1 К огда Он окончил все слова Свои к слушавшему народу, то вошел в Капернаум.

А коли Він скінчив усі слова Свої до народу, що слухав Його, то ввійшов у Капернаум.

2 У одного сотника слуга, которым он дорожил, был болен при смерти.

У одного ж сотника тяжко раб занедужав, що був дорогий йому, і вмирати вже мав.

3 У слышав об Иисусе, он послал к Нему Иудейских старейшин просить Его, чтобы пришел исцелить слугу его.

А коли про Ісуса почув, то послав він до Нього юдейських старших, і благав Його, щоб прийшов, і вздоровив раба його.

4 И они, придя к Иисусу, просили Его убедительно, говоря: он достоин, чтобы Ты сделал для него это,

Вони ж прибули до Ісуса, та й ревно благали Його й говорили: Він достойний, щоб Ти це зробив йому.

5 и бо он любит народ наш и построил нам синагогу.

Бо він любить народ наш, та й для нас синагогу поставив.

6 И исус пошел с ними. И когда Он недалеко уже был от дома, сотник прислал к Нему друзей сказать Ему: не трудись, Господи! ибо я недостоин, чтобы Ты вошел под кров мой;

І пішов Ісус із ними. І коли недалеко від дому вже був, сотник друзів послав, щоб сказати Йому: Не турбуйся, о Господи, бо я недостойний, щоб зайшов Ти під стріху мою.

7 п отому и себя самого не почел я достойным придти к Тебе; но скажи слово, и выздоровеет слуга мой.

Тому то й себе не вважав я за гідного, щоб до Тебе прийти. Та промов тільки слово, і раб мій одужає.

8 И бо я и подвластный человек, но, имея у себя в подчинении воинов, говорю одному: пойди, и идет; и другому: приди, и приходит; и слуге моему: сделай то, и делает.

Бо й я людина підвладна, і вояків під собою я маю; і одному кажу: піди, то йде він, а тому: прийди, і приходить, а своєму рабові: зроби теє і зробить.

9 У слышав сие, Иисус удивился ему и, обратившись, сказал идущему за Ним народу: сказываю вам, что и в Израиле не нашел Я такой веры.

Почувши ж таке, Ісус здивувався йому, і, звернувшись до натовпу, що йшов слідком за Ним, промовив: Кажу вам: навіть серед Ізраїля Я не знайшов був такої великої віри!

10 П осланные, возвратившись в дом, нашли больного слугу выздоровевшим.

А коли посланці повернулись додому, то знайшли, що одужав той раб!

11 П осле сего Иисус пошел в город, называемый Наин; и с Ним шли многие из учеников Его и множество народа.

І сталось, наступного дня Він відправивсь у місто, що зветься Наїн, а з Ним ішли учні Його та багато народу.

12 К огда же Он приблизился к городским воротам, тут выносили умершего, единственного сына у матери, а она была вдова; и много народа шло с нею из города.

І ось, як до брами міської наблизився Він, виносили вмерлого, одинака в своєї матері, що вдовою була. І з нею був натовп великий із міста.

13 У видев ее, Господь сжалился над нею и сказал ей: не плачь.

Як Господь же побачив її, то змилосердивсь над нею, і до неї промовив: Не плач!

14 И , подойдя, прикоснулся к одру; несшие остановились, и Он сказал: юноша! тебе говорю, встань!

І Він підійшов, і доторкнувся до мар, носії ж зупинились. Тоді Він сказав: Юначе, кажу тобі: встань!

15 М ертвый, поднявшись, сел и стал говорить; и отдал его матери его.

І мертвий устав, і почав говорити. І його Він віддав його матері.

16 И всех объял страх, и славили Бога, говоря: великий пророк восстал между нами, и Бог посетил народ Свой.

А всіх острах пройняв, і Бога хвалили вони й говорили: Великий Пророк з'явився між нами, і зглянувся Бог над народом Своїм!

17 Т акое мнение о Нём распространилось по всей Иудее и по всей окрестности.

І розійшлася ця чутка про Нього по цілій Юдеї, і по всій тій країні.

18 И возвестили Иоанну ученики его о всём том.

