1 A nd when he completed all his sayings in the ears of the people, he went into Capernaum;

А коли Він скінчив усі слова Свої до народу, що слухав Його, то ввійшов у Капернаум.

2 a nd a certain centurion's servant being ill, was about to die, who was much valued by him,

У одного ж сотника тяжко раб занедужав, що був дорогий йому, і вмирати вже мав.

3 a nd having heard about Jesus, he sent unto him elders of the Jews, beseeching him, that having come he might thoroughly save his servant.

А коли про Ісуса почув, то послав він до Нього юдейських старших, і благав Його, щоб прийшов, і вздоровив раба його.

4 A nd they, having come near unto Jesus, were calling upon him earnestly, saying -- `He is worthy to whom thou shalt do this,

Вони ж прибули до Ісуса, та й ревно благали Його й говорили: Він достойний, щоб Ти це зробив йому.

5 f or he doth love our nation, and the synagogue he did build to us.'

Бо він любить народ наш, та й для нас синагогу поставив.

6 A nd Jesus was going on with them, and now when he is not far distant from the house the centurion sent unto him friends, saying to him, `Sir, be not troubled, for I am not worthy that under my roof thou mayest enter;

І пішов Ісус із ними. І коли недалеко від дому вже був, сотник друзів послав, щоб сказати Йому: Не турбуйся, о Господи, бо я недостойний, щоб зайшов Ти під стріху мою.

7 w herefore not even myself thought I worthy to come unto thee, but say in a word, and my lad shall be healed;

Тому то й себе не вважав я за гідного, щоб до Тебе прийти. Та промов тільки слово, і раб мій одужає.

8 f or I also am a man placed under authority, having under myself soldiers, and I say to this, Go, and he goeth; and to another, Be coming, and he cometh; and to my servant, Do this, and he doth.'

Бо й я людина підвладна, і вояків під собою я маю; і одному кажу: піди, то йде він, а тому: прийди, і приходить, а своєму рабові: зроби теє і зробить.

9 A nd having heard these things Jesus wondered at him, and having turned to the multitude following him, he said, `I say to you, not even in Israel so much faith did I find;'

Почувши ж таке, Ісус здивувався йому, і, звернувшись до натовпу, що йшов слідком за Ним, промовив: Кажу вам: навіть серед Ізраїля Я не знайшов був такої великої віри!

10 a nd those sent, having turned back to the house, found the ailing servant in health.

А коли посланці повернулись додому, то знайшли, що одужав той раб!

11 A nd it came to pass, on the morrow, he was going on to a city called Nain, and there were going with him many of his disciples, and a great multitude,

І сталось, наступного дня Він відправивсь у місто, що зветься Наїн, а з Ним ішли учні Його та багато народу.

12 a nd as he came nigh to the gate of the city, then, lo, one dead was being carried forth, an only son of his mother, and she a widow, and a great multitude of the city was with her.

І ось, як до брами міської наблизився Він, виносили вмерлого, одинака в своєї матері, що вдовою була. І з нею був натовп великий із міста.

13 A nd the Lord having seen her, was moved with compassion towards her, and said to her, `Be not weeping;'

Як Господь же побачив її, то змилосердивсь над нею, і до неї промовив: Не плач!

14 a nd having come near, he touched the bier, and those bearing stood still, and he said, `Young man, to thee I say, Arise;'

І Він підійшов, і доторкнувся до мар, носії ж зупинились. Тоді Він сказав: Юначе, кажу тобі: встань!

15 a nd the dead sat up, and began to speak, and he gave him to his mother;

І мертвий устав, і почав говорити. І його Він віддав його матері.

16 a nd fear took hold of all, and they were glorifying God, saying -- `A great prophet hath risen among us,' and -- `God did look upon His people.'

А всіх острах пройняв, і Бога хвалили вони й говорили: Великий Пророк з'явився між нами, і зглянувся Бог над народом Своїм!

17 A nd the account of this went forth in all Judea about him, and in all the region around.

І розійшлася ця чутка про Нього по цілій Юдеї, і по всій тій країні.

