю тобі добре.

10 I have been unworthy of all the kind acts, and of all the truth which Thou hast done with thy servant -- for, with my staff I passed over this Jordan, and now I have become two camps.

(32-11) Я не вартий усіх отих милостей, і всієї вірности, яку Ти чинив був Своєму рабові, бо з самою своєю палицею перейшов я був цей Йордан, а тепер я стався на два табори.

11 ` Deliver me, I pray Thee, from the hand of my brother, from the hand of Esau: for I am fearing him, less he come and have smitten me -- mother beside sons;

(32-12) Збережи ж мене від руки мого брата, від руки Ісава, бо боюсь я його, щоб він не прийшов та не побив мене і матері з дітьми.

12 a nd Thou -- Thou hast said, I certainly do good with thee, and have set thy seed as the sand of the sea, which is not numbered because of the multitude.'

(32-13) А Ти ж був сказав: Учинити добро учиню я з тобою добро; а нащадки твої покладу, як той морський пісок, що його не злічити через безліч.

13 A nd he lodgeth there during that night, and taketh from that which is coming into his hand, a present for Esau his brother:

(32-14) І він переночував там тієї ночі, і взяв із того, що під руку прийшло, дар для Ісава, брата свого:

14 s he-goats two hundred, and he-goats twenty, ewes two hundred, and rams twenty,

(32-15) кіз двісті, і козлів двадцятеро, овець двісті, і баранів двадцятеро,

15 s uckling camels and their young ones thirty, cows forty, and bullocks ten, she-asses twenty, and foals ten;

(32-16) верблюдиць дійних та їх жереб'ят тридцятеро, корів сорок, а биків десятеро, ослиць двадцятеро, а ослят десятеро.

16 a nd he giveth into the hand of his servants, every drove by itself, and saith unto his servants, `Pass over before me, and a space ye do put between drove and drove.'

(32-17) І дав до рук рабів своїх кожне стадо окремо. І сказав він до рабів своїх: Ідіть передо мною, і позоставте відстань поміж стадом і стадом.

17 A nd he commandeth the first, saying, `When Esau my brother meeteth thee, and hath asked thee, saying, Whose thou? and whither goest thou? and whose these before thee?

(32-18) І він наказав першому, кажучи: Коли спіткає тебе Ісав, брат мій, і запитає тебе так: Чий ти, і куди ти йдеш, і чиє те, що перед тобою?

18 t hen thou hast said, Thy servant Jacob's: it a present sent to my lord, to Esau; and lo, he also behind us.'

(32-19) то скажеш: Раба твого Якова це подарунок, посланий панові моєму Ісавові. А ото й він сам за нами.

19 A nd he commandeth also the second, also the third, also all who are going after the droves, saying, `According to this manner do ye speak unto Esau in your finding him,

(32-20) І наказав він і другому, і третьому, також усім, що йшли за стадами, говорячи: Таким словом будете говорити до Ісава, коли ви знайдете його,

20 a nd ye have said also, Lo, thy servant Jacob behind us;' for he said, `I pacify his face with the present which is going before me, and afterwards I see his face; it may be he lifteth up my face;'

(32-21) і скажете: Ось і раб твій Яків за нами, бо він сказав: Нехай я вблагаю його оцим дарунком, що йде передо мною, а потім побачу обличчя його, може він підійме обличчя моє.

21 a nd the present passeth over before his face, and he hath lodged during that night in the camp.

(32-22) І йшов подарунок перед ним, а він ночував тієї ночі в таборі.

22 A nd he riseth in that night, and taketh his two wives, and his two maid-servants, and his eleven children, and passeth over the passage of Jabbok;

(32-23) І встав він тієї ночі, і взяв обидві жінки свої, і обидві невільниці свої та одинадцятеро дітей своїх, і перейшов брід Яббок.

23 a nd he taketh them, and causeth them to pass over the brook, and he causeth that which he hath to pass over.

(32-24) І він узяв їх, і перепровадив через потік, і перепровадив те, що в нього було.

24 A nd Jacob is left alone, and one wrestleth with him till the ascending of the dawn;

(32-25) І зостався Яків сам. І боровся з ним якийсь Муж, аж поки не зійшла досвітня зоря.

25 a nd he seeth that he is not able for him, and he cometh against the hollow of his thigh, and the hollow of Jacob's thigh is disjointed in his wrestling with him;

(32-26) І Він побачив, що не подужає його, і доторкнувся до суглобу стегна його. І звихнувся суглоб стегна Якова, як він боровся з Ним.

26 a nd he saith, `Send me away, for the dawn hath ascended:' and he saith, `I send thee not away, except thou hast blessed me.'

(32-27) І промовив: Пусти Мене, бо зійшла досвітня зоря. А той відказав: Не пущу Тебе, коли не поблагословиш мене.

27 A nd he saith unto him, `What thy name?' and he saith, `Jacob.'

(32-28) І промовив до нього: Як твоє ймення? Той відказав: Яків.

28 A nd he saith, `Thy name is no more called Jacob, but Israel; for thou hast been a prince with God and with men, and dost prevail.'

(32-29) І сказав: Не Яків буде називатися вже ймення твоє, але Ізраїль, бо ти боровся з Богом та з людьми, і подужав.

29 A nd Jacob asketh, and saith, `Declare, I pray thee, thy name;' and he saith, `Why this, thou askest for My name?' and He blesseth him there.

(32-30) І запитав Яків і сказав: Скажи ж Ім'я Своє. А Той відказав: Пощо питаєш про Ймення Моє? І Він поблагословив його там.

30 A nd Jacob calleth the name of the place Peniel: for `I have seen God face unto face, and my life is delivered;'

(32-31) І назвав Яків ім'я того місця: Пенуїл, бо бачив був Бога лицем у лице, та збереглася душа моя.

31 a nd the sun riseth on him when he hath passed over Penuel, and he is halting on his thigh;

(32-32) І засвітило йому сонце, коли він перейшов Пенуїл. І він кульгав на своє стегно.

32 t herefore the sons of Israel do not eat the sinew which shrank, which on the hollow of the thigh, unto this day, because He came against the hollow of Jacob's thigh, against the sinew which shrank.

(32-33) Тому не їдять Ізраїлеві сини жили стегна, що на суглобі стегна, аж до сьогодні, бо Він доторкнувся був до стегна Якового, жили стегна.