1 ( По слав. 77.) Асафово поучение. Слушай, народе мой, поучението ми; приклони ушите си към думите на устата ми.

Пісня навчальна Асафова. Послухай, мій люду, науки моєї, нахиліть своє ухо до слів моїх уст,

2 Щ е отворя устата си в притча, ще произнеса гатанки от древността.

нехай я відкрию уста свої приказкою, нехай стародавні прислів'я я висловлю!

3 Т ова, което чухме и научихме, и нашите бащи ни разказаха,

Що ми чули й пізнали, і що розповідали батьки наші нам,

4 н яма да го скрием от синовете им в бъдещото поколение, а ще повествуваме хвалите на Господа, неговата сила и чудесните дела, които извърши,

того не сховаємо від їхніх синів, будемо розповідати про славу Господню аж до покоління останнього, і про силу Його та про чуда Його, які Він учинив!

5 з ащото Той постави свидетелство в Яков и положи закон в Израел, за които заповяда на бащите ни да ги възвестяват на децата си,

Він поставив засвідчення в Якові, а Закона поклав ув ізраїлі, про які наказав був Він нашим батькам завідомити про них синів їхніх,

6 з а да ги знае бъдещото поколение, децата, които щяха да се родят - които на свой ред да ги разказват на своите си деца.

щоб знало про це покоління майбутнє, сини, що народжені будуть, устануть і будуть розповідати своїм дітям.

7 З а да поставят надеждата си на Бога и да не забравят делата на Бога, а да пазят Неговите заповеди

і положать на Бога надію свою, і не забудуть діл Божих, Його ж заповіді берегтимуть.

8 и да не станат като бащите си - упорито и непокорно поколение, поколение, което не утвърди сърцето си и чийто дух не беше непоколебим за Бога.

і не стануть вони, немов їхні батьки, поколінням непокірливим та бунтівничим, поколінням, що серця свого не поставило міцно, і що дух його Богу невірний.

9 Е фремовите синове, макар въоръжени и опъващи лъкове, се върнаха назад в деня на боя.

Сини Єфрема, озброєні лучники, повернулися взад у день бою:

10 Н е опазиха завета на Бога и в закона Му не склониха да ходят,

вони не берегли заповіту Божого, а ходити в Законі Його відреклися,

11 а забравиха Неговите дела и чудесните неща, които им показа.

і забули вони Його чини та чуда Його, які їм показав.

12 П ред бащите им извърши чудеса в Египетската земя, в полето Танис.

Він чудо вчинив був для їхніх батьків ув єгипетськім краї, на полі Цоанськім:

13 Р аздвои морето и ги преведе, и направи водите да стоят като грамада.

Він море розсік, і їх перепровадив, а воду поставив, як вал;

14 В оди ги денем с облак и цялата нощ с огнена светлина.

і провадив їх хмарою вдень, а сяйвом огню цілу ніч;

15 Р азцепи скали в пустинята и ги напои изобилно като от бездни.

на пустині Він скелі розсік, і щедро усіх напоїв, як з безодні.

16 И изведе потоци из канарата и направи да протекат води като реки.

Він витягнув із скелі потоки, і води текли, немов ріки.

17 Н о те продължиха да съгрешават още пред Него и да огорчават Всевишния в безводната страна.

Та грішили вони проти Нього ще далі, і в пустині гнівили Всевишнього,

18 С ъс сърцето си изпитаха Бога, като искаха ястия за лакомията си,

і Бога вони випробовували в своїм серці, для душ своїх їжі бажаючи.

19 и говориха против Бога: Може ли Бог да приготви трапеза в пустинята?

і вони говорили насупроти Бога й казали: Чи Бог зможе в пустині трапезу зготовити?

20 Е то, Той удари скалата и потекоха води, и потоци се изляха; а може ли и хляб да даде или да достави месо за народа Си?

Тож ударив у скелю і води линули, і полилися потоки! Чи Він зможе також дати хліба? Чи Він наготує м'ясива народові Своєму?

21 З атова Господ чу и се разгневи, и огън пламна против Яков, а още и гняв обсипа Израел;

Тому то почув це Господь та й розгнівався, і огонь запалав проти Якова, і проти ізраїля теж знявся гнів,

22 з ащото не повярваха в Бога, нито Му уповаха, че ще ги избави.

бо не вірували вони в Бога, і на спасіння Його не надіялись.

