1 О тож, і від цього тремтить моє серце і зрушилось з місця свого.

2 У важливо слухайте гук Його голосу, і грім, що несеться із уст Його,

3 й ого Він пускає попід усім небом, а світло Своє аж на кінці землі.

4 З а Ним грім ричить левом, гримить гуком своєї величности, і його Він не стримує, почується голос Його.

5 Б ог предивно гримить Своїм голосом, вчиняє великі діла, яких не розуміємо ми.

6 Д о снігу говорить Він: Падай на землю! а дощеві та зливі: Будьте сильні!

7 В ін руку печатає кожній людині, щоб пізнали всі люди про діло Його.

8 І звір входить у сховище, і живе в своїх лігвищах.

9 І з кімнати південної буря приходить, а з вітру північного холод.

10 В ід Божого подиху лід повстає, і водна широкість тужавіє.

11 Т акож Він обтяжує вільгістю тучу, і світло своє розпорошує хмара,

12 і вона по околицях ходить та блукає за Його проводом, щоб чинити все те, що накаже Він їй на поверхні вселенної,

13 в ін наводить її чи на кару для краю Свого, чи на милість.

14 Б ери, Йове, оце до ушей, уставай і розваж Божі чуда!

15 Ч и ти знаєш, що Бог накладає на них, і заяснює світло із хмари Своєї?

16 Ч и ти знаєш, як носиться хмара в повітрі, про чуда Того, Який має безвадне знання,

17 т и, що шати твої стають теплі, як стишується земля з полудня?

18 Ч и ти розтягав із Ним хмару, міцну, немов дзеркало лите?

19 Н авчи нас, що скажем Йому? Через темність ми не впорядкуємо слова.

20 Ч и Йому оповісться, що буду казати? Чи зміг хто сказати, що Він знищений буде?

21 І тепер ми не бачимо світла, щоб світило у хмарах, та вітер перейде і вичистить їх.

22 І з півночі приходить воно, немов золото те, та над Богом величність страшна.

23 В семогутній, Його не знайшли ми, Він могутній у силі, але Він не мучить нікого судом та великою правдою.

24 Т ому нехай люди бояться Його, бо на всіх мудросердих не дивиться Він.