1 Д а! Поради това сърцето ми трепери и се измества от мястото си.

Отож, і від цього тремтить моє серце і зрушилось з місця свого.

2 С лушайте внимателно гърма на гласа Му и шума, който излиза от устата Му.

Уважливо слухайте гук Його голосу, і грім, що несеться із уст Його,

3 П раща го под цялото небе и светкавицата Си - до краищата на земята;

його Він пускає попід усім небом, а світло Своє аж на кінці землі.

4 с лед нея реве глас, гърми с гласа на величието Си и не ги възпира, щом се чуе гласът Му.

За Ним грім ричить левом, гримить гуком своєї величности, і його Він не стримує, почується голос Його.

5 Б ог гърми чудно с гласа Си, върши велики дела, които не можем да разбираме;

Бог предивно гримить Своїм голосом, вчиняє великі діла, яких не розуміємо ми.

6 з ащото казва на снега: Вали на земята, също и на проливния дъжд и на поройните Си дъждове;

До снігу говорить Він: Падай на землю! а дощеві та зливі: Будьте сильні!

7 з апечатва ръката на всеки човек, така че всички хора, които е създал, да разбират силата Му.

Він руку печатає кожній людині, щоб пізнали всі люди про діло Його.

8 Т огава зверовете влизат в скривалищата и остават в рововете си.

І звір входить у сховище, і живе в своїх лігвищах.

9 О т пространството си иде бурята и студът - от ветровете, които разпръскват облаците.

Із кімнати південної буря приходить, а з вітру північного холод.

10 Ч рез духане от Бога се дава лед и широките води замръзват;

Від Божого подиху лід повстає, і водна широкість тужавіє.

11 с ъщо гъстия облак Той натоварва с влага, простира нашироко светкавичния Си облак,

Також Він обтяжує вільгістю тучу, і світло своє розпорошує хмара,

12 к оито според Неговото наставление се носят наоколо, за да правят всичко, което им заповядва, по лицето на земното кълбо -

і вона по околицях ходить та блукає за Його проводом, щоб чинити все те, що накаже Він їй на поверхні вселенної,

13 б ило че за наказание или за земята Си, или за милост ги докарва.

він наводить її чи на кару для краю Свого, чи на милість.

14 С лушай това, Йове, застани и размисли върху чудесните Божии дела.

Бери, Йове, оце до ушей, уставай і розваж Божі чуда!

15 Р азбираш ли как Бог им налага волята Си и прави светкавицата да свети от облака Му?

Чи ти знаєш, що Бог накладає на них, і заяснює світло із хмари Своєї?

16 Р азбираш ли как облаците увисват, чудесните дела на Съвършения в знание?

Чи ти знаєш, як носиться хмара в повітрі, про чуда Того, Який має безвадне знання,

17 Т и, чиито дрехи стават топли, когато земята е в затишие, поради южния вятър,

ти, що шати твої стають теплі, як стишується земля з полудня?

18 м ожеш ли като Него да разпростреш небето, което като лято огледало е здраво?

Чи ти розтягав із Ним хмару, міцну, немов дзеркало лите?

19 Н аучи ни какво да Му кажем, защото поради невежество ние не можем да наредим думите си.

Навчи нас, що скажем Йому? Через темність ми не впорядкуємо слова.

20 Щ е Му се извести ли, че желая да говоря, като зная, че ако продума човек, непременно ще бъде погълнат?

Чи Йому оповісться, що буду казати? Чи зміг хто сказати, що Він знищений буде?

21 И сега хората не могат да погледнат към светлината, когато блести на небето, като е заминал вятърът и го е очистил,

І тепер ми не бачимо світла, щоб світило у хмарах, та вітер перейде і вичистить їх.

22 и е дошло златозарно сияние от север; а как ще погледнат към Бога, у Когото е страшна слава!

Із півночі приходить воно, немов золото те, та над Богом величність страшна.

23 В семогъщ е, не можем да Го проумеем, превъзходен е в сила, а правосъдието и преизобилната правда Той няма да отблъсне.

Всемогутній, Його не знайшли ми, Він могутній у силі, але Він не мучить нікого судом та великою правдою.

24 З атова хората се боят от Него; Той не зачита никого от високоумните.

Тому нехай люди бояться Його, бо на всіх мудросердих не дивиться Він.