23 П ри все това Той заповяда на облаците горе и отвори небесните врати,

А Він хмарам згори наказав, і відчинив двері неба,

24 и им наваля манна да ядат, и им даде небесно жито.

і спустив, немов дощ, на них манну для їжі, і збіжжя небесне їм дав:

25 В секи ядеше ангелски хляб; прати им храна до насита.

Хліб ангольський їла людина, Він послав їм поживи до ситости!

26 П овдигна източен вятър на небето и със силата Си докара южния вятър.

Крім цього, Він східнього вітра порушив на небі, і міццю Своєю привів полудневого вітра,

27 Н аваля върху тях и месо изобилно като прах, и птици крилати - на брой като морския пясък;

і дощем на них м'ясо пустив, немов порох, а птаство крилате, як морський пісок,

28 и ги направи да паднат сред стана им, около жилищата им.

і спустив його серед табору його, коло наметів його.

29 И така, ядоха и се преситиха, като им даде това, което желаеха.

і їли вони та й наситились дуже, Він їм їхнє бажання приніс!

30 А докато още не бяха се отказали от лакомията си и ястието им беше в устата им,

Та ще не вдовольнили жадання свого, ще їхня їжа була в їхніх устах,

31 г невът Божий ги обсипа и изби по-тлъстите от тях, и повали отбраните на Израел.

а гнів Божий піднявся на них, та й побив їхніх ситих, і вибранців ізраїлевих повалив...

32 П ри всичко това те продължиха да съгрешават и не вярваха независимо от чудесните Му дела.

Проте ще й далі грішили вони та не вірили в чуда Його,

33 З атова Той изнуряваше дните им със суета и годините им с ужас.

і Він докінчив у марноті їхні дні, а їхні літа у страху.

34 К огато ги умъртвяваше, тогава питаха за Него и отново търсеха Бога ревностно;

Як Він їх побивав, то бажали Його, і верталися, й Бога шукали,

35 и си спомниха, че Бог им беше канара и Всевишният Бог - техен изкупител.

і пригадували, що Бог їхня скеля, і Бог Всевишній то їхній Викупитель.

36 Н о с устата си Го ласкаеха и с езика си Го лъжеха;

і своїми устами влещували Його, а своїм язиком лжу сплітали Йому,

37 з ащото сърцето им не беше право пред Него, нито бяха верни на завета Му.

бо їхнє серце не міцно стояло при Нім, і не були вони вірні в Його заповіті...

38 Н о Той, като многомилостив, прощаваше беззаконието им и не ги погубваше. Да! Много пъти въздържаше гнева Си и не изливаше цялото Си негодувание;

Та він, Милосердний, гріх прощав і їх не губив, і часто відвертав Свій гнів, і не будив усю Свою лютість,

39 а си спомняше, че бяха плът, вятър, който прехожда и не се връща.

і Він пам'ятав, що вони тільки тіло, вітер, який переходить і не повертається!

40 К олко пъти Го огорчаваха в пустинята и Го разгневяваха в безводната страна,

Скільки вони прогнівляли Його на пустині, зневажали Його на степу!

41 к ато отново изпитваха Бога и предизвикваха Святия Израелев!

і все знову та знов випробовували вони Бога, і зневажали Святого ізраїлевого,

42 Н е си спомняха силата на ръката Му в деня, когато ги избави от противника,

вони не пам'ятали руки Його з дня, як Він вибавив їх із недолі,

43 к ак показа в Египет знаменията Си и чудесата на полето Танис

як в Єгипті чинив Він знамена Свої, а на полі Цоанському чуда Свої,

44 и превърна водите им в кръв и потоците им, и не можаха да пият;

і в кров обернув річки їхні та їхні потоки, щоб вони не пили...

45 к ак прати върху тях рояци мухи, които ги изпохапаха, и жаби, които ги изпогубиха,

Він послав був на них рої мух, і їх жерли вони, і жаб і вони їх губили.

46 и предаде произведенията им на гъсеници и трудовете им на скакалци.

А врожай їхній віддав був Він гусені, а їхню працю сарані.

47 К ак порази с град лозята им и със светкавици - черниците им,

Виноград їхній Він градом побив, а приморозком їхні шовковиці.

48 и предаде на град добитъка им и стадата им - на мълнии;

і Він градові віддав їхній скот, а блискавкам череди їхні.

49 к ак изля върху тях пламенния Си гняв, негодуване, ярост и неволя - нашествие на ангелите на нещастието, -

Він послав був на них Свій гнів запальний, і лютість, й обурення, й утиск, наслання злих анголів.

50 и зравни път за гнева Си, не пощади от смърт душата им, а предаде на мор живота им;

Він дорогу зрівняв був для гніву Свого, їхні душі не стримав від смерти, життя ж їхнє віддав моровиці.

51 к ак порази всеки първороден, заведе ги като стадо в Египет, първородните на силите им - в шатрите на Хама,

і побив Він усіх перворідних в Єгипті, первістків сили в наметах Хамових.

52 а народа Си изведе като овце и ги заведе като стадо в пустинята,

і повів Він, немов ту отару, народ Свій, і їх попровадив, як стадо, в пустині.

53 и ги води безопасно, така че не се бояха, а неприятелите им - морето ги покри;

і провадив безпечно Він їх, і вони не боялись, а море накрило було ворогів їхніх.

54 к ак ги въведе в святия Си предел, в тази поляна, която десницата Му придоби,

і Він їх привів до границі святині Своєї, до тієї гори, що правиця Його набула.

55 и изгони пред тях народите, и им ги раздели за наследство с въже, и в шатрите им настани Израелевите племена.

і народи Він повиганяв перед їхнім обличчям, і кинув для них жеребка про спадок, і в їхніх наметах племена ізраїлеві оселив.

56 Н о въпреки това те изпитваха Всевишния Бог и се бунтуваха против Него, и не пазеха свидетелствата Му,

Та й далі вони випробовували та гнівили Всевишнього Бога, і Його постанов не додержували,

57 а се връщаха назад и постъпваха невярно, както бащите им; измятаха се като неверен лък.

і відступали та зраджували, немов їхні батьки відвернулись, як обманливий лук.

58 З ащото Го разгневяваха с високите си места и с изваяните си идоли Го подбуждаха към ревност.

і жертівниками своїми гнівили Його, і дрочили Його своїми фіґурами.

59 Ч у Бог и възнегодува, и много се погнуси от Израел,

Бог почув усе це і розгнівався, і сильно обридивсь ізраїлем,

60 т ака че напусна скинията в Сило - шатъра, който беше поставил между хората,

і покинув оселю в Шіло, скинію ту, що вмістив був посеред людей,

61 и предаде на плен Силата Си, Славата Си в неприятелска ръка.

і віддав до неволі Він силу Свою, а величність Свою в руку ворога...

62 С ъщо и народа Си предаде на меч, като се разгневи на наследството Си.

і віддав для меча Свій народ, і розгнівався був на спадщину Свою:

63 О гън погълна момците им и девиците им не се възпяваха с венчални песни.

його юнаків огонь пожирав, а дівчатам його не співали весільних пісень,

64 С вещениците им паднаха от меч; и вдовиците им не плакаха.

його священики від меча полягли, і не плакали вдови його.

65 Т огава Господ се събуди като от сън, като силен мъж, който, ободрен от вино, вика;

Та небавом збудився Господь, немов зо сну, як той велет, що ніби вином був підкошений,

66 и като порази враговете Си, отблъсна ги назад и ги предаде на вечен срам.

і вдарив Своїх ворогів по озадку, вічну ганьбу їм дав!

67 П ри това Той се отказа от Йосифовия шатър и Ефремовото племе не избра;

Та Він погордив намет Йосипів, і племена Єфремового не обрав,

68 а избра Юдовото племе, хълма Сион, който възлюби.

а вибрав Собі плем'я Юдине, гору Сіон, що її полюбив!

69 С ъгради светилището Си като небесните възвишения, като земята, която е утвърдил завинаги.

і святиню Свою збудував Він, як місце високе, як землю, що навіки її вґрунтував.

70 И збра и слугата Си Давид и го взе от кошарите на овцете;

і вибрав Давида, Свого раба, і від кошар його взяв,

71 о т подир дойните овце го доведе, за да пасе народа Му Яков и наследството Му Израел.

від кітних овечок його Він привів, щоб Якова пас він, народа Свого, та ізраїля, спадок Свій,

72 Т ака той ги пасеше според незлобието на сърцето си и ги водеше с изкуството на ръцете си.

і він пас їх у щирості серця свого, і провадив їх мудрістю рук своїх!