1 А ну клич, чи є хто, щоб тобі відповів? І до кого з святих ти вдасися?

2 Б о гнів побиває безглуздого, а заздрощі смерть завдають нерозумному!

3 Я бачив безумного, як він розсівся, та зараз оселя його спорохнявіла...

4 В ід спасіння далекі сини його, вони без рятунку почавлені будуть у брамі!

5 Й ого жниво голодний поїсть, і з-між терну його забере, і спрагнені ось поковтають маєток його!

6 Б о нещастя виходить не з пороху, а горе росте не з землі,

7 б о людина народжується на страждання, як іскри, щоб угору летіти...

8 А я б удавався до Бога, і на Бога б поклав свою справу,

9 В ін чинить велике та недослідиме, предивне, якому немає числа,

10 б о Він дає дощ на поверхню землі, і на поля посилає Він воду,

11 щ об поставить низьких на високе, і зміцнити спасіння засмучених.

12 В ін розвіює задуми хитрих, і не виконують плану їх руки,

13 В ін мудрих лукавством їх ловить, і рада крутійська марною стає,

14 в день знаходять вони темноту, а в полудень мацають, мов уночі!...

15 І Він від меча урятовує бідного, а з міцної руки бідаря,

16 і стається надія нужденному, і замкнула уста свої кривда!

17 Т ож блаженна людина, яку Бог картає, і ти не цурайсь Всемогутнього кари:

18 Б о Він рану завдасть і перев'яже, Він ламає й вигоюють руки Його!

19 В шістьох лихах спасає тебе, а в сімох не діткне тебе зло:

20 В икупляє тебе Він від смерти за голоду, а в бою з рук меча.

21 Я к бич язика запанує, сховаєшся ти, і не будеш боятись руїни, як прийде вона.

22 З насилля та з голоду будеш сміятись, а земної звірини не бійся.

23 Б о з камінням на полі є в тебе умова, і звір польовий примирився з тобою.

24 І довідаєшся, що намет твій спокійний, і переглянеш домівку свою, і не знайдеш у ній недостатку.

25 І довідаєшся, що численне насіння твоє, а нащадки твої як трава на землі!

26 І в дозрілому віці до гробу ти зійдеш, як збіжжя доспіле ввіходить до клуні за часу свого!

27 О тож, дослідили ми це й воно так, послухай цього, й зрозумій собі все!