1 С оломонова Пісня над піснями.

2 Н ехай він цілує мене поцілунками уст своїх, бо ліпші кохання твої від вина!

3 Н а запах оливи твої запашні, твоє ймення неначе олива розлита, тому діви кохають тебе!

4 П отягни ти мене за собою, біжім! Цар впровадив мене у палати свої, ми радіти та тішитись будемо тобою, згадаємо кохання твої, від вина приємніші, поправді кохають тебе!

5 Д очки єрусалимські, я чорна та гарна, немов ті намети кедарські, мов занавіси Соломонові!

6 Н е дивіться на те, що смуглявенька я, бож сонце мене опалило, сини неньки моєї на мене розгнівалися, настановили мене сторожити виноградники, та свого виноградника власного не встерегла я!...

7 С кажи ж мені ти, кого покохала душа моя: Де ти пасеш? Де даєш ти спочити у спеку отарі? Пощо біля стад твоїх друзів я буду, немов та причинна?

8 Я кщо ти не знаєш цього, вродливіша посеред жінок, то вийди собі за слідами отари, і випасуй при шатрах пастуших козлятка свої.

9 Я тебе прирівняв до лошиці в возах фараонових, о моя ти подруженько!

10 Г арні щічки твої поміж шнурами перел, а шийка твоя між разками намиста!

11 Л анцюжки золоті ми поробимо тобі разом із срібними кульками!

12 Д оки цар при своєму столі, то мій нард видає свої пахощі.

13 М ій коханий для мене мов китиця мирри: спочиває між персами в мене!

14 М ій коханий для мене мов кипрове гроно в ен-ґедських садах-виноградах!

15 Я ка ти прекрасна, моя ти подруженько, яка ти хороша! Твої очі немов голубині!

16 Я кий ти прекрасний, о мій ти коханий, який ти приємний! а ложе нам зелень!

17 Б руси наших домів то кедрини, стелі в нас кипариси!