1 М ы знаем, что когда наша земная палатка – наше тело – будет уничтожена, тогда на небе нас ждет вечный дом – духовное тело, созданное Богом, а не руками людей.

Знаємо бо, коли земний мешкальний намет наш зруйнується, то маємо будівлю від Бога на небі, дім нерукотворний та вічний.

2 П ока же мы находимся в этой палатке, мы стонем в ожидании того момента, когда облечемся в наше небесное жилище.

Тому то й зідхаємо, бажаючи приодягтися будівлею нашею, що з неба,

3 О блекшись же в него, мы не окажемся нагими.

коли б тільки й одягнені ми не знайшлися нагі!

4 Н о пока мы еще находимся в нашей земной палатке и стонем; нам трудно, потому что мы не хотим избавиться от земного тела, но, тем не менее, хотим быть одеты в вечное, чтобы все смертное было поглощено жизнью.

Бо ми, знаходячися в цьому наметі, зідхаємо під тягарем, бо не хочемо роздягтися, але одягтися, щоб смертне пожерлось життям.

5 Д ля того мы и созданы Богом, давшим нам Своего Духа как залог.

А Той, Хто на це саме й створив нас, то Бог, що й дав нам завдаток Духа.

6 П оэтому мы всегда спокойны, даже зная, что пока мы находимся в своем земном теле, мы удалены от Господа;

Отож, бувши відважні постійно, та знаючи, що, мавши дім у тілі, ми не перебуваємо в домі Господньому,

7 в едь мы руководствуемся верой, а не тем, что мы видим.

бо ходимо вірою, а не видінням,

8 З ная это, мы спокойны и хотели бы уже, покинув наши тела, поселиться у Господа.

ми ж відважні, і бажаємо краще покинути дім тіла й мати дім у Господа.

9 П оэтому и цель наша – делать то, чего хочет от нас Господь, будь мы в теле или вне его.

Тому ми й пильнуємо, чи зостаємося в домі тіла, чи виходимо з дому, бути Йому любими.

10 В едь всем нам предстоит явиться на суд Христа, и каждому будет дано по заслугам, за его добрые или злые дела, которые он совершал, находясь в земном теле. Служение примирения

Бо мусимо всі ми з'явитися перед судовим престолом Христовим, щоб кожен прийняв згідно з тим, що в тілі робив він, чи добре, чи лихе.

11 И так, зная, что такое страх перед Господом, мы стараемся убедить других. Богу же хорошо известно, каковы мы, и я надеюсь, что мы так же хорошо известны и вашей совести.

Отже, відаючи страх Господній, ми людей переконуємо, а Богові явні; але маю надію, що й у ваших сумліннях ми явні.

12 М ы не пытаемся расхваливать себя перед вами, но вы можете смело хвалиться нами, чтобы у вас было что ответить тем, которые хвалятся чем-то показным, а не тем, что в сердце.

Бо не знову себе ми доручуємо вам, але даємо вам привід хвалитися нами, щоб мали ви що проти тих, що хваляться обличчям, а не серцем.

13 Е сли кто-то полагает, что мы не в своем уме, то мы стали такими для Бога, если же мы рассуждаем здраво – это для вас.

Коли бо ми з розуму сходимо, то Богові, коли ж при здоровому розумі, то для вас.

14 Л юбовь Христа движет нами, потому что мы убеждены в том, что раз Один умер за всех, то, значит, все умерли.

Бо Христова любов спонукує нас, що думають так, що коли вмер Один за всіх, то всі померли.

15 О н умер за всех ради того, чтобы те, кто живет, жили уже не для себя, но для Того, Кто умер за них и был воскрешен.

А вмер Він за всіх, щоб ті, хто живе, не жили вже для себе самих, а для Того, Хто за них був умер і воскрес.

16 И так, теперь мы уже не смотрим ни на кого с человеческой точки зрения. Когда-то мы смотрели так на Христа, но больше не смотрим.

Через те відтепер ми нікого не знаємо за тілом; коли ж і знали за тілом Христа, то тепер ми не знаємо вже!

17 П оэтому, если кто-то находится в Христе, он уже новое творение. Все старое миновало, теперь все новое!

Тому то, коли хто в Христі, той створіння нове, стародавнє минуло, ото сталось нове!

18 А все это от Бога, Который примирил нас с Собой благодаря Христу и дал нам служение примирения.

Усе ж від Бога, що нас примирив із Собою Ісусом Христом і дав нам служіння примирення,

19 Т о есть Бог через Христа примирил с Собой мир, не вменяя людям их грехов, и Он поручил нам возвещать весть об этом примирении.

бо Бог у Христі примирив світ із Собою Самим, не зважавши на їхні провини, і поклав у нас слово примирення.

20 И так, мы – представители Христа, так как через нас с людьми говорит Бог. Поэтому мы умоляем вас от Имени Христа: примиритесь с Богом.

Оце ми як посли замість Христа, ніби Бог благає через нас, благаємо замість Христа: примиріться з Богом!

21 Н а безгрешного Бог возложил вину за грех людей, чтобы в Нем мы стали праведными перед Богом.

Бо Того, Хто не відав гріха, Він учинив за нас гріхом, щоб стали ми Божою правдою в Нім!