Йов 13 ~ Йов 13

picture

1 Е то, моето око е видяло всичко това, ухото ми е чуло и го е разбрало.

Ось усе оце бачило око моє, чуло ухо моє, та й усе зауважило...

2 К оето знаете вие, това зная и аз; не съм по-долен от вас.

Як знаєте ви знаю й я, я не нижчий від вас,

3 Н о аз бих говорил на Всемогъщия и желая да разисквам с Бога.

і я говоритиму до Всемогутнього, і переконувати хочу Бога!

4 З ащото вие измисляте лъжа; всички сте безполезни лекари.

Та неправду куєте тут ви, лікарі непутящі ви всі!

5 Д ано млъкнехте съвсем! И това щеше да ви бъде за мъдрост.

О, коли б ви насправді мовчали, то вам це за мудрість було б!...

6 С лушайте сега доводите ми и обърнете внимание върху жалбата на устните ми.

Послухайте но переконань моїх: і вислухайте заперечення уст моїх.

7 З аради Бога несправедливо ли ще говорите? Заради Него измама ли ще изкажете?

Чи будете ви говорити неправду про Бога, чи будете ви говорити оману про Нього?

8 З аради Него пристрастие ли ще покажете? Заради Бога ще се съдите ли?

Чи будете ви уважати на Нього? Чи за Бога на прю постаєте?

9 Д обро ли е да ви изпита Той? Или ще можете да Го излъжете, както лъжат човека?

Чи добре, що вас Він дослідить? Чи як з людини сміються, так будете ви насміхатися з Нього?

10 Т ой непременно ще ви изобличи, ако тайно показвате пристрастие.

Насправді Він вас покарає, якщо будете ви потурати таємно особі!

11 В еличието Му няма ли да ви уплаши? И ужасът Му няма ли да ви нападне?

Чи ж велич Його не настрашує вас, і не нападає на вас Його страх?

12 В ашите паметни думи стават пред Него поговорки от пепел; защитата ви става укрепление от кал.

Ваші нагадування це прислів'я із попелу, ваші башти це глиняні башти!

13 М лъкнете! Оставете ме и аз да говоря; и нека дойде върху мене каквото иска.

Мовчіть передо мною, а я говоритиму, і нехай щобудь прийде на мене!

14 К аквото и да стане, ще взема плътта си в зъбите си и ще сложа живота в шепата си.

Нащо дертиму я своє тіло зубами своїми, а душу свою покладу в свою руку?

15 Д ори и Той да ме убие, аз ще Го чакам; но пак ще защитя пътищата си пред Него.

Ось Він мене вб'є, і я надії не матиму, але перед обличчям Його про дороги свої сперечатися буду!

16 Д аже това ще ми бъде спасение, че нечестив човек няма да дойде пред Него.

І це мені буде спасінням, бо перед обличчя Його не підійде безбожний.

17 П ослушайте внимателно думата ми; и изявлението ми нека бъде в ушите ви.

Направду послухайте слова мого, а моє це освідчення в ваших ушах нехай буде.

18 Е то сега аз съм наредил делото си; зная, че ще се оправдая.

Ось я суд спорядив, бо я справедливий, те знаю!

19 К ой е онзи, който ще се съди с мене? Защото ако млъкна, сега ще издъхна.

Хто той, що буде зо мною провадити прю? Бо тепер я замовк би й помер би...

20 С амо две неща не ми правѝ, тогава няма да се скрия от лицето Ти -

Тільки двох цих речей не роби Ти зо мною, тоді від обличчя Твого я не буду ховатись:

21 н е отказвай да оттеглиш ръката Си от мен и нека не ме уплаши ужасът Ти.

віддали Свою руку від мене, а Твій страх хай мене не жахає!...

22 Т огава Ти повикай и аз ще Ти отговоря; или аз да говоря и Ти ми отговори.

Тоді клич, а я відповідатиму, або я говоритиму, Ти ж мені відповідь дай!

23 К олко са беззаконията ми и греховете ми? Яви ми престъплението ми и греха ми.

Скільки в мене провин та гріхів? Покажи Ти мені мій переступ та гріх мій!

24 З ащо криеш лицето Си и ме смяташ за Свой неприятел?

Чому Ти ховаєш обличчя Своє і вважаєш мене Собі ворогом?

25 Щ е изморяваш ли лист отвяван? И ще гониш ли суха плява?

Чи Ти будеш страхати завіяний вітром листок? Чи Ти соломину суху будеш гнати?

26 З ащо пишеш горести против мен и ме правиш да наследявам беззаконията на младостта си,

Бо Ти пишеш на мене гіркоти й провини мого молодечого віку даєш на спадок мені,

27 и слагаш краката ми в клада, и наблюдаваш всичките ми пътища, забелязваш следите на краката ми? -

і в кайдани заковуєш ноги мої, і всі дороги мої стережеш, назирці ходиш за мною,

28 П ри все че аз като гнила вещ тлея, като дреха, от молец изядена.

і він розпадається, мов та трухлявина, немов та одежа, що міль її з'їла!...