18 A nd the disciples of John told him about all these things,

Про все ж те сповістили Івана учні його. І покликав Іван двох із учнів своїх,

19 a nd John having called near a certain two of his disciples, sent unto Jesus, saying, `Art thou he who is coming, or for another do we look?'

і послав їх до Господа з запитом: Чи Ти Той, Хто має прийти, чи чекати нам Іншого?

20 A nd having come near to him, the men said, `John the Baptist sent us unto thee, saying, Art thou he who is coming, or for another do we look?'

А мужі, прийшовши до Нього, сказали: Іван Христитель послав нас до Тебе, питаючи: Чи Ти Той, Хто має прийти, чи чекати нам Іншого?

21 A nd in that hour he cured many from sicknesses, and plagues, and evil spirits, and to many blind he granted sight.

А саме тоді багатьох уздоровив був Він від недугів і мук, і від духів злих, і сліпим багатьом вернув зір.

22 A nd Jesus answering said to them, `Having gone on, report to John what ye saw and heard, that blind men do see again, lame do walk, lepers are cleansed, deaf do hear, dead are raised, poor have good news proclaimed;

І промовив Ісус їм у відповідь: Ідіть, і перекажіть Іванові, що ви бачили й чули: Сліпі прозрівають, криві ходять, очищуються слабі на проказу, і чують глухі, воскресають померлі, убогим звіщається Добра Новина.

23 a nd happy is he whoever may not be stumbled in me.'

І блаженний, хто через Мене спокуси не матиме!

24 A nd the messengers of John having gone away, he began to say unto the multitudes concerning John: `What have ye gone forth to the wilderness to look on? a reed by the wind shaken?

А коли відійшли посланці Іванові, Він почав говорити про Івана народові: На що ви дивитись ходили в пустиню? Чи на очерет, що вітер гойдає його?

25 b ut what have ye gone forth to see? a man in soft garments clothed? lo, they in splendid apparellings, and living in luxury, are in the houses of kings!

Та на що ви дивитись ходили? Може на чоловіка, у м'які шати одягненого? Аджеж ті, хто одягається славно, і розкішно живе, по палатах царських.

26 ` But what have ye gone forth to see? a prophet? Yes, I say to you, and much more than a prophet:

На що ж ви ходили дивитись? На пророка? Так, кажу вам, навіть більше, аніж на пророка.

27 t his is he concerning whom it hath been written, Lo, I send my messenger before thy face, who shall prepare thy way before thee;

Це той, що про нього написано: Ось перед обличчя Твоє посилаю Свого посланця, який перед Тобою дорогу Твою приготує!

28 f or I say to you, a greater prophet, among those born of women, than John the Baptist there is not; but the least in the reign of God is greater than he.'

Кажу вам: Між народженими від жінок нема більшого понад Івана. Та найменший у Божому Царстві той більший за нього.

29 A nd all the people having heard, and the tax-gatherers, declared God righteous, having been baptized with the baptism of John,

І всі люди, що слухали, і митники визнали Божу волю за слушну, і охристились Івановим хрищенням.

30 b ut the Pharisees, and the lawyers, the counsel of God did put away for themselves, not having been baptized by him.

А фарисеї й законники відкинули Божу волю про себе, і не христились від нього.

31 A nd the Lord said, `To what, then, shall I liken the men of this generation? and to what are they like?

І промовив Господь: До кого ж уподоблю людей цього роду? І до кого подібні вони?

32 t hey are like to children, to those sitting in a market-place, and calling one to another, and saying, We piped to you, and ye did not dance, we mourned to you, and ye did not weep!

Подібні вони до дітей, що на ринку сидять й один одного кличуть та кажуть: Ми вам грали були, а ви не танцювали, ми співали вам жалібно, та не плакали ви...

33 ` For John the Baptist came neither eating bread nor drinking wine, and ye say, He hath a demon;

Бо прийшов Іван Христитель, що хліба не їсть і вина не п'є, а ви кажете: Має він демона.

