1 А Рахил, като видя, че не раждаше деца на Яков, тя завидя на сестра си и каза на Яков: Дай ми деца, иначе ще умра.

І побачила Рахіль, що вона не вродила Якову. І заздрила Рахіль сестрі своїй, і сказала до Якова: Дай мені синів! А коли ні, то я вмираю!

2 А Яков се разгневи на Рахил и каза: Нима съм аз, а не Бог, Който е лишил утробата ти от плод?

І запалився гнів Яковів на Рахіль, і він сказав: Чи я замість Бога, що затримав від тебе плід утроби?

3 А тя отговори: Ето слугинята ми Вала, влез при нея и тя да роди на коленете ми, за да придобия и аз деца чрез нея.

І сказала вона: Ось невільниця моя Білга. Прийди до неї, і нехай вона вродить на коліна мої, і я також буду мати від неї дітей.

4 И така, тя му даде слугинята си Вала за жена и Яков влезе при нея.

І вона дала йому Білгу, невільницю свою, за жінку. І ввійшов до неї Яків.

5 И Вала зачена и роди син на Яков.

І завагітніла Білга, і вродила Якову сина.

6 Т огава Рахил каза: Бог отсъди за мене, послуша и гласа ми и ми даде син; затова го наименува Дан.

І сказала Рахіль: Розсудив Бог мене, а також вислухав голос мій, і дав мені сина. Тому назвала ймення йому: Дан.

7 И Вала, слугинята на Рахил, пак зачена и роди втори син на Яков.

І завагітніла вона ще, і вродила Білга, невільниця Рахілина, другого сина Якову.

8 Т огава Рахил каза: Силна борба водих със сестра си и надвих; затова го наименува Нефталим.

І сказала Рахіль: Великою боротьбою боролась я з сестрою своєю, і перемогла. І назвала ймення йому: Нефталим.

9 К огато Лия видя, че престана да ражда, взе слугинята си Зелфа и я даде на Яков за жена.

І побачила Лія, що вона перестала родити, і взяла Зілпу, свою невільницю, і дала її Якову за жінку.

10 И Зелфа, слугинята на Лия, роди син на Яков.

І вродила Зілпа, невільниця Ліїна, Якову сина.

11 Т огава Лия каза: Щастие дойде, затова го наименува Гад.

І сказала Лія: Прийшло щастя, і назвала ймення йому Ґад.

12 И Зелфа, слугинята на Лия, роди втори син на Яков.

І вродила Зілпа, невільниця Ліїна, другого сина Якову.

13 Т огава Лия каза: Честита съм, защото честита ще ме нарекат жените; затова го наименува Асир.

І промовила Лія: То на блаженство моє, бо будуть уважати мене за жінку блаженну. І назвала ймення йому: Асир.

14 А през времето на пшеничената жътва Рувим, като излезе, намери мандрагорови ябълки на полето и ги донесе на майка си Лия. И Рахил каза на Лия: Я ми дай от мандрагоровите ябълки на сина ти.

І пішов Рувим за тих днів, коли жато пшеницю, і знайшов на полі мандрагорові яблучка, і приніс їх до Лії, матері своєї. І сказала Рахіль до Лії: Дай мені з мандрагорових яблучок сина твого!

15 А тя ѝ отговори: Малко ли ти е, че си отнела мъжа ми, ами искаш да отнемеш и мандрагоровите ябълки на сина ми? Тогава Рахил ѝ каза: Като е така, нека спи с тебе тази нощ за мандрагоровите ябълки на сина ти.

А та відказала їй: Чи мало тобі, що забрала мого чоловіка? І забереш також мандрагорові яблучка сина мого? І сказала Рахіль: Тому то він ляже з тобою цієї ночі за мандрагорові яблучка сина твого!

16 И така, когато Яков дойде вечерта от полето, Лия излезе да го посрещне и каза: Влез при мене днес, защото наистина те откупих с мандрагоровите ябълки на сина си. И той спа с нея онази нощ.

І прийшов Яків з поля ввечері, а Лія вийшла назустріч і сказала: Увійдеш до мене, бо справді найняла я тебе за мандрагорові яблучка сина мого. І лежав він із нею ночі тієї.

17 И Бог послуша Лия; и тя зачена и роди пети син на Яков.

І вислухав Бог Лію, і завагітніла вона, і вродила Якову п'ятого сина.

18 Т огава Лия каза: Бог ми даде награда затова, че дадох слугинята си на мъжа си, затова го наименува Исахар.

І промовила Лія: Дав Бог заплату мені, що дала я невільницю свою своєму чоловікові. І назвала ймення йому: Іссахар.

19 И Лия пак зачена и роди шести син на Яков.

І завагітніла Лія ще, і вродила Якову шостого сина.

20 Т огава Лия каза: Бог ми даде добър дар, сега мъжът ми ще живее с мене, защото му родих шестима синове, затова го наименува Завулон.

І промовила Лія: Обдарував мене Бог добрим подарунком, цим разом замешкає в мене мій чоловік, бо я породила йому шестеро синів. І назвала ймення йому: Завулон.

21 И после роди дъщеря, която наименува Дина.

А потому вродила дочку, і назвала ймення їй: Діна.

22 С лед това Бог си спомни за Рахил. Бог я послуша и отвори утробата ѝ.

І згадав Бог про Рахіль, і вислухав її Бог, і відчинив їй утробу.

23 Т я зачена и роди син, и каза: Бог отне от мене позора.

І завагітніла вона, і сина вродила, і сказала: Бог забрав мою ганьбу!

24 И го наименува Йосиф, като казваше: Господ да ми прибави и друг син. Забогатяването на Яков

І назвала ймення йому: Йосип, кажучи: Додасть Господь мені іншого сина!