Про все ж те сповістили Івана учні його. І покликав Іван двох із учнів своїх,

19 И оанн, призвав двоих из учеников своих, послал к Иисусу спросить: Ты ли Тот, Который должен придти, или ожидать нам другого?

і послав їх до Господа з запитом: Чи Ти Той, Хто має прийти, чи чекати нам Іншого?

20 О ни, придя к, сказали: Иоанн Креститель послал нас к Тебе спросить: Ты ли Тот, Которому должно придти, или другого ожидать нам?

А мужі, прийшовши до Нього, сказали: Іван Христитель послав нас до Тебе, питаючи: Чи Ти Той, Хто має прийти, чи чекати нам Іншого?

21 А в это время Он многих исцелил от болезней и недугов и от злых духов, и многим слепым даровал зрение.

А саме тоді багатьох уздоровив був Він від недугів і мук, і від духів злих, і сліпим багатьом вернув зір.

22 И сказал им Иисус в ответ: пойдите, скажите Иоанну, что вы видели и слышали: слепые прозревают, хромые ходят, прокаженные очищаются, глухие слышат, мертвые воскресают, нищие благовествуют;

І промовив Ісус їм у відповідь: Ідіть, і перекажіть Іванові, що ви бачили й чули: Сліпі прозрівають, криві ходять, очищуються слабі на проказу, і чують глухі, воскресають померлі, убогим звіщається Добра Новина.

23 и блажен, кто не соблазнится о Мне!

І блаженний, хто через Мене спокуси не матиме!

24 П о отшествии же посланных Иоанном, начал говорить к народу об Иоанне: что смотреть ходили вы в пустыню? трость ли, ветром колеблемую?

А коли відійшли посланці Іванові, Він почав говорити про Івана народові: На що ви дивитись ходили в пустиню? Чи на очерет, що вітер гойдає його?

25 Ч то же смотреть ходили вы? человека ли, одетого в мягкие одежды? Но одевающиеся пышно и роскошно живущие находятся при дворах царских.

Та на що ви дивитись ходили? Може на чоловіка, у м'які шати одягненого? Аджеж ті, хто одягається славно, і розкішно живе, по палатах царських.

26 Ч то же смотреть ходили вы? пророка ли? Да, говорю вам, и больше пророка.

На що ж ви ходили дивитись? На пророка? Так, кажу вам, навіть більше, аніж на пророка.

27 С ей есть, о котором написано: вот, Я посылаю Ангела Моего пред лицем Твоим, который приготовит путь Твой пред Тобою.

Це той, що про нього написано: Ось перед обличчя Твоє посилаю Свого посланця, який перед Тобою дорогу Твою приготує!

28 И бо говорю вам: из рожденных женами нет ни одного пророка больше Иоанна Крестителя; но меньший в Царствии Божием больше его.

Кажу вам: Між народженими від жінок нема більшого понад Івана. Та найменший у Божому Царстві той більший за нього.

29 И весь народ, слушавший, и мытари воздали славу Богу, крестившись крещением Иоанновым;

І всі люди, що слухали, і митники визнали Божу волю за слушну, і охристились Івановим хрищенням.

30 а фарисеи и законники отвергли волю Божию о себе, не крестившись от него.

А фарисеї й законники відкинули Божу волю про себе, і не христились від нього.

31 Т огда Господь сказал: с кем сравню людей рода сего? и кому они подобны?

І промовив Господь: До кого ж уподоблю людей цього роду? І до кого подібні вони?

32 О ни подобны детям, которые сидят на улице, кличут друг друга и говорят: мы играли вам на свирели, и вы не плясали; мы пели вам плачевные песни, и вы не плакали.

Подібні вони до дітей, що на ринку сидять й один одного кличуть та кажуть: Ми вам грали були, а ви не танцювали, ми співали вам жалібно, та не плакали ви...

33 И бо пришел Иоанн Креститель: ни хлеба не ест, ни вина не пьет; и говорите: в нем бес.

Бо прийшов Іван Христитель, що хліба не їсть і вина не п'є, а ви кажете: Має він демона.

