1 Б ратия мои! не многие делайтесь учителями, зная, что мы подвергнемся большему осуждению,

Не багато-хто ставайте, брати мої, учителями, знавши, що більший осуд приймемо.

2 и бо все мы много согрешаем. Кто не согрешает в слове, тот человек совершенный, могущий обуздать и все тело.

Бо багато ми всі помиляємось. Коли хто не помиляється в слові, то це муж досконалий, спроможний приборкувати й усе тіло.

3 В от, мы влагаем удила в рот коням, чтобы они повиновались нам, и управляем всем телом их.

От і коням вкладаєм уздечки до рота, щоб корилися нам, і ми всім їхнім тілом керуємо.

4 В от, и корабли, как ни велики они и как ни сильными ветрами носятся, небольшим рулем направляются, куда хочет кормчий;

От і кораблі, хоч які величезні та гнані вітрами жорстокими, проте найменшим стерном скеровуються, куди хоче стерничий.

5 т ак и язык--небольшой член, но много делает. Посмотри, небольшой огонь как много вещества зажигает!

Так само й язик, малий член, але хвалиться вельми! Ось маленький огонь, а запалює величезного ліса!

6 И язык--огонь, прикраса неправды; язык в таком положении находится между членами нашими, что оскверняет все тело и воспаляет круг жизни, будучи сам воспаляем от геенны.

І язик то огонь. Як світ неправости, поставлений так поміж нашими членами, язик сквернить усе тіло, запалює круг життя, і сам запалюється від геєнни.

7 И бо всякое естество зверей и птиц, пресмыкающихся и морских животных укрощается и укрощено естеством человеческим,

Бо всяка природа звірів і пташок, гадів і морських потвор приборкується, і приборкана буде природою людською,

8 а язык укротить никто из людей не может: это--неудержимое зло; он исполнен смертоносного яда.

та не може ніхто із людей язика вгамувати, він зло безупинне, він повний отрути смертельної!

9 И м благословляем Бога и Отца, и им проклинаем человеков, сотворенных по подобию Божию.

Ним ми благословляємо Бога й Отця, і ним проклинаєм людей, що створені на Божу подобу.

10 И з тех же уст исходит благословение и проклятие: не должно, братия мои, сему так быть.

Із тих самих уст виходить благословення й прокляття. Не повинно, брати мої, щоб так це було!

11 Т ечет ли из одного отверстия источника сладкая и горькая ?

Хіба з одного отвору виходить вода солодка й гірка?

12 Н е может, братия мои, смоковница приносить маслины или виноградная лоза смоквы. Также и один источник не изливать соленую и сладкую воду.

Хіба може, брати мої, фіґове дерево родити оливки, або виноград фіґи? Солодка вода не тече з солонця.

13 М удр ли и разумен кто из вас, докажи это на самом деле добрым поведением с мудрою кротостью.

Хто мудрий і розумний між вами? Нехай він покаже діла свої в лагідній мудрості добрим поводженням!

14 Н о если в вашем сердце вы имеете горькую зависть и сварливость, то не хвалитесь и не лгите на истину.

Коли ж гірку заздрість та сварку ви маєте в серці своєму, то не величайтесь та не говоріть неправди на правду,

15 Э то не есть мудрость, нисходящая свыше, но земная, душевная, бесовская,

це не мудрість, що ніби зверху походить вона, але земна, тілесна та демонська.

16 и бо где зависть и сварливость, там неустройство и всё худое.

Бо де заздрість та сварка, там безлад та всяка зла річ!

17 Н о мудрость, сходящая свыше, во-первых, чиста, потом мирна, скромна, послушлива, полна милосердия и добрых плодов, беспристрастна и нелицемерна.

А мудрість, що зверху вона, насамперед чиста, а потім спокійна, лагідна, покірлива, повна милосердя та добрих плодів, безстороння та нелукава.

18 П лод же правды в мире сеется у тех, которые хранят мир.

А плід правди сіється творцями миру.