1 Б ратья мои, пусть немногие из вас становятся учителями в церкви, ведь вы знаете, что мы, учители, будем судимы более строго.

Не багато-хто ставайте, брати мої, учителями, знавши, що більший осуд приймемо.

2 М ы все во многом грешим. Кто не грешит в словах, тот человек совершенный, способный обуздать и все тело.

Бо багато ми всі помиляємось. Коли хто не помиляється в слові, то це муж досконалий, спроможний приборкувати й усе тіло.

3 В кладывая удила в рот лошади, чтобы заставить ее повиноваться, мы управляем всем ее телом.

От і коням вкладаєм уздечки до рота, щоб корилися нам, і ми всім їхнім тілом керуємо.

4 И ли, к примеру, корабли: как бы велики они ни были и какой бы сильный ветер ни дул, они направляются небольшим рулем туда, куда хочет штурман.

От і кораблі, хоч які величезні та гнані вітрами жорстокими, проте найменшим стерном скеровуються, куди хоче стерничий.

5 Т ак же и язык: это маленький орган, но он много хвастается. Взгляни – большой лесной пожар начинается с маленькой искры.

Так само й язик, малий член, але хвалиться вельми! Ось маленький огонь, а запалює величезного ліса!

6 Я зык – это тоже огонь, это место обитания неправедности среди других наших органов. Он оскверняет все тело и воспламеняет весь ход жизни, сам воспламеняясь от геенны.

І язик то огонь. Як світ неправости, поставлений так поміж нашими членами, язик сквернить усе тіло, запалює круг життя, і сам запалюється від геєнни.

7 В се звери, птицы, пресмыкающиеся и морские животные могут быть укрощены и укрощаются человеком,

Бо всяка природа звірів і пташок, гадів і морських потвор приборкується, і приборкана буде природою людською,

8 н о язык никто из людей укротить не может. Он – необузданное зло, полное смертоносного яда.

та не може ніхто із людей язика вгамувати, він зло безупинне, він повний отрути смертельної!

9 Я зыком мы славим Господа и Отца и тем же языком проклинаем людей, сотворенных по подобию Бога.

Ним ми благословляємо Бога й Отця, і ним проклинаєм людей, що створені на Божу подобу.

10 И з тех же уст выходят хвала и проклятие! Братья мои, этого быть не должно.

Із тих самих уст виходить благословення й прокляття. Не повинно, брати мої, щоб так це було!

11 Р азве может из одного и того же источника течь пресная и горькая вода ?

Хіба з одного отвору виходить вода солодка й гірка?

12 Р азве могут на инжире расти оливки или же на виноградной лозе – инжир? Так же и из соленого источника не может течь пресная вода. Два рода мудрости

Хіба може, брати мої, фіґове дерево родити оливки, або виноград фіґи? Солодка вода не тече з солонця.

13 К то среди вас мудрый и разумный? Пусть он своей достойной жизнью покажет, что его дела совершены с кротостью, которую дает мудрость.

Хто мудрий і розумний між вами? Нехай він покаже діла свої в лагідній мудрості добрим поводженням!

14 Н о если вы вынашиваете в сердце горькую зависть и честолюбие, то не хвалитесь и не лгите против истины.

Коли ж гірку заздрість та сварку ви маєте в серці своєму, то не величайтесь та не говоріть неправди на правду,

15 Т акая «мудрость» приходит вовсе не с небес, она земная, человеческая, демоническая.

це не мудрість, що ніби зверху походить вона, але земна, тілесна та демонська.

16 Т ам, где людьми руководят зависть и честолюбие, там беспорядок и всякого рода зло.

Бо де заздрість та сварка, там безлад та всяка зла річ!

17 А та мудрость, которая приходит с небес, прежде всего, чиста, потом миролюбива, мягка, послушна, полна милосердия и добрых плодов, беспристрастна и искренна.

А мудрість, що зверху вона, насамперед чиста, а потім спокійна, лагідна, покірлива, повна милосердя та добрих плодів, безстороння та нелукава.

18 С емена, дающие плод праведности, мирно сеются теми, кто творит мир.

А плід правди сіється творцями миру.