34 t he Son of Man came eating and drinking, and ye say, Lo, a man, a glutton, and a wine drinker, a friend of tax-gatherers and sinners;

Прийшов же Син Людський, що їсть і п'є, а ви кажете: Чоловік Цей ласун і п'яниця, Він приятель митників і грішників.

35 a nd the wisdom was justified from all her children.'

І виправдалася мудрість усіма своїми ділами.

36 A nd a certain one of the Pharisees was asking him that he might eat with him, and having gone into the house of the Pharisee he reclined (at meat),

А один із фарисеїв просив Його, щоб спожив Він із ним. І, прийшовши до дому того фарисея, Він сів при столі.

37 a nd lo, a woman in the city, who was a sinner, having known that he reclineth (at meat) in the house of the Pharisee, having provided an alabaster box of ointment,

І ось жінка одна, що була в місті, грішниця, як дізналась, що, Він у фарисеєвім домі засів при столі, алябастрову пляшечку мира принесла,

38 a nd having stood behind, beside his feet, weeping, she began to wet his feet with the tears, and with the hairs of her head she was wiping, and was kissing his feet, and was anointing with the ointment.

і, припавши до ніг Його ззаду, плачучи, почала обливати слізьми Йому ноги, і волоссям своїм витирала, ноги Йому цілувала та миром мастила...

39 A nd the Pharisee who did call him, having seen, spake within himself, saying, `This one, if he were a prophet, would have known who and of what kind the woman who doth touch him, that she is a sinner.'

Побачивши це, фарисей, що покликав Його, міркував собі, кажучи: Коли б був Він пророк, Він би знав, хто ото й яка жінка до Нього торкається, бож то грішниця!

40 A nd Jesus answering said unto him, `Simon, I have something to say to thee;' and he saith, `Teacher, say on.'

І озвався Ісус та й говорить до нього: Маю, Симоне, дещо сказати тобі. А той відказав: Кажи, Учителю.

41 ` Two debtors were to a certain creditor; the one was owing five hundred denaries, and the other fifty;

І промовив Ісус: Були два боржники в одного вірителя; один був винен п'ятсот динаріїв, а другий п'ятдесят.

42 a nd they not having to give back, he forgave both; which then of them, say thou, will love him more?'

Як вони ж не могли заплатити, простив він обом. Скажи ж, котрий із них більше полюбить його?

43 A nd Simon answering said, `I suppose that to whom he forgave the more;' and he said to him, `Rightly thou didst judge.'

Відповів Симон, говорячи: Думаю, той, кому більше простив. І сказав Він йому: Розсудив ти правдиво.

44 A nd having turned unto the woman, he said to Simon, `Seest thou this woman? I entered into thy house; water for my feet thou didst not give, but this woman with tears did wet my feet, and with the hairs of her head did wipe;

І, обернувшись до жінки, Він промовив до Симона: Чи ти бачиш цю жінку? Я прибув у твій дім, ти на ноги Мої не подав і води, а вона окропила слізьми Мої ноги й обтерла волоссям своїм.

45 a kiss to me thou didst not give, but this woman, from what I came in, did not cease kissing my feet;

Поцілунку не дав ти Мені, а вона, відколи ввійшов Я, Мої ноги цілує невпинно.

46 w ith oil my head thou didst not anoint, but this woman with ointment did anoint my feet;

Голови ти Моєї оливою не намастив, а вона миром ноги мої намастила...

47 t herefore I say to thee, her many sins have been forgiven, because she did love much; but to whom little is forgiven, little he doth love.'

Ось тому говорю Я тобі: Численні гріхи її прощені, бо багато вона полюбила. Кому ж мало прощається, такий мало любить.

48 A nd he said to her, `Thy sins have been forgiven;'

А до неї промовив: Прощаються тобі гріхи!

49 a nd those reclining with him (at meat) began to say within themselves, `Who is this, who also doth forgive sins?'

А ті, що сиділи з Ним при столі, почали гомоніти про себе: Хто ж це Такий, що прощає й гріхи?

50 a nd he said unto the woman, `Thy faith have saved thee, be going on to peace.'

А до жінки сказав Він: Твоя віра спасла тебе, іди з миром собі!