34 П ришел Сын Человеческий: ест и пьет; и говорите: вот человек, который любит есть и пить вино, друг мытарям и грешникам.

Прийшов же Син Людський, що їсть і п'є, а ви кажете: Чоловік Цей ласун і п'яниця, Він приятель митників і грішників.

35 И оправдана премудрость всеми чадами ее.

І виправдалася мудрість усіма своїми ділами.

36 Н екто из фарисеев просил Его вкусить с ним пищи; и Он, войдя в дом фарисея, возлег.

А один із фарисеїв просив Його, щоб спожив Він із ним. І, прийшовши до дому того фарисея, Він сів при столі.

37 И вот, женщина того города, которая была грешница, узнав, что Он возлежит в доме фарисея, принесла алавастровый сосуд с миром

І ось жінка одна, що була в місті, грішниця, як дізналась, що, Він у фарисеєвім домі засів при столі, алябастрову пляшечку мира принесла,

38 и , став позади у ног Его и плача, начала обливать ноги Его слезами и отирать волосами головы своей, и целовала ноги Его, и мазала миром.

і, припавши до ніг Його ззаду, плачучи, почала обливати слізьми Йому ноги, і волоссям своїм витирала, ноги Йому цілувала та миром мастила...

39 В идя это, фарисей, пригласивший Его, сказал сам в себе: если бы Он был пророк, то знал бы, кто и какая женщина прикасается к Нему, ибо она грешница.

Побачивши це, фарисей, що покликав Його, міркував собі, кажучи: Коли б був Він пророк, Він би знав, хто ото й яка жінка до Нього торкається, бож то грішниця!

40 О братившись к нему, Иисус сказал: Симон! Я имею нечто сказать тебе. Он говорит: скажи, Учитель.

І озвався Ісус та й говорить до нього: Маю, Симоне, дещо сказати тобі. А той відказав: Кажи, Учителю.

41 И исус сказал: у одного заимодавца было два должника: один должен был пятьсот динариев, а другой пятьдесят,

І промовив Ісус: Були два боржники в одного вірителя; один був винен п'ятсот динаріїв, а другий п'ятдесят.

42 н о как они не имели чем заплатить, он простил обоим. Скажи же, который из них более возлюбит его?

Як вони ж не могли заплатити, простив він обом. Скажи ж, котрий із них більше полюбить його?

43 С имон отвечал: думаю, тот, которому более простил. Он сказал ему: правильно ты рассудил.

Відповів Симон, говорячи: Думаю, той, кому більше простив. І сказав Він йому: Розсудив ти правдиво.

44 И , обратившись к женщине, сказал Симону: видишь ли ты эту женщину? Я пришел в дом твой, и ты воды Мне на ноги не дал, а она слезами облила Мне ноги и волосами головы своей отёрла;

І, обернувшись до жінки, Він промовив до Симона: Чи ти бачиш цю жінку? Я прибув у твій дім, ти на ноги Мої не подав і води, а вона окропила слізьми Мої ноги й обтерла волоссям своїм.

45 т ы целования Мне не дал, а она, с тех пор как Я пришел, не перестает целовать у Меня ноги;

Поцілунку не дав ти Мені, а вона, відколи ввійшов Я, Мої ноги цілує невпинно.

46 т ы головы Мне маслом не помазал, а она миром помазала Мне ноги.

Голови ти Моєї оливою не намастив, а вона миром ноги мої намастила...

47 А потому сказываю тебе: прощаются грехи её многие за то, что она возлюбила много, а кому мало прощается, тот мало любит.

Ось тому говорю Я тобі: Численні гріхи її прощені, бо багато вона полюбила. Кому ж мало прощається, такий мало любить.

48 Е й же сказал: прощаются тебе грехи.

А до неї промовив: Прощаються тобі гріхи!

49 И возлежавшие с Ним начали говорить про себя: кто это, что и грехи прощает?

А ті, що сиділи з Ним при столі, почали гомоніти про себе: Хто ж це Такий, що прощає й гріхи?

50 О н же сказал женщине: вера твоя спасла тебя, иди с миром.

А до жінки сказав Він: Твоя віра спасла тебе, іди з миром собі!