25 А след като Рахил роди Йосиф, Яков каза на Лаван: Пусни ме да си отида в моето място и в отечеството си.

І сталося, коли Рахіль породила Йосипа, то сказав Яків до Лавана: Відпусти мене, і нехай я піду до свого місця й до Краю свого.

26 Д ай ми жените и децата ми, за които съм ти работил, за да си отида, защото ти знаеш работата, която ти свърших.

Дай же жінок моїх і дітей моїх, що служив тобі за них, і нехай я піду, бо ти знаєш службу мою, яку я служив був тобі.

27 А Лаван му отвърна: Ако съм придобил твоето благоволение, остани, защото разбрах, че Господ ме е благословил заради тебе.

І промовив до нього Лаван: Коли я знайшов милість в очах твоїх, побудь з нами, бо я зрозумів, що поблагословив мене Господь через тебе.

28 К аза още: Кажи ми каква заплата искаш и ще ти я дам.

І далі казав: Признач собі заплату від мене, і я дам.

29 А Яков му отговори: Ти знаеш как съм ти работил и как е бил добитъкът ти при мене.

А той відказав: Ти знаєш, як я служив тобі, і якою стала худоба твоя зо мною.

30 З ащото това, което имаше ти преди моето идване, беше малко, а сега нарасна и стана много. С моето идване Господ те благослови. Но сега искам да промисля и за своя дом.

Бо те мале, що було в тебе до мене, розмножилося на велике, і Господь поблагословив тебе, відколи нога моя в тебе. А тепер, коли ж я буду працювати для власного дому?

31 А той каза: Какво да ти дам? Яков отговори: Не ми давай нищо; ако направиш каквото ти кажа, аз пак ще пазя и паса стадото ти;

І сказав Лаван: Що ж я тобі дам? А Яків промовив: Не давай мені нічого. Коли зробиш мені оцю річ, то вернуся, буду пасти отару твою, буду пильнувати.

32 щ е премина днес през цялото ти стадо и ще отлъча от него всяка капчеста и пъстра и всяка черникава между овцете, и всяка пъстра и капчеста между козите, те ще ми бъдат заплатата.

Я сьогодні перейду через усю отару твою, щоб вилучити звідти кожну овечку крапчасту й переполасу, і кожну овечку чорну з-поміж овець, і переполасе й крапчасте з-поміж кіз, і це буде заплата мені.

33 И занапред, когато дойдеш да прегледаш заплатата ми, моята правота ще засвидетелства за мене - всяка коза, която не е капчеста и пъстра, и всяка овца, която не е черна, тя, ако се намери при мене, ще се смята за крадена.

І справедливість моя посвідчить за мене в завтрішнім дні, коли прийдеш глянути на заплату мою від тебе. Усе, що воно не крапчасте й не переполасе з-поміж кіз і не чорне з-поміж овець, крадене воно в мене.

34 А Лаван каза: Нека да бъде, според както си казал.

А Лаван відказав: Так, нехай буде за словом твоїм!

35 И така, същия ден Лаван отлъчи нашарените с линии и пъстрите козли, всички капчести и пъстри кози, всички, на които имаше бяло, и всички черни между овцете и ги предаде в ръцете на синове си,

І того дня вилучив він козлів пасастих і покрапованих, і всі кози крапчасті й переполасі, усе, що біле було в ньому, і все чорне серед овець, і дав до рук своїх синів.

36 и определи тридневен път между себе си и Яков; а Яков пасеше останалите от Лавановите стада.

І визначив дорогу триденну поміж собою й поміж Яковом. А Яків пас позосталу Лаванову отару.

37 Т огава Яков взе зелени пръчки от топола, от леска и от явор и изряза по тях бели ивици, така че да се вижда бялото по пръчките.

І взяв собі Яків сирого кия тополевого, і мігдалового, і каштанового, і налупив з них білих лушпин, відкриваючи білість, що на киях була.

38 Т ези пръчки, по които беше изрязал белите ивици, сложи пред стадата в коритата, в поилата, където стадата идваха да пият; и като зачеваха, когато идваха да пият,

І поставив кийки, що їх облупив, перед отарою при жолобах при коритах води, куди отара приходить пити. І вони злучувалися, як приходили пити.

39 т о стадата зачеваха пред пръчките; и стадата раждаха нашарени с линии, капчести и пъстри агнета.

І злучувалася отара при киях, і котилася овечками та козами пасастими, крапчастими й переполасими.

40 И Яков отлъчваше агнетата и обръщаше лицата на овцете към нашарените и към всички черни от Лавановото стадо, а своите стада сложи отделно и не ги сложи с Лавановите овце.

І відділяв Яків тих овечок, і ставив отару обличчям до пасастого й до всього чорного серед отари Лавана. І клав свої стада окремо, і не клав їх до отари Лаванової.

41 И когато по-силните овце зачеваха, Яков слагаше пръчките в коритата пред очите на стадото, за да зачеват между пръчките.

І бувало, що кожного разу, коли злучувалася отара міцна, то Яків клав при жолобах киї перед очі отари, щоб вона злучувалася при тих киях.

42 А когато овцете бяха по-слаби, не ги слагаше; така че се падаха по-слабите на Лаван, а по-силните на Яков.

А як отара слаба була, то не клав. І ставалось, що слабе припадало Лаванові, а міцніше Якову.

43 Т ака човекът забогатя твърде много и придоби големи стада, слугини и слуги, камили и осли.

І дуже-дуже зможнів той чоловік. І було в нього багато отар, і невільниці, і раби, і верблюди, і осли.