1 ( По слав. 48.) За първия певец, псалом за Кореевите синове. Слушайте това, всички племена; внимавайте, всички жители на вселената,

Для дириґетна хору. Синів Кореєвих. Псалом. (49-2) Слухайте це, всі народи, візьміть до ушей, усі мешканці всесвіту,

2 и нископоставени, и високопоставени, богати и бедни заедно.

(49-3) і людські сини й сини мужів, разом багатий та вбогий,

3 У стата ми ще говорят мъдрост и размислите на сърцето ми ще бъдат за разумни неща;

(49-4) мої уста казатимуть мудрість, думка ж серця мого розумність,

4 щ е наведа към притча ухото си, ще изложа на арфа гатанката си.

(49-5) нахилю своє ухо до приказки, розв'яжу свою загадку лірою!

5 З ащо да се боя във време на бедствие, когато ме обкръжи беззаконието до петите?

(49-6) Чому маю боятись у день лихоліття, як стане круг мене неправда моїх ошуканців,

6 О т онези, които уповават на имота си и се хвалят с голямото си богатство,

(49-7) які на багатство своє покладають надію, і своїми достатками хваляться?

7 н ито един не може никак да изкупи брат си, нито да даде на Бога откуп за него.

(49-8) Але жодна людина не викупить брата, не дасть його викупу Богові,

8 ( Защото толкова скъп е откупът на душата им, че всеки трябва да се оставя от това завинаги),

(49-9) бо викуп їхніх душ дорогий, і не перестане навіки,

9 з а да живее вечно и да не види изтление.

(49-10) щоб міг він ще жити навіки й не бачити гробу!

10 З ащото гледа, че мъдрите умират и еднакво с тях погиват безумният и несмисленият, и оставят богатството си на други.

(49-11) Та люди побачать, що мудрі вмирають так само, як гинуть невіглас та неук, і лишають для інших багатство своє...

11 Т айната им мисъл е, че домовете им ще траят вечно и жилищата им от род в род; наричат земите си със своите имена.

(49-12) Вони думають, ніби доми їхні навіки, місця їхнього замешкання з роду до роду, іменами своїми звуть землі,

12 Н о човекът не пребъдва в чест; прилича на животните, които загиват.

(49-13) та не зостається в пошані людина, подібна худобі, що гине!

13 Т ова е пътят на безумните; но пак идващите след тях хора одобряват думите им. (Села.)

(49-14) Така їхня дорога глупота для них, та за ними йдуть ті, хто кохає їхню думку. Села.

14 О пределени са като овце за преизподнята; смъртта ще им бъде овчар; и праведните ще ги обладаят призори; и красотата им ще повехне, като преизподнята остава жилище на всеки един от тях.

(49-15) Вони зійдуть в шеол, і смерть їх пасе, немов вівці, а праведники запанують над ними від рання; подоба їхня знищиться, шеол буде мешканням для них...

15 Н о Бог ще изкупи душата ми от силата на преизподнята, защото ще ме приеме. (Села.)

(49-16) Та визволить Бог мою душу із влади шеолу, бо Він мене візьме! Села.

16 Н е бой се, когато забогатее човек, когато се умножи славата на дома му;

(49-17) Не лякайся, коли багатіє людина, коли збільшується слава дому її,

17 з ащото, когато умре, няма да вземе със себе си нищо, нито ще мине славата му на друг след него.

(49-18) бо, вмираючи, не забере вона всього, її слава не піде за нею!

18 А ко и да е облажавал душата си приживе и хората да го хвалят, когато прави добро на себе си,

(49-19) Хоч вона свою душу за життя свого хвалить, і славлять тебе, як для себе ти чиниш добро,

19 п ак ще отиде при рода на бащите си, които никога няма да видят светлина.

(49-20) вона прийде до роду батьків своїх, що світла вони не побачать навіки!

20 Ч овек, който е на почит, а не разбира, прилича на животните, които загиват.

(49-21) Людина в пошані, але нерозумна, подібна худобі, що гине!