1 И вновь посмотрел я и увидел все те угнетения, которые делаются под солнцем: я видел слезы угнетенных, но у них нет утешителя, сила на стороне их угнетателей, а у них нет утешителя.

І знов я побачив всі утиски, що чинились під сонцем, і сльоза ось утискуваних, та немає для них потішителя, і насилля з руки, що їх гноблять, і немає для них потішителя...

2 И посчитал я, что те, кто уже умер, счастливее тех, кто еще жив.

І я похвалив тих померлих, що давно повмирали, більш від живих, що живуть дотепер...

3 Н о лучше их обоих тому, кто еще не был рожден, кто еще не видел зла, которое творится под солнцем.

А краще від них від обох тій людині, що досі іще не була, що не бачила чину лихого, що робився під сонцем!

4 И увидел я, что весь труд и все достижения происходят от зависти людей друг к другу. И это тоже суета, это – погоня за ветром.

І я бачив ввесь труд та ввесь успіх учинку, викликає заздрість одного до одного, і це все марнота та ловлення вітру!...

5 Г лупый сидит сложа руки – и слабеет от голода.

Нерозумний сидить, склавши руки свої, та жере своє тіло,

6 Л учше одна горсть с покоем, чем две горсти с трудом и погоней за ветром. Одиночество

краща повна долоня спокою за повні дві жмені клопоту та за ловлення вітру!...

7 И снова увидел я нечто суетное под солнцем:

І знову я бачив марноту під сонцем:

8 в от одинокий человек, и никого нет рядом с ним; нет у него ни сына, ни брата. Трудам его нет конца, но глаза его не насыщаются богатством. «Для кого же я тружусь, – думает он, – и почему я лишаю себя удовольствий?» Это тоже суета – несчастное дело!

Буває самотній, і не має нікого він іншого, сина чи брата у нього нема, та немає кінця всьому зусиллю його, і не насититься око багатством його, і він не повість: Та для кого дбаю і позбавляю добра свою душу? Марнота й оце, і даремна робота воно...

9 Д воим лучше, чем одному, потому что получат хорошую награду за их труд.

Краще двом, як одному, бо мають хорошу заплату за труд свій,

10 Е сли один упадет, то его друг поможет ему встать. Но горе тому, кто упадет, и не будет никого, кто помог бы ему подняться!

і якби вони впали, підійме одне свого друга! Та горе одному, як він упаде, й нема другого, щоб підвести його...

11 И если двое лягут вместе, им будет тепло. Но как согреться одному?

Також коли вдвох покладуться, то тепло їм буде, а як же зогрітись одному?

12 Х отя одного и можно одолеть, двое смогут защититься. Веревка, свитая из трех нитей, не скоро порвется. Возвышение – суетно

А коли б хто напав на одного, то вдвох вони стануть на нього, і нитка потрійна не скоро пірветься!

13 Л учше бедный, но мудрый юноша, чем старый, но глупый царь, который уже не прислушивается к советам.

Ліпший убогий та мудрий юнак, аніж цар старий та нерозумний, що вже осторог не приймає,

14 Ю ноша вышел из темницы, чтобы стать царем, хотя он и родился бедным в своем царстве.

бо виходить юнак і з в'язниці, щоб зацарювати, хоч у царстві своїм народивсь він убогим!

15 Я увидел, что все, кто жил и ходил под солнцем, последовали за юношей – преемником царя.

Я бачив усіх живих, що ходять під сонцем, на боці цього юнака, цього другого, що став він на місце його.

16 Н е было числа народу, что был на его стороне. Но тем, кто родился позже, не был угоден преемник. Это тоже суета, это – погоня за ветром.

Немає кінця всьому людові, всьому, що був перед ним, та й наступні не втішаться ним, бо й це теж марнота та ловлення вітру!...