1 Т огава, като размишлявах отново за всичките неправди, които стават под слънцето, и видях сълзите на онеправданите, че нямаше за тях утешител, и че силата беше в ръката на онези, които ги угнетяваха, а за тях нямаше утешител;

І знов я побачив всі утиски, що чинились під сонцем, і сльоза ось утискуваних, та немає для них потішителя, і насилля з руки, що їх гноблять, і немає для них потішителя...

2 з атова аз облажавах умрелите, които са вече умрели, повече, отколкото живите, които са още живи;

І я похвалив тих померлих, що давно повмирали, більш від живих, що живуть дотепер...

3 а за по-щастлив и от двамата смятах онзи, който не е бил изобщо, който не е видял лошите дела, които стават под слънцето.

А краще від них від обох тій людині, що досі іще не була, що не бачила чину лихого, що робився під сонцем!

4 Т огава видях всеки труд и всяко сполучливо дело, че поради него на човека завижда ближният му. И това е суета и гонене на вятъра.

І я бачив ввесь труд та ввесь успіх учинку, викликає заздрість одного до одного, і це все марнота та ловлення вітру!...

5 Б езумният сгъва ръцете си и яде своята си плът,

Нерозумний сидить, склавши руки свої, та жере своє тіло,

6 и казва: По-добре една шепа, пълна със спокойствие, отколкото две шепи, пълни с труд и гонене на вятъра.

краща повна долоня спокою за повні дві жмені клопоту та за ловлення вітру!...

7 Т огава отново видях само суета под слънцето.

І знову я бачив марноту під сонцем:

8 И ма такъв, който е самичък, който няма другар. Да! Няма нито син, нито брат; но пак няма край на многото му труд, нито се насища окото му с богатство, и той не казва: И така, за кого се трудя аз и лишавам душата си от блага? И това е суета и тежък труд.

Буває самотній, і не має нікого він іншого, сина чи брата у нього нема, та немає кінця всьому зусиллю його, і не насититься око багатством його, і він не повість: Та для кого дбаю і позбавляю добра свою душу? Марнота й оце, і даремна робота воно...

9 П о-добре са двама, отколкото един, понеже те имат добра награда за труда си;

Краще двом, як одному, бо мають хорошу заплату за труд свій,

10 з ащото ако паднат, единият ще вдигне другаря си; но горко на онзи, който е сам, когато падне, и няма друг да го вдигне.

і якби вони впали, підійме одне свого друга! Та горе одному, як він упаде, й нема другого, щоб підвести його...

11 И ако легнат двама заедно, ще се стоплят; а един как ще се стопли сам?

Також коли вдвох покладуться, то тепло їм буде, а як же зогрітись одному?

12 И ако някой надвие срещу един, който е сам, двама ще устоят насреща му; и тройното въже не се къса бързо.

А коли б хто напав на одного, то вдвох вони стануть на нього, і нитка потрійна не скоро пірветься!

13 П о-добър е беден, но мъдър младеж, отколкото стар, но безумен цар, който не знае вече да приема съвет;

Ліпший убогий та мудрий юнак, аніж цар старий та нерозумний, що вже осторог не приймає,

14 з ащото единият излиза от тъмницата, за да царува, а другият, и цар да се е родил, става сиромах.

бо виходить юнак і з в'язниці, щоб зацарювати, хоч у царстві своїм народивсь він убогим!

15 В идях всички живи, които ходят под слънцето, че бяха с младежа, втория, който стана вместо него;

Я бачив усіх живих, що ходять під сонцем, на боці цього юнака, цього другого, що став він на місце його.

16 н ямаше край на целия народ, на всички, над които е бил той; а идващите след него няма да се зарадват в него. Наистина - и това е суета и гонене на вятъра.

Немає кінця всьому людові, всьому, що був перед ним, та й наступні не втішаться ним, бо й це теж марнота та ловлення